Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №240/3784/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/3784/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) у відмові наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати надати відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 на підставі ст.23 ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до відповідача з заявою про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зокрема визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років та долучив документи, які підтверджують обставини, викладені в заяві.

Зазначає, що 10.01.2026 поштою отримав від відповідача, повідомлення, з якого стало відомо про відмову у наданні відстрочки від мобілізації на підставі того, що «відсутній один з документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного з батьків безвісти відсутнім, або витяг з єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначеним відомостей про батька, відповідно до ч. 1 ст. 135 СКУ. Таким чином. відповідач не виявив достатніх даних, які підтверджують факт самостійного виховання позивачем неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачем у позові зазначається, що до заяви про відстрочку ним були долучені, крім його паспорту та свідоцтва про народження сина, копія довідки про склад сім`ї, копія Акта обстеження побутових умов ОСОБА_2 які підтверджували факт самостійного виховання сина позивачем. Позивач у позові зауважує, що його дружина ОСОБА_3 з чоловіком та сином не проживає, вони розлучені і колишня дружина знаходиться за межами України. На переконання позивача, відповідач прийшов до хибного висновку про відсутність підстав про відстрочку від призову під час мобілізації. Вважаючи дії відповідача у відмові наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації незаконними, позивач звернувся до суду.

Суддя своєю ухвалою від 04.02.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 19.02.2026. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує, що законодавством визначено, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII. Зокрема, якщо особа самостійно виховує та утримує дитину, для отримання відстрочки вона повинна подати документи, що підтверджують цей факт. Такими документами може бути, зокрема, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

На переконання представника відповідача, позивач помилково вважає, що долучений ним до заяви акт обстеження умов проживання від 29.09.2025 №75, складений службою у справах дітей Городницької селищної ради та довідка про склад сім`ї підтверджує факт самостійного виховання ним сина та надають йому право на відстрочку згідно п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII. У відзиві також зазначається, що додаток 5 до Порядку № 560 не підлягає розширеному тлумаченню та надання військовозобов`язаним інших документів, окрім тих які визначені законодавством, адже в такому випадку він наділяв би територіальні центри комплектування та соціальної підтримки правами, які виходять за рамки закону. Комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 за наданими позивачем документами не встановила факту того, що особа самостійно виховує та утримує дитину. Відповідач вважає, що оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення, належить виключно до компетенції суду, комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно відмовила у наданні відстрочки.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 01.12.2025 через портал електронних послуг "Дія" із заявою (реєстраційний номер 20251201-207856) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додав: свідоцтво про народження дитини; документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини; паспорт, ідентифікаційний код заявника та дитини; довідку про склад сім`ї, акт обстеження умов проживання, довідку про місце проживання матері дитини.

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 вказано, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 8).

У довідці виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 26.09.2025 №1613 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб вказано, що до складу сім`ї (зареєстрованих) входить: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 (син), ОСОБА_4 (мати) (а.с. 9).

У резолютивній частині заочного рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2024 у справі №285/7761/23, яке набрало законної сили 03.09.2024, вказано: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з батьком.

У довідці про місце проживання, перекладеній з італійської мови, вказано, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ді-модена.

За результатом розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки; категорія відстрочки: одинокі матері, батьки, які виховують дитину до 18 років.

Підстава відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: відсутній один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII),Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Суд враховує, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII .

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Приписами частинами сьомої та восьмої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

За змістом пунктів 56 та 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У відповідності до додатку 5 до Порядку №560, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов`язані подають наступні документи: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

З аналізу приведених вище положень встановлено, що для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особа має подати визначений у пункті 4 додатку 5 до Порядку №560 перелік документів.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач, разом з заявою про надання відстрочки подав, зокрема, такі документи на підтвердження факту самостійного утримання та виховання: свідоцтво про народження дитини; документи, що підтверджують самостійне виховання та утримання дитини (довідку виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 26.09.2025 №1613 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2024 у справі №285/7761/23, довідку виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 15.12.2023 №1870); паспорт, ідентифікаційний код заявника та дитини; довідку про склад сім`ї, акт обстеження умов проживання, довідку про місце проживання матері дитини.

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 вказано, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 8).

У довідці виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 26.09.2025 №1613 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб вказано, що до складу сім`ї (зареєстрованих) входить: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 (син), ОСОБА_4 (мати) (а.с. 9).

У резолютивній частині заочного рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.08.2024 у справі №285/7761/23, яке набрало законної сили 03.09.2024, вказано: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з батьком.

У довідці про місце проживання, перекладеній з італійської мови, вказано, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ді-модена.

У довідці виконавчого комітету Городницької селищної ради Звягельського району Житомирської області від 15.12.2023 №1870 вказано, що малолітня дитина ОСОБА_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 без реєстрації та знаходиться на повному утриманні батька.

Суд дослідивши зміст наданих позивачем документів та повідомлення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, дійшов висновку, що така відмова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з такого.

Обґрунтовуючи наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач зазначає, що має сина віком до 18 років і самостійно його виховує та утримує, оскільки мати дитини проживає в Італії, дитину не утримує та не виховує.

За приписами статей 150 та 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом.

Як визначено частинами першою-третьою статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Таким чином, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Суд наголошує, що розірвання шлюбу батьків, їх проживання окремо, визначення місця проживання дітей з одним із батьків, як в цьому випадку - із батьком, не впливає на обсяг прав та обов`язків обох батьків щодо виховання дітей, не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від батьківського обов`язку і не позбавляє права брати участь у вихованні дітей, ці обставини не можуть розглядатися як доказ самостійного виховання батьком дітей.

У даному випадку відсутні будь-які належні та допустимі докази, що мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків або позбавлена батьківських прав, що б свідчило про самостійне виховання та утримання позивачем дитини віком до 18 років.

У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд зазначив про те, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов`язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов`язків.

Питання щодо можливості розгляду справ про встановлення факту самостійного виховання дитини одним із батьків, що пов`язаний, в тому числі, з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, було предметом розгляду Верховного Суду у справі №201/5972/22.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 зазначив, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Тобто, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо, визначення місця проживання дитини із батьком, не можуть розцінюватися судом як самостійне виховання батьком дитини та бути підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.

З урахуванням наведених вище правових норм, суд вважає, що документи, які були надані позивачем разом із заявою про надання йому відстрочки, не є тими доказами, які безумовно підтверджують факт самостійного виховання та утримання позивачем свого сина, що правомірно враховано відповідачем.

За наведених обставин, позивачем не було надано відповідачу належного документу, який дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, визначеного пунктом 4 додатку 5 до Порядку №560, а тому суд зазначає, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

14.05.26