Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №240/3478/23 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/3478/23

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду позивач із позовом, у якому просить: стягнути з ОСОБА_2 податкову заборгованість в сумі 322095, 87 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 322095, 87 грн., який відповідач не сплачує у добровільному порядку. З огляду на те, що вказана заборгованість відповідачем не погашена, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 322095, 87 грн., який відповідач не сплачує у добровільному порядку.

З огляду на те, що вказана заборгованість відповідачем не погашена, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлює, що грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері завнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У силу положень пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до пункту 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, за правилами пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пунктів 95.1 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 322095, 87 грн., який відповідач не сплачує у добровільному порядку.

1) Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сумі 299384,89 гри., в тому числі 144515,83 грн. - основний платіж, 36673,02 грн. - фінансова санкція, 118196,01 грн. - пеня:

На підставі акта перевірки від 11.12.2018 № 1458/06-30-13-05/2253904541 встановлено порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167 Кодексу та застосовано штрафні (фінансові) санкції, нараховано пеню на підставі п. 123.1 ст. 123 Кодексу. У зв`язку з цим згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Кодексу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 183365,10 гри, з яких 146692,08 грн. основний платіж, 36673,02 гри - штрафна санкція, згідно податкового повідомлення-рішення № 00012113 05 від 25.01.2019, та не сплачені в загальній сумі 181188,85 грн. , 144515,83 грн - основний платіж, 36673,02 грн. - фінансова санкція, в строки, визначені Кодексом, тому дане зобов`язання має статус податкового боргу.

Також на підстав ст. 129 Кодексу відповідачу нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб у сумі 118196,01 грн.

2) Військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сумі 22710,98 грн., в тому числі 11047,58 грн. - основний платіж, 2761,90 грн - фінансова санкція, 8901,50 грн. - пеня:

На підставі акта перевірки від 11.12.2018 № 1458/06-30-13-05/ НОМЕР_1 встановлено порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пн. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165, застосовано штрафні (фінансові) санкції, нараховано пеню на підставі п. 123.1 ст. 123 Кодексу. У зв`язку з цим згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Кодексу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на суму 30809,48 грн, з яких 11047,58 гри основний платіж, 2761,90 грн. — штрафна санкція , згідно податкового повідомлення-рішення № 0001201305 від 25.01.2019, та не сплачені в загальній сумі 30809,48 грн, з яких 11047,58 грн. основний платіж, 2761,90 грн. - штрафна санкція, в строки, визначені Кодексом, тому дане зобов`язання мас статус податкового боргу.

Також на підстав с т. 129 Кодексу відповідачу нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб у сумі 8901,50 грн.

Щодо твердження відповідача про невірний розрахунок суми податкового боргу, слід зазначити таке.

Відповідно до п.д) п.п, 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прошеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості). прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прошеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прошено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Відповідно до п.8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ: Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

У відповідь на запит адвоката ГУ ДПС у Житомирській області 16.02.2023 направило позивачу копію акту «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01.01.2015 по 31.12.2015» від 14.12.2018, з якого вбачаються порядок нарахування позивачем сум податків і штрафних санкцій, про стягнення яких заявлений даний позов.

З тексту акту перевірки від 18.12.2018 вбачається, що позивач включив до бази оподаткування позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 анульовану основну суму кредитної заборгованості у розмірі 87 681, 60 дол. США на підставі повідомлень ПАТ «УкрСиббанк» від 09.10.2015р. № 31-4-2-9/28 до кредитного договору № 11134668000 від 28.03.2007 про прощення суми основного боргу 50 624,25 дол. США і № 31-4-2-9/29 до кредитного договору № 11384858000 від 18.08.2008 на суму основного боргу 37 057,35 дол. США.

Проте, позивачем не враховано, що прощення борг по валютному кредиту №11384858000 від 18.08.2008 на суму основного боргу 37 057,35 дол. США не підлягає оподаткуванню, оскільки валютний кредит був забезпечений іпотекою, що підтверджується текстом цього кредитного договору і Розділом 1 договору іпотеки від 18.08.2008, згідно яких іпотекодавець ОСОБА_1 передала в забезпечення виконання зобов`язань перед банком по поверненню кредиту, відсотків та інших необхідних платежів на умовах іпотечного договору житло - квартиру АДРЕСА_1 , що є її приватною власністю. Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. і зареєстрований за № 2046.

У жовтні 2015 року предмет іпотеки був реалізований банком від імені власника- іпотекодавця третій особі, і відбулось часткове погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договорами № 11384858000 від 18.08.2008 та № 11134668000 від 28.03.2007, залишок суми боргу був анульований.

Відповідно до внесених змін 23 квітня 2021 року до Податкового кодексу, до складу оподатковуваного доходу не включається "основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності" (п.п. 165.1.59 л. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Таким чином, не підлягає оподаткуванню ПДФО сума прощеного основного боргу за кредитним договором в сумі 37 057,35 дол. США, що станом на 01.01.2014р. становить суму 296 088,23 гри., відповідно загальна сума оподаткування зменшується і становить не 700 839,03 грн., а - 404 750,81 грн.

В Акті перевірки від 11.12.2018 також зазначено, що до оподаткованого доходу ОСОБА_1 також включено суму 36 275,35 грн., яку ТОВ «ФК «Вендор» / ЄДРПОУ 38996895 / у 4 кварталі 2015 року нібито включило до суми виплачених доходів платнику податків - ОСОБА_1 відповідно до отриманої позивачем інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Проте така інформація є помилковою, оскільки відповідач не мала кредитних відносин з ТОВ «ФК «Вендор». ОСОБА_1 не отримувала від ТОВ «ФК «Вендор» повідомлення про прощення боргу в порядку, встановленому ПКУ.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом / п.д) п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ /.

В акті перевірки від 11.12.2018 позивачем зазначено, що на запит ГУ ДПС щодо надання боржнику повідомлення про анулювання боргу ТОВ «ФК «Вендор» інформації не надало.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ч.1 ст. 77 КАСУ.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування у спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи ЗСУ встановляється військовий збір / далі - збір /.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПКУ /п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ /, зокрема, загальний місячний / річний / оподаткований дохід.

Крім того, п.п. 1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподаткованого доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст. 165 ПКУ.

Таким чином, ставки військового збору так само слід обраховувати із суми доходу 404 750,81 гри.

Враховуючи, що база оподаткування відповідачем безпідставно збільшена, підлягає перегляду сума нарахованих податків у відповідності до порядку розрахунку, викладеного в акті перевірки, а саме: 404 750,81 грн. - 609,00 грн. / 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року, що не підлягає оподаткуванню згідно пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПКУ / = 404 141,81 грн.

Сума зонального місячного оподаткованого доходу за жовтень 2015 року, яка згідно абз.1 п.167.1 ст.167 ПКУ підлягає оподаткуванню за ставкою 15% з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПКУ, становить 12 180,00 грн. /1218,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р. х 10.

Сума ПДФО за ставкою 15%: 12 180,00 х 15% = 1827,00 грн.

Сума загального місячного оподаткованого доходу за 4 квартал 2015, яка згідно абз.2 п.167.1 ст.167 ПКУ підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 20% з урахуванням вимог пп. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПКУ, становить суму 391 961,81 грн. / 404 141,81 грн. - 12 180,00 грн.

Сума ПДФО за ставкою 20% - 391 961,81 х 20% = 78 392,362 грн.

Загальна сума ПДФО - 78 392,36 грн. + 1827,00 грн. = 80 219,36 грн.

Сума загального місячного оподаткованого доходу за жовтень 2015р., яка згідно пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5% з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПКУ, становить суму 6062,12 грн. / 404 141,81грн. х1,5%.

Відповідно до п.123.1 ст. 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.113.1 ст. 113 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Щодо порядку направлення податкової вимоги, то в додатках до позовної заяви міститься копія корінця податкової вимоги форми «Ф» № 34-11 від 26.09.2013 з доказами вручення 28.01.2023 (відправлення № 1000233301160).

Згідно матеріалів позову ГУ ДПС у Житомирській області направив відповідачу податкову вимогу форми «Ф» № 34-11 від 26.09.2013 на суму 356,73 грн., посилаючись на положення ст. 59.5 ПКУ, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що сума податкового боргу в розмірі 356,73 грн. була узгодженою в свій час відповідно до діючого на той час закону, тобто відсутні докази того, що податкове повідомлення-рішення на цю суму надсилалась або вручалась відповідачу у відповідності до вимог податкового законодавства у визначений законом строк.

Згідно тексту податкової вимоги від 26.09.2013 № 34-11 загальна сума податкового боргу платника податків ОСОБА_1 становить 356,78 грн.. код бюджетної класифікації 18050400.

Наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено Класифікацію доходів бюджету по єдиному податку, зокрема:

18050400 - єдиний податок з фізичних осіб.

Предметом позову є податковий борг з іншим кодом бюджетної класифікації 11010400 / ПДФО /1 11011000 - «Військовий збір».

26.09.2016 року сплив 1095-денний строк давності для стягнення цього боргу, що встановлений був ст. 101 ПКУ в редакції, що була чинною станом на 2016 рік.

Безнадійним вважався «податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом». На базі цього суди побудували сталу позицію: граничний строк для визначення контролюючим органом податкового боргу не може перевищувати 1095 к. дн. з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення контролюючим органом. Після закінчення цього строку грошове зобов`язання визнається безнадійним відповідно до ст. 101 ПКУ, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку (постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16).

Поточна редакція п.п. 101.2.3 ПКУ набула такого вигляду з 23.05.2020 відповідно до Закону № 466, проте вона не має зворотної дії в часі відповідно до Перехідних положень цього Закону.

В Постанові Верховного Суду, винесеної 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/1678/19 чітко зазначено:

Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь- якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Таким чином, направлення позивачем 28.01.2023 податкової вимоги на суму 356,73 грн. є безпідставним, так як цей борг набув статусу безнадійної заборгованості 26.09.2016.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу 365,73 грн. ще до виставлення йому податкової вимоги 28.01.2023 підлягала обов`язковому списанню як безнадійна заборгованість, тому були підстави для винесення нової податкової вимоги, однак вона не виставлялась, тому процедура стягнення такого боргу позивачем вважається не дотриманою.

Отже, податковий борг позивача з 26.09.2013 по 28.01.2023 переривався (фактично установлено його відсутність з 26.09.2016). А з метою погашення податкової заборгованості ГУ ДПС у Житомирській області сформувало та направило відповідачу одну податкову вимогу від 26.09.2013 без повторного її формування за податковим боргом, який виник з 27.02.2019.

Вищезазначене у сукупності спростовує посилання позивача на те, що податкова вимога від 26.09.2013 може бути підставою для звернення із позовом про стягнення податкової заборгованості за податковими повідомленнями рішеннями, що є порушенням процедури стягнення податкової заборгованості з ОСОБА_1 , яка виникла на підставі податкових повідомлень - рішень №0001211305 від 25.01.2019 та №0001201305 від 25.01.2019, оскільки податкова вимога про сплату такого боргу відповідачу не направлялась.

Разом з тим, в розрахунку пені, обчисленої ГУ ДПС у Житомирській області в додатку до первісного позову, зазначено, що пеня на підставі т. 129 ПКУ нараховується на суму заниження податкового зобов`язання за період з 19.02.2016 по 08.03.2019, проте пунктом 129.1 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається, зокрема: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених ПКУ випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

В податкових повідомленнях - рішеннях від 25.01.2019 № 0001211305 та №0001201305 зазначено, що збільшена сума ПДФО і військового збору підлягає сплаті в 10-денний строк, що настають за днем отримання цих податкових повідомлень-рішень. Податкові повідомлення - рішення були направлені поштою 25.01.2019, повернуті поштою 27.02.2019. Тобто, пеня може бути нарахована податковою тільки після 27.02.2019.

При цьому, слід врахувати дію карантинних мораторіїв на нарахування штрафних санкцій Мораторій на податкові штрафи був введений Законом України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі — Закон № 533). Цей Закон набрав чинності 18.03.2020 завдяки йому в підрозділі 10 розділу XX ПКУ з`явився пункт 521, згідно з яким «за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються».

Відповідно до п.65 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ установлено, що штрафні санкції, передбачені статтею 123 цього Кодексу, при визначенні податкових зобов`язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, а також штрафні санкції, передбачені статтею 124 цього Кодексу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, не застосовуються / {Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 65 згідно із Законом № 1914-ІХ від 30.11.2021}

Норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану.

Таким чином, з 01.03.2020 по 27.05.2022 пеня та штрафні санкції за порушення сплати узгоджених податкових зобов`язань по сплаті ПДФО і військового збору не нараховуються.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, виходячи з доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович