Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №200/1266/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Справа№200/1266/26

приміщення суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 1.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд, з урахуванням уточненого позову:

- визнати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування № 151/25/3318/Р від 09.09.2025 особи комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984636) № 151/25/3318/Р від 09.09.2025 про встановлення позивачу 3 групи інвалідності - протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи та встановити позивачу групу інвалідності згідно норм чинного законодавства та з урахуванням нових документів.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування № 151/25/3318/Р від 09.09.2025 є необґрунтованим, оскільки згідно з класифікаціями основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості зазначеної у п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: виражений ступінь обмеження життєдіяльності (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя; виражений ступінь обмеження до орієнтації (2 ступінь) - особа має серйозні порушення зору та/або слуху, які суттєво впливають на здатність до самостійного функціонування, постійно використовує окуляри або слухові апарати, регулярно використовує допоміжні засоби реабілітації та/або медичні вироби для адаптації і потребує сторонньої допомоги для виконання основних життєвих завдань; виражений ступінь обмеження здатності спілкування (2 ступінь) - особа здатна спілкуватися тільки з дуже вузьким колом осіб (наприклад, з близькими родичами або доглядачами), для підтримки контактів постійно потребує допомоги інших осіб або допоміжних засобів. Невербальна комунікація використовується значно частіше, ніж усна; виражений ступінь обмеження до навчання (2 ступінь) - особа здатна засвоювати лише окремі види робіт або завдань за індивідуальною програмою, часто потребує навчання вдома або додаткових умов для навчання, постійної підтримки спеціалістів та допоміжних засобів для забезпечення засвоєння навіть обмеженого обсягу знань і навичок; виражений ступінь обмеження (2 ступінь) до трудової діяльності - особа може бути не здатна до провадження окремих видів трудової діяльності або до трудової діяльності взагалі, або здатна провадити різні види трудової діяльності шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів.

Таким чином, вважає, що позивач має виражений ступень обмеження (2 ступень) до життєдіяльності, орієнтації, здатності спілкування, навчання та трудової діяльності. Це також вказано у висновках лікаря, який направляв позивачу на оцінювання повсякденного функціонування особи для визначення групи інвалідності. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» згідно з п.12 критеріїв встановлення інвалідності затверджених даною постановою, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, їй встановлюється ІІ група інвалідності. Оскільки ОСОБА_1 , має виражений ступень обмеження п`яти критеріїв життєдіяльності людини (життєдіяльності, орієнтації, здатності спілкування, навчання та трудової діяльності) а також, зважаючи на те, що Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 має вищу юридичну силу, ніж інструкція МОЗ, вважаю, що позивачу має бути встановлена II група інвалідності.

Отже, позивач вважає, що спірне рішення прийнято без урахування стану здоров`я позивача, без дослідження характеру захворювання та наявних медичних документів, що суперечить вимогам зазначеного вище Положення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 залишено без руху позовну заяву.

03.03.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову.

Суд ухвалою від 10.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 06.04.2026 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

У додаткових поясненнях третя особа від 11.04.2026 зазначає, що ОСОБА_1 , має виражений ступень обмеження п`яти критеріїв життєдіяльності людини (життєдіяльності, орієнтації, здатності спілкування, навчання та трудової діяльності) а також, зважаючи на те, що Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 має вищу юридичну силу, ніж інструкція МОЗ, вважаю, що позивачу має бути встановлена II група інвалідності. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у позові, та зазначає, що за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення, або про скасування оскаржуваного рішення, або формує нове рішення щодо результату оцінювання. 15.09.2025 позивачем було подано скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України». Рішенням вищого органу від 11.11.2025 (витяг № 1808/25/2391/ВП) рішення відповідача було підтверджено та визнано правомірним. Згідно з п. 65 Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова №1338), за результатами розгляду скарги формується нове рішення або підтверджується старе. Оскільки рішення експертної команди КНП «КЛШМД» ДМР №151/25/3318/Р від 09.09.2025 було переглянуто Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», який є окремою юридичною особою, КНП «КЛШМД» ДМР не може нести відповідальність за висновки органу вищого рівня, який остаточно затвердив групу інвалідності. Вважає, що КНП «КЛШМД» ДМР є неналежним відповідачем у справі №200/1266/26.

Також вказує, що на підставі наданої медичної документації, огляду позивача, дослідження додаткових методів, керуючись п. 39 Постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова №1338) (Двобічна глибока туговухість з підвищенням порогів повітряної провідності 86 дБ та більше на частотах 500-4000 Гц у разі неможливості хірургічної корекції), Експертною командою було встановлено, що у пацієнтки має місце помірне обмеження життєдіяльності, а саме: до спілкування, навчання, трудової діяльності.

Відповідно до Переліку анатомічних дефектів та захворювань, визначених в додатку 1 (Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи) до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, Експертною командою КНП «КЛШМД» ДМР пацієнту ОСОБА_1 було встановлено 3 група інвалідності.

Для встановлення II групи інвалідності необхідний «виражений» (2 ступінь) обмеження критеріїв. Проте під час очного огляду встановлено, що позивач має легкий ступінь обмеження самообслуговування та нормальну здатність до пересування.

Вважає, що посилання позивача на необхідність допомоги родичів як на ознаку критерію відповідності II групи інвалідності не підтверджено клінічними дослідженнями функціональності під час огляду експертною командою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що відповідно до рішення №151/25/3318/Р експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.09.2025 щодо позивача – ОСОБА_1 , якій проведено оцінювання повсякденного функціонування особи. Дата видачі направлення особи на оцінювання: 19.08.2025 (пункт 12.1). Форма розгляду експертною командою: очно з закладі охорони здоров`я (пункт16). За результатами оцінювання: «На підставі оцінювання повсякденного функціонування, даних огляду, додаткових методів дослідження та користуючись Постановою № 1338 від 15.11.2024 (п.39 у переліку захворювань, які встановлюються безстроково) пацієнтки має місце помірне обмеження життєдіяльності, а саме - до спілкування, навчання, трудової діяльності. Встановлена 3 група інвалідності з дитинства без строку переогляду. Рекомендується нагляд у сурдолога, сімей ного лікаря, невролога.» (пункт 20).

Не погоджуючись із рішенням експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №151/25/3318/Р від 09.09.2025, позивач подала до відповідача скаргу від 15.9.2025.

Згідно із витягом із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/25/2391 від 11.11.2025, проаналізувавши медико-експертну документацію пацієнта, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи дійшла наступного висновку: «Команда експертів ретельно вивчила матеріали справи: представлену медичну документацію пацієнта, заяву на оскарження та протокол рішення №151/25/3318 очного огляду від 09.09.2025. Встановлено: основний діагноз при направленні особи на оцінювання - Н90.3 -Нейросенсорна втрата слуху, двостороння; супутні діагнози при направленні особи на оцінювання - G90.8 - Інші розлади вегетативної нервової системи, G44.1 - Судинний головний біль, не класифікований в інших рубриках. При очному огляді від 09.09.2025 за оцінкою основних критеріїв життєдіяльності визначається порушення здатності до самообслуговування легкого ступеня та порушення здатності до орієнтації, спілкування (комунікативна здатність), контролю власної поведінки, навчання та трудової діяльності помірного ступеня, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінюванню повсякденного функціонування особи» дає підстави для встановлення III (третьої) групи інвалідності. Має місце невичерпаний потенціал лікування. Таким чином, враховуючи вище наведену інформацію, команда експертів прийшла до колегіального рішення: №151/25 /3318 від 09.09.2025 вважати правомірним, підтвердженим. Встановлена III (третя) група інвалідності, безстроково, інвалідність з дитинства від 19.08.2025. Рекомендується нагляд у сурдолога, сімейного лікаря, невролога.»

Не погоджуючись із рішенням №151/25/3318/Р експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.09.2025, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи:

з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності;

оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови № 1338).

Міністерством охорони здоров`я України, відповідно до пункту 3 постанови №1338, на власному офіційному вебсайті (https://moz.gov.ua/uk/it-sistema-ekopfo) повідомлено, що датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є 01.01.2025.

Згідно з положеннями п. 24 Положення про експертні команди, затвердженого постановою №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України "Про запобігання корупції", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення про експертні команди).

У відповідності до п. 9 Положення про експертні команди експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.

Основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 17 Положення про експертні команди).

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (п. 18 Положення про експертні команди).

Згідно п. 3 Порядку проведення оцінювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п.7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку проведення оцінювання).

Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку проведення оцінювання).

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 36 Порядку проведення оцінювання).

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я"; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї.

Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання (п. 40 Порядку проведення оцінювання).

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку проведення оцінювання).

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п. 57 Порядку проведення оцінювання).

Пунктами 66-69 Порядку проведення оцінювання передбачено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги, одержані через електронну систему, згідно з розподілом скарг, що здійснюється автоматично засобами електронної системи після внесення до електронної системи відомостей про скаргу.

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення;

скасування оскарженого рішення;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи:

у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;

у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

Центр оцінювання функціонального стану особи забезпечує надсилання інформації до територіального органу Пенсійного фонду України, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадках та в порядку, визначених пунктами 55 і 56 цього Порядку.

Виходячи із підстав заявленого позову, позивач не погоджується з рішенням відповідача 151/25/3318/Р від 09.09.2025 оскільки вважає, що при прийнятті цього рішення не було враховано її фізичних стан, стан здоров`я, ступінь обмеження, діагнози.

Зокрема, позивач вважає, що з огляду на скарги, дані анамнезу та об`єктивного, на її думку, статусу (виражений ступень обмеження п`яти критеріїв життєдіяльності людини - життєдіяльності, орієнтації, здатності спілкування, навчання та трудової діяльності), інструментальних досліджень, відповідно критеріїв затверджених постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338, протиправно встановлено їй ІІІ групу інвалідності.

З обставин цієї справи вбачається, що позивачем не згодна із рішенням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №151/25/3318/Р від 09.09.2025 особи комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності

Під розгляду справ у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів "Інструкції про встановлення груп інвалідності», «Положення про медико-соціальну експертизу" та "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".

При цьому, у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

Отже, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо встановлення позивачу 3 (третьої) групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Суд фактично не може переоцінювати вмотивованість рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в частині постановки особі конкретного діагнозу, правильності або неправильності визначення захворювань або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо.

При цьому, суд додатково зазначає, що Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Вищевказані висновки Верховного Суду щодо неможливості суду приймати за медичну установу конкретне рішення щодо особи залишаються актуальними враховуючи також зміни в законодавстві, оскільки суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення, викладене у формі довідки №52 від 18.12.2024 про невизнання інвалідом особи Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертиз» діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22, 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а щодо оскарження рішень ВЛК.

У цьому контексті рішення, суд звертає увагу на постанову від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу (причинного зв`язку) у позивача для встановлення йому інвалідності за результатами медичного обстеження (огляду функціонального стану особи) є дискреційними повноваженнями експертної команди оцінювання сформованої та призначеної відповідним медичним закладом (установою), а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Суд зазначає, що безумовно суб`єктивно особа, може не погоджуватись із рішенням експертної команди щодо встановлення/не встановлення їй інвалідності під час повторного огляду/оцінювання (підтвердження інвалідності), і такі доводи можуть мати певну логіку, проте суд має право вдаватись тільки до оцінки здійсненої процедури оцінювання особи і не може досліджувати медичні діагнози чи інші медичні покази, які є сферою спеціальних знань професійних лікарів.

Позивач не надає жодних медичних доказів, які могли поставити під очевидний сумнів рішення експертної команди чи дослідження медичних документів під час оцінювання функціонального стану позивача.

При цьому надані до матеріалів справи консультативний висновок спеціаліста-невропатолога та виписка з медичної карти пацієнта за підписом ОСОБА_3 , які сформовані та датовані 21.02.2026, не можуть бути досліджені судом як докази, оскільки експертна оцінка команди цим медичним документам не надавалася, під час щодо встановлення позивачу інвалідності 09.09.2025.

Суд зазначає, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи зазначила у рішенні всі необхідні та обов`язкові вимоги, які визначені у Порядку проведення оцінювання Положення №1338.

Суд не може вдаватись до оцінки висновку лікарів та медичних діагнозів чи відбулось покращення здоров`я позивача, яке є достатньою підставою для не встановлення позивачу групи інвалідності під час повторного оцінювання повсякденного функціонування (огляду після МСЕК) експертною командою позивача, оскільки компетенція суду на знання медичної сфери галузі знань не розповсюджується.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертних команд оцінювання, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.

Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди оцінювання виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Суд висновує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

З урахуванням викладеного суд не надає оцінку доказам щодо медичних показань наявності чи відсутності захворювань позивача, які є достатніми чи недостатніми для встановлення їй інвалідності ІІ чи ІІІ групи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлені порушення відповідачем процедури прийняття оспорюваного рішення, щодо позивача чи очевидних порушень процедури, а також суду не надані докази, що встановлюють безумовну сумнівність медичних висновків відповідача у з погляду звичайної особи, у якої відсутня медична освіта.

Отже, позивачем не доведений факт вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та рішення.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №15/25/3318/Р від 09.09.2025.

Суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

В адміністративному судочинстві добросовісність (не свавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

З огляду на викладене, суд здійснив висновки щодо всіх ключових питань, які стосувались підстав, обставин та предмету справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що КНП «КЛШМД» ДМР є неналежним відповідачем у справі № 200/1266/26, суд зазначає, що предметом спору є рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 151/25/3318/Р від 09.09.2025. Будь-які інші управлінські рішення позивачем у межах цієї справи не оскаржуються, а тому такі доводи відповідача є безпідставними.

З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Героїв, 22/60, код ЄДРПОУ 01984636), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Зеленов