Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №240/28165/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/28165/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та скасувати рішення №063350038427 від 30.10.2025;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають в бездіяльності з приводу переведення позивача на пенсію державного службовця та у відмові в здійсненні перерахунку та виплату пенсії з урахуванням довідок №137 від 23.10.2025, №136 від 23.10.2025, №368/01-51 від 23.10.2025, №135 від 23.10.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи з 16.09.2021 по 30.09.2025 роботу на посадах в органі місцевого самоврядування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування та перерахунок та виплату позивачу з 23.10.2025 пенсію державного службовця відповідно до пункту10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VII з урахуванням довідок №137 від 23.10.2025, №136 від 23.10.2025, №368/01-51 від 23.10.2025, №135 від 23.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.10.2025 № 063350038427, яким позивачу відмовлено у проведені перерахунку пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач з 05.05.2025 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 березня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон України № 1058).

23.10.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889 (далі - Закон України № 889).

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області та прийнято рішення від 30.10.2025 №063350038427, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом України № 1058 на пенсію за віком згідно з Законом України № 889.

Підставою для відмови вказано, що згідно трудової книжки заявниця працювала на посаді державного службовця з 11.02.1997 по 01.05.2016 (стаж державної служби складає 19 років 2 місяці 22 дні). ОСОБА_1 була звільнена з останнього місця роботи з посади державного службовця 15.09.2021 (запис трудової книжки № 28 стор. 44). Після цієї дати, в тому числі станом на 01.01.2024 та після, не займала посад, віднесених до категорій державних службовців. З 05.03.2024 позивач працює на посаді начальника відділу з питань соціального захисту пільгових категорій та охорони здоров`я Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, що є посадою в органі місцевого самоврядування, отримує заробітну плату на посаді за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закон № 2493-III пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно Закону №1058.

На момент звернення із заявою щодо переходу з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону 889 позивач не працювала на посадах віднесених до категорії органів державної служби.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі-Порядок № 283), що діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 зазначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач з 16.09.2021 по 04.03.2024 займала посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а з 05.03.2024 призначена на посаду начальника відділу з питань соціального захисту пільгових категорій та охорони здоров`я Управління соціального захисту та охорони здоров`я Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (інформація про дату звільнення відсутня).

Таким чином, посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому стаж роботи позивача на державній службі складає понад 10 років.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.

Враховуючи, що ОСОБА_1 досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на день набрання чинності Законом №889-VIll мала більш як 10 років стажу на посадах державної служби, станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, вона має право на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIІІ.

Відтак суд приходить до висновку про наявність підстав про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2025 №063350038427 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову позивачу у переході на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VII від 10.12.2015 року та зобов`язання зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи посадової особи місцевого самоврядування у Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області з 16.09.2021.

Разом із тим, щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити та здійснити нарахування та виплату позивачу з 23.10.2025 пенсії державного службовця з урахуванням довідок №137 від 23.10.2025, №136 від 23.10.2025, №368/01-51 від 23.10.2025, №135 від 23.10.2025, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обчислення страхового стажу, визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ, суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі №663/574/17).

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області.

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію з урахуванням усіх складових заробітної плати, які відображені в довідці про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, суд відмовляє, оскільки, наразі, пенсія позивачу з урахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування не призначалась, а тому вказані позовні вимоги направлені на майбутнє та є передчасними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.10.2025 №063350038427 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VII від 10.12 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Новогуйвинській селищній раді Житомирського району Житомирської області з 16.09.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в частині задоволення позовних вимог у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

13.05.26