Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №240/29654/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/29654/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області №156050028887 від 01.08.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ;

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирські області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1.ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів пільгового стажу по Списку №1 з 23.11.1994 – 14.08.2002, та періодів навчання з 01.09.1989 – 11.06.1990, починаючи з 25.07.2025;

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.07.2025 звернулася до територіального органу управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак відповідач листом повідомив про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах. Відмова обґрунтована тим, що пільговий стаж по Списку №1 відсутній.

Позивач вважає, що має відповідний пільговий стаж, який підтверджений трудовою книжкою, пільговою довідкою, первинними документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи ( у порядку письмового провадження)

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду заяви, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 11.06.1990, згідно диплому НОМЕР_1 від 14.06.1990, так як відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №6.1-09/833 від 07.04.2014, оскільки довідка не відповідає додатку №5, а саме не вірно зазначено розділ та підрозділ посади. Також, до наказів про атестацію від 06.11.1998 не долучено перелік атестації робочих місць. З урахуванням зазначеного вважає оскаржувану відмову правомірною та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25 липня 2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області 01 серпня 2025 року прийнято рішення №156050028887 про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю законних підстав.

В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж 26 років 00 місяці 14 днів, з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 відсутній.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 11.06.1990, згідно диплому НОМЕР_1 від 14.06.1990, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №6.1-09/833 від 07.04.2014, оскільки довідка не відповідає додатку №5, а саме не вірно зазначено розділ та підрозділ посади. До наказів про атестацію від 06.11.1998 не долучено перелік атестації робочих місць.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV)Розділу XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно оскаржуваного рішення пенсійного органу до пільгового стажу за списком №1 не зараховано періоди роботи згідно довідки від 07.04.2014 №6.1-09/833, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5, а саме не вірно зазначено розділ та підрозділ посади. До наказів про атестацію від 06.11.1998 не долучено перелік атестації робочих місць. Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 11.06.1990, згідно диплому НОМЕР_1 від 14.06.1990, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).

З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2022 року по справі №569/16691/16-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведених положень встановлено, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки або уточнюючих довідок не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Заповнення реквізитів трудової книжки, у тому числі їх чіткість та акуратність, залежить від дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, тому певні (деякі) неточності/виправлення, які не стосуються періодів трудової діяльності, не утворюють підстав для незарахування періодів трудової діяльності до стажу для цілей обчислення (перерахунку) пенсії, оскільки підставою для призначення (перерахунку) пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до вимог Порядку №637 підтвердження стажу роботи особи у інший спосіб, ніж за трудовою книжкою, допускається лише у випадку відсутності такого документа або відповідних записів у ньому, або якщо у трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 21.02.1990 позивач працював:

- 21.02.1990 (наказ №39 від 21.02.1990) по 06.11.1990 (наказ №77у від 06.11.1990) в Одеському нафтопереробному заводі;

- 01.06.1992 (наказ №84 від 01.06.1992) прийнятий в транспортний цех слюсарем по ремонту автомобілів в Одеський нафтопереробний завод. 23.11.1994 (наказ №124 від 23.11.1994) переведений на технологічну установку гідроочищення машиністом технологічних насосів. 20.12.1996 (наказ №32к від 27.12.1996) переведений машиністом технологічних насосів 4 розряду комплексу гідроочищення технологічного цеху №2. 03.12.1997 (наказ №110 від 03.12.1997) переведений оператором технологічних установок гідроочищення технологічного цеху №2. 14.08.2002 (наказ №143 від 14.08.2002) переведений на посаду начальника комплексу гідроочищення технологічного цеху №2. 30.12.2014 (наказ №611-к від 26.12.2014) звільнений за угодою сторін;

- 01.01.2015 (наказ №618-к від 27.12.2014) по 03.04.2015 (наказ №52-к від 31.03.2015) на посаді головного інженера в ПАТ “Одеський нафтопереробний завод”;

- 22.09.2016 (наказ №143-к від 09.09.2016) по 03.02.2017 (наказ №5-к від 30.01.2017) на посаді заступника Головного директора по виробництву в ПАТ “Одеський

нафтопереробний завод”

- 07.02.2017 (наказ №42-л/с від 30.01.2017) по 07.12.2017 (наказ №478 л/с від 06.12.2017) на посаді головного інженера ПАТ “Укрпластик”;

- 12.01.2018 (наказ №1-п від 12.01.2018) по 21.02.2020 (наказ №27-п від 21.02.2020)

Вказані записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Також, з метою підтвердження пільгового стажу за списком №1, позивачу було видано довідку №6.1-09/833 від 07.04.2014, яка видана ПАТ “Одеський нафтопереробний завод”. Позивач працював повний робочий день і за період з 23.11.1994 по 03.12.1997 – 03 роки 0 місяців 12 днів, у виробництві : переробка нафти (компримування і фракціонування газів, що містять сірководень та окис вуглицю), за професією, посадою машиніста технологічних насосів комплексу гідроочищення технологічного цеху №2, що передбачено Списком №1, розділ X, відповідно Постанови КМУ №162 від 11.03.1994, і за період з 03.12.1997 по 14.08.2002 – 04 роки 08 місяців 15 днів, у виробництві : переробка нафти (компримування і фракціонування газів, що містять сірководень та окис вуглицю), за професією, посадою оператора технологічних установок ком лексу гідроочищення технологічного цеху №2, що передбачено Списком №1, розділ X, відповідно Постанови КМУ №36 від 16.01.2003. Підстава для видачі: книги наказів підприємства, відомості про заробітну плату, особиста карта форми Т-2, атестації робочого місця оператора технологічних установок.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що дана довідка не відповідає додатку №5, оскільки не вірно зазначено розділ та підрозділ посади.

Суд зауважує, що в силу приписів чинного законодавства, заповнення трудової книжки та уточнюючих довідок працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок та уточнюючих довідок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації

Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Варто зазначити, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

У цьому випадку суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок. Дата народження позивача підтверджується паспортом громадянина України.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно довідки №6.1-09/833 від 07.04.2014.

Щодо не надання до наказів про атестацію від 06.11.1998 переліку атестації робочих місць суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

В п.4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому, у випадку її не проведення або неякісного проведення, призводить до позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист і, зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Дані твердження підтверджуються Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по Справі № 520/15025/16-а, згідно з яким Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1989 по 11.06.1990 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до диплому серія НОМЕР_1 , позивач з 01.09.1989 по 11.06.1990 навчався в СПТУ-27 м. Одеси. Рішенням екзаменаційної комісії від 11 червня 1990 позивачу присвоєно кваліфікацію машиніста навантажувачів автомобільних, слюсар по ремонту автомобіля, водій. Диплом видано 14 червня 1990 року.

Дана інформація наявна і в трудовій книжці позивача.

Відповідно до п. “д” ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах пі вищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладену в рішенні №156050028887 від 01.08.2025.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача згідно довідки №6.1-09/833 від 07.04.2014, до страхового стажу зарахувати період навчання, згідно диплому НОМЕР_1 від 14.06.1990 та повторно розглянути заяву позивача від 25.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

З огляду на не наведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.

Заявник не навів жодних обґрунтувань та не надав жодних доказів, які б підтверджували необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, а тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині.

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.

Понесені судові витрати підлягають задоволенню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №156050028887 від 01.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача згідно довідки №6.1-09/833 від 07.04.2014 та до страхового стажу зарахувати період навчання, згідно диплому НОМЕР_1 від 14.06.1990 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

14.05.26