Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №240/14114/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/14114/24

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок Агро Свара" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролісок Агро Свара" (надалі - Позивач, ТОВ "Пролісок Агро Свара") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (надалі - Відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2024 року №000121710704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ 287867грн. 50коп.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення підприємством «Пролісок Агро Свара» норм податкового законодавства Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що є неправомірними та не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. Позивач зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори та виписані контрагентами податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

06 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

20.09.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Згідно частин 5-6 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо, зокрема, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Оскільки у клопотанні не наведено будь-яких обставин, які б обґрунтовували необхідність розгляду зазначеної справи в судовому засіданні з викликом сторін (покази свідків, витребування додаткових доказів, здійснення інших процесуальних дій, тощо), а також не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень, тому суд вважає, що клопотання представника відповідача необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву по справі, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання (поставити продукцію, виконати роботи). Також, Відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Пролісок Агро Свара" є юридичною особою приватного права та платником ПДВ, основним видом господарської діяльності якого згідно КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.03.2024 року №799-п, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок Агро Свара" з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Оман Груп" за жовтегь 2018 року та з ТОВ " Хелсі" за січень 2020 року.

Проведеною перевіркою встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Хелсі", що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 230294грн., а саме:

щодо взаємовідносин із ТОВ " Оман Груп".

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Оман Груп" 16.10.2018 виписано податкові накладні № 380 на суму ПДВ 41209,1 грн та № 386 на суму ПДВ 41 209,1 грн, які включені товариством до складу податкового кредиту за жовтень 2018року. Проте, під час проведення перевірки встановлено, що 16.10.2018 року товариство "Оман Груп" виписано рахунок № 154 на оплату 23 тон добрива на загальну суму 494 509,20грн у т.ч. ПДВ 82418,20грн на підставі якого, 16.10.2018 року відбулася перша подія - оплата за товар у розмірі 300000грн в т.ч. ПДВ 50000грн ( податкова накладна не складена та не зареєстрована). Документальне оформлення відвантаження товару відбулося 18.10.2018 на загальну суму 494509.20грн у т.ч. ПДВ 82418.20грн. Також, 18.10.2018 відбулася операція з доплати у розмірі 194509.20 грн у т.ч. ПДВ 32418,2грн. Таким чином, податкові накладні від 16.10.2018 № 380 та № 386 на загальну суму ПДВ 82418, 2грн виписані з порушенням вимог п.187.1 ст. 187 АК України, оскільки 16.10.2018року ні оплати, ні відвантаження товару в такій сумі не відбулося.

За результатами перевірки зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій із ТОВ "Оман Груп" з огляду на наступне.

У ТОВ "Оман Груп" відсутнє місце виробництва добрив за зареєстрованою у сертифікаті відповідності адресою виробництва. Крім того, за даними ЄРПН у ТОВ "Оман Груп" відсутні взаємовідносини із ВЕС "Укрекспертиза", яка видала сертифікат відповідності та яка є платником ПДВ.

Відповідно до аналізу поданої звітності у ТОВ "Оман Груп" відсутня достатня кількість кваліфікованого персоналу, основних засобів, виробничих потужностей для здійснення технологічного процесу у виробничій діяльності із випуску добрив якості відповідно до ТУ.

Товариство "Оман Груп" не зареєстрований платником екологічного податку, в той час як відповідно до технічних умов виробничий процес складається із спалювання біосировини у значних обсягах.

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ " Оман Груп" відсутній за місцезнаходженням та є фігурантом кримінальних проваджень, пов`язаних із участю платника в оформленні безтоварних операцій та формуванні схемного податкового кредиту третім особам.

Щодо взаємовідносин із товариством " Хелслі".

Актом перевірки зафіксовано, що товариством, відповідно до договору поставки від 13.01.2020 № 6 укладеного із товариством " Хелслі", було придбано добриво Гуматінолу на загальну суму 640000,80 грн.

Відповідно до даних ЕДПН ТОВ "Хелслі" протягом січня 2020 року виписано на користь товариства податкові накладні на загальну суму 640000,80грн у т.ч. ПДВ 106666,80грн, які були включені товариством до складу податкового кредиту в січні 2020року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору передбачений термін оплати до 30.04.2020року на поточний рахунок продавця.

Всупереч умовам зазначеного договору, за даними бухгалтерського обліку товариством здійснено бухгалтерське проведення Дт631 ( по контрагенту ТОВ "Хелслі") Кт631( по контрагенту ТОВ "Трайдекс") на суму 600000грн на операцію " взаємозалік відповідно до Договору зустрічних вимог". Залишок кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ "Хелслі" оформлену в сумі 40000,80грн.

До перевірки не надано первинні документи стосовно правомірності виникнення та зарахування дебіторської заборгованості по товариству "Трайдекс" в рахунок кредиторської заборгованості перед товариством " Хелслі".

У зв`язку із недостовірністю наданих товариством документів, перевіряючими зроблено висновок, що оплата з постачальником ТОВ " Хелслі" не відбувалася.

Крім того, ТОВ "Хелслі" документально оформило реалізацію товару ( Добриво Гуматінол) на ТОВ "Пролісок Агро Свара", який за даними ЄРПН придбало у ТОВ " Іфмонолітбуд" у той же день, за тією ж ціною, без жодної націнки, у тій самій кількості, що ставить під сумнів економічну доцільність господарської діяльності підприємства. Товариство "Хелслі" та ТОВ " Інфомоноліт" мають ряд ознак, що вказують на створення видимості діяльності суб`єктів господарювання, а саме, відсутність за місцезнаходженням, незначна кількість трудова ресурсів, власних та орендованих основних засобів, наявність рішень про відповідність платників податків критеріям ризиковості, фігурування в кримінальних провадженнях.

Також, за результатами аналізу походження товару, документально оформленого від ТОВ " Іфмонолітбуд" на користь ТОВ "Хелслі" встановлено відсутність джерела походження добрива Гуматінол.

У супровідних документах наданих на придбане товариством добрива Гуматінол не має жодної інформації стосовно відправки ТОВ "Хелслі" добрива з податкової адреси ТОВ "Іфмонолітбуд".

Перевіркою встановлено, недостовірність (перекручування) інформації в первинних документах товариства, у зв`язку з чим перевіркою не підтверджено доставку товару від ТОВ "Хелслі" перевізником, зазначеним у наданих товарно-транспортних накладних.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що ТОВ " Хелслі" відсутній за місце знаходженням та є фігурантом кримінальних проваджень, пов`язаних із участю платника в оформленні безтоварних операцій та формуванні схемного податкового кредиту третім особам.

За результатами перевірки було складено акт № 8377/06-30-07-04/40973877 від 12.04.2024 року.

На підставі висновків акту було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.05.2024 року №000121710704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ - 287867грн. 50 коп.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд виходить із такого.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абзацом першим п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 2 цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами п. 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12.12.2019 року № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрів, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - № 996-XIV).

Стаття 1 Закону № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ " Оман Груп" (Постачальник) та ФГ " Пролісок Агро Свара" (Покупець), укладено договір поставки від 21.05.2018 №6.

Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках Замовлення Покупця, що є невід`ємними частинами даного договору.

Умовами оплати (п.5.1 Договору) передбачено оплату 100% протягом 5 діб з моменту отримання рахунку від постачальника.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ "Оман Груп" 16.10.2018 виписано податкові накладні № 380 на суму ПДВ 41209,1 грн та № 386 на суму ПДВ 41 209,1 грн, які включені товариством до складу податкового кредиту за жовтень 2018року. Проте, 16.10.2018 року товариство "Оман Груп" виписано рахунок № 154 на оплату 23 тон добрива на загальну суму 494 509,20грн у т.ч. ПДВ 82418,20грн на підставі якого, 16.10.2018 року відбулася перша подія - оплата за товар у розмірі 300000грн в т.ч. ПДВ 50000грн ( податкова накладна не складена та не зареєстрована). Податкові накладні від 16.10.2018 № 380 та № 386 на загальну суму ПДВ 82418, 2грн виписані з порушенням вимог п.187.1 ст. 187 АК України, оскільки 16.10.2018року ні оплати, ні відвантаження товару в такій сумі не відбулося.

Разом з тим, перевіряючими встановлено, що документальне оформлення відвантаження товару відбулося 18.10.2018 на загальну суму 494509.20грн у т.ч. ПДВ 82418.20грн. що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Слід зазначити, що ні в акті перевірки ні у відзиві на позов податковим органом не висвітлено, яку шкоду завдано державі при формуванні податкового кредиту ТОВ "Пролісок Агро Свара" за жовтень 2018р. на підставі податкових накладних від 16.10.2018 на загальну суму 82 418,2грн виписаних ТОВ "Оман Груп" з порушенням вимог п.187.1 ст. 187 ПК України.

Що стосується взаємовідносин з ТОВ "Хелсі".

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу № 13/01 від 13.01.2020 між ТОВ "Хелсі", ( в подальшому поіменоване як Продавець" та Фермерським підприємством " Пролісок Агро Свара" ( в подальшому поіменоване як Покупець). Відповідно до даного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною ( вартістю), що наводяться в додатках до договору, а саме Добрива Гуматінол, загальної вартості 640000,80грн. в тому числі 20% 106666,67грн.

Відповідно до п. 2 вказаного договору передача Товару у власність Покупця здійснюється Продавцем протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів та за адресою, яка визначається в Додатках до цього Договору. Факт передачі Товару у власність Покупцеві оформляється Сторонами шляхом підписання двостороннього Акту прийому-передачі Товару або видаткової накладної, які підписуються обома Сторонами у момент передачі - приймання Товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі ( або пошкодження) Товару лише з моменту передання товару Покупцю, тобто передачі товару його перевізнику. Момент переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі Товару або видаткової накладної. У кожному окремому випадку Сторони погоджують доставку Товару, яка визначається в Додатках.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ "Хелсі" було надано, зокрема договір купівлі - продажу № 13/01 від 13.01.2020, додаткову угоду № 1 від 13.01.2020 року до зазначеного договору, видаткову накладну, та товаро-транспортну накладну.

Суд зауважує, що вказані первинні документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Вирішуючи спір по суті суд бере до уваги висновки Верховного Суду, що наведені у постанові від 18.12.2018 №826/13058/15 згідно якої за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, робити висновок про нереальність господарських операцій з постачання товару лише на підставі недоліків у будь-яких інших документах неможливо.

Разом з тим, відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача із ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Хелсі", виходив виключно з інформації, що наведена в акті перевірки та згідно інформації інформаційно-аналітичних баз ДПС.

Суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів, що свідчать про протиправність поведінки позивача, оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою це спростовують.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №120/1010/20-а.

Окрім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, засвідчені відповідними первинними документами.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок Агро Свара" ( вул. Миру, буд.9, с. Рея, Бердичівський район, Житомирська область, 13321, ЄДРПОУ 40973877) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ( вул. Юрка Тютюнника, буд.7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2024 № 000121710704 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 14.05.2024 № 000121710704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок Агро Свара" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судовий збір у розмірі 4 318,20 (чотири тисячі триста вісімнадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

14.05.26