Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №200/456/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Суд: Донецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №200/456/26

Суддя: Голошивець І.О.

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року Справа№200/456/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення до бюджету податкового боргу, а саме орендної плати з фізичних осіб (18010900) за 2025 рік.

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення до бюджету податкового боргу, а саме орендної плати з фізичних осіб (18010900) за 2025 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 (далі відповідач) відповідно до приписів Податкового кодексу України є платником податків. Позивачем пред`являється до стягнення податковий борг відповідача, а саме орендна плата з фізичних осіб (18010900) у сумі 27 884,70 грн. Податкове повідомлення -рішення (форма 'Ф') N 1205927-2408-1411- UA48020210000024814 від 29.04.2025 термін сплати 02.08.2025 в сумі 27 884,70 грн. за період 2025 рік. Позивач зауважив, що наявність податкового боргу підтверджується також інтегрованою карткою платника. Позивач зауважив, що відповідно до ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 24.09.2025 №0022069-1306-1429 яка була направлена 10.10.2025 року відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №R067016119579, але її повернуто. Позивач зауважив, що ця податкова вимога на цей час не відкликана та відповідач не звертався до ГУ ДПС у Миколаївській області із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу. З урахуванням наведеного у позивача виникло право на стягнення заявленого податкового боргу з відповідача з моменту узгодження податкового зобов`язання, оскільки податковий борг у відповідача на теперішній час залишається не погашеним.

Відповідачем було надано відзив, в якому він зазначив наступне, що адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю за 2025 рік визнає та повідомляє, що ухилятися від виконання податкового обов`язку не має наміру, однак одночасна сплата всієї суми боргу (27884,70грн) на даний час є неможливою у зв`язку зі складним матеріальним становищем. Відповідач зауважив, що з метою врегулювання питання погашення заборгованості ним було подано заяву до органу ДПС про надання розстрочки (відстрочки) податкового боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України. Відповідач просив врахувати поданий відзив та його позицію щодо визнання податкового боргу, та врахувати звернення до органу ДПС із заявою про надання розстрочки (відстрочки) податкового боргу. У разі ухвалення рішення у справі — вирішити питання щодо відстрочки виконання рішення суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представник позивача та позивач про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у них із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено – 27.01.2026.

Відповідач був повідомлений про наявність позовної заяви надісланої до суду від ГУ ДПС у Миколаївській області, оскільки ним було надано відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління ДПС у Миколаївській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що у відповідача наявна непогашена податкова заборгованість:

- з орендної плати з фізичних осіб (18010900) (місцевий бюджет Софіївська ТТГ) на підставі податкового повідомлення рішення (форма «Ф») від 29.04.2025 № 1205927-2408-1411-UA48020210000024814 за період 2025 року нараховано 27884,70 грн., сплачено 0,00 грн., сума боргу 27884,70 грн.

Вищенаведена ППР була надіслана на адресу відповідача 13.05.2025 року та повернута за закінченням терміну зберігання – 27.05.2025 року.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 24.09.2025 № 0022069-1306-1429 (форма «Ф») на суму 27884,70 грн., яку було надіслано на адресу реєстрації відповідача – 10.10.2025 року, яку було повернуто.

Зазначені податкове повідомлення рішення та податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив – 27 884,70 грн., що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягом з інтегрованої картки платника.

Слід зазначити, що відповідач визнає позов, про що й зазначає у своєму відзиві.

Також відповідач зазначив, що з метою врегулювання питання погашення заборгованості ним було подано заяву до органу ДПС про надання розстрочки (відстрочки) податкового боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України, але доказів такого звернення до суду не надав.

Станом на день подання позову за відповідачем обліковується сума боргу, який самостійно останнім не сплачено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 ПК України. Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (п. 288.5 статті 288 ПК України). Згідно із пунктом 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області оформлене та направлене за адресою відповідача податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 29.04.2025 № 1205927-2408-1411-UA48020210000024814: з орендної плати з фізичних осіб (18010900) (місцевий бюджет Софіївська ТТГ) за період 2025 року нараховано 27884,70 грн., яка була повернута за закінченням терміну зберігання.

Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/чи судовому порядку відповідачем суду не надано, а тому відповідно до пункту 56.17 статті 56 Кодексу дана сума є узгодженою.

Факт узгодження грошового зобов`язання створює для платника податків обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

За визначеннями, наданими пп.14.1.39, 14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня є грошовим зобов`язанням платника податків. Сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що податковим органом у зв`язку з виникненням у відповідача податкового боргу сформовано та надіслано податкову вимогу форми Ф № 0022069-1306-1429 від 24.09.2025 на суму 27 884,70 грн., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації відповідача.

Вказана податкова вимога на даний час не відкликана, сума податкового боргу не погашена.

Станом на день розгляду справи судом, податковий борг відповідача по орендній платі з фізичних осіб у загальній сумі 27 884,70 грн. повністю підтверджено і доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано, як і не надано доказів звернення до ГУ ДПС у Миколаївській області щодо розстрочення зазначеного податкового боргу.

Суд зазначає, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

У межах розгляду даної справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20.

Суд вказує, що податковий закон встановлює чіткий механізм адміністрування орендної плати з фізичних осіб: або особа оскаржує виставлене йому контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, коли з ним не погоджується, або сплачує суму орендної плати, розраховану контролюючим органом. Такий, встановлений податковий законом, порядок спрямований на чітке забезпечення принципу визначеності в спірних правовідносинах. Іншого не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Зважаючи на доведеність у ході судового розгляду справи розміру податкового боргу в сумі в сумі 27 884,70 грн., вимоги позову про його стягнення підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві на позовну заяву стосовно вирішити питання щодо відстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

З дати набрання законної сили даного рішення відповідач має можливість надати на адресу суду заяву передбачену приписами ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зокрема передбачає відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення з урахуванням надання стороною доказів щодо обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд.6, ЄДРПОУ: 44104027) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення до бюджету податкового боргу, а саме орендної плати з фізичних осіб (18010900) за 2025 рік – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Софіївської територіальної громади в рахунок погашення податкового боргу в сумі 27 884 (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп., а саме з орендної плати з фізичних осіб (18010900) за 2025 рік.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 травня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua