Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №200/9884/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Справа№200/9884/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2025 №НОМЕР_4 та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2025 року №НОМЕР_4 та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 08.08.2022 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Позивач зауважила, що 07 жовтня 2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» та за принципом екстериторіальності її заяву про перерахунок пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач). В свою чергу, відповідач від 14 жовтня 2025 року особова справа № НОМЕР_4 відмовив в перерахунку пенсії та не зарахував період проходження військової служби в Службі безпеки України з 02.09.1997 по 25.09.2007 роки. Позивач зазначила, її стаж роботи на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 року складає 8 років 7 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно Закону № 889-VIII. Позивач зауважила, що з позицією відповідача вона не погоджується та вважає, що до страхового стажу має бути зарахований період проходження нею військової служби в Службі безпеки України, оскільки відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.1980 року, 02 вересня 1997 року вона призначена на посаду для проходження військової служби в Службі безпеки України (наказ №57-ос від 02.09.1997 року), а 25 вересня 2007 року звільнена (наказ №81-ос від 22.09.2007 року). Позивач закцентувала свою увагу на тому, що за таких обставин, оскільки в неї, з урахуванням періоду військової служби, є понад 10 років стажу державної служби, то відповідно вона має право на переведення її на пенсію за умовами Закону України «Про державну службу».

Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що з 08.08.2022 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Відповідач зазначив, що 07.10.2025 позивач у встановленому законом порядку звернулась з заявою №11814 про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»). Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідач вважає, що зазначене рішення є законним, належним чином обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Відповідач зауважив, що до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зараховано періоди роботи позивачки: з 03.10.2007 по 17.09.2010, з 20.09.2010 по 07.11.2011, з 08.11.2011 по 01.05.2016. Станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 08 років 06 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Водночас, під час аналізу матеріалів електронної пенсійної справи та документів, долучених до заяви від 07.10.2025, Головним управлінням встановлено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.05.1980, позивач з 02.09.1997 по 25.09.2007 проходила військову службу в Службі безпеки України. Пунктом 16 частини 3 статті 3 Закону № 889 передбачено, що дія цього Закону не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Враховуючи вищевикладене, період військової служби в СБУ з 02.09.1997 по 25.09.2007 не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відповідач зазначив, що обов`язковою вимогою, з якою закон пов`язує право на пенсію, згідно з пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та частини 1 статті 37 Закону України № 3723, є наявність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У зв`язку з відсутністю у позивача встановленого законом спеціального стажу роботи на зазначених посадах, Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову в переведенні її на пенсію за Законом України «Про державну службу». Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копію пенсійної справи позивача починаючи з 01.01.2025 року; копію довідки форми ППВП ПФУ форми РС-право станом на час розгляду заяви позивача від 07.10.2025 року; письмові пояснення, в яких зазначити періоди трудової діяльності, які зараховані позивачу до її стажу «Держслужбовці» й навпаки зазначити не зараховані до стажу «Держслужбовці» із зазначенням підстав з посиланням на норми чинного законодавства.

Про відкриття провадження у справі, відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до наявності у нього реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 23.12.2025.

Позивач про відкриття провадження по справі була належним чином повідомлена шляхом надіслання на її поштову скриньку зазначену у позовній заяві - tat_zag@ukr.net, копії процесуального документу, що підтверджується Карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року №200/9884/25.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві від 08.01.2002 року є громадянкою України.

Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи - позивач отримує пенсію за віком призначену їй у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.08.2022 року.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач звернулася із заявою від 07.10.2025 про перехід на пенсію за іншим Законом, в даному випадку з пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

До вищезазначеної заяви позивачем додано: довідку, видану Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 жовтня 2025 року № 061-8435 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідку, видану Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 жовтня 2025 року № 061-8436 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» про те, що надбавки, премії та інші виплати за період з 14.08.2024 по 30.09.2025 року та довідку за місцем вимоги №061-8420 від 06.10.2025 видану Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); копії паспорту, РНОКПП та трудової книжки.

Вищезазначене підтверджується наявною копією заяви позивача від 07.10.2025 року, та наявними копіями довідок виданих Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), спірним рішенням від 14.10.2025 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 14.10.2025 року о/р НОМЕР_4, в якому було зазначено наступне: - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася особисто із заявою № 11814 від 07.10.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі ЗУ №889) та звільнення відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058- ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», (далі-ЗУ №1058). До заяви про перерахунок пенсії надано наступні скановані оригінали документів: заява № 11814 від 07.10.2025; паспорт; ідентифікаційний код; трудова книжка; довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії № 061-8435 від 06.10.2025; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії № 061-8436 від 06.10.2025. З 01.05.2016 набув чинності ЗУ №889 яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723- XII «Про державну службу». Відповідно ЗУ №889 право на пенсію мають: державні службовці, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців; особи, які на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №889) не залежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Відповідно до статті 46 ЗУ №889 до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону; час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; час перебування на посадах суддів; час перебування на посадах прокурорів; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону. За результатом розгляду електронної пенсійної справи встановлено, що стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 8 років 7 місяців 0 днів. На підставі вищевикладеного прийнято рішення частково відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ №889 згідно заяви № 11814 від 07.10.2025.».

Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 жовтня 2025 року особова справа №НОМЕР_4 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з 07 жовтня 2025 року з врахуванням виплачених сум та з зарахуванням періодів військової служби в Службі безпеки України з 02.09.1997 по 25.09.2007 роки.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд зауважує, що відповідно до ухвали від 22.12.2025 року встановлено відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду, зокрема, копії довідки форми ППВП ПФУ форми РС-право станом на час розгляду заяви позивача від 07.10.2025 року та письмові пояснення, в яких зазначити періоди трудової діяльності, які зараховані позивачу до її стажу «Держслужбовці» й навпаки зазначити не зараховані до стажу «Держслужбовці» із зазначенням підстав з посиланням на норми чинного законодавства.

В свою чергу, відповідач надав на адресу суду копію аналізу права по позивачу, в якому зазначено «Держслужба ст.25 ЗУ №3723» - 8 років 07 місяців 0 днів; копію форми РС-право, в якій не зазначено взагалі про стаж держслужби, але зазначено з 02.09.1997 по 30.06.2000 року - військова служба інша та з 01.07.2000 по 25.09.2007 року - ВС, поліц, (абз.2 ч.2 ст.24) з 01.07.2000 по 31.12.2016.

Суд зауважує, що з вищезазначеного як і з оскаржуваного рішення взагалі не зрозуміло періоди трудової діяльності які були зараховані до стажу держслужби, а які навпаки ні. Як і підстав не зарахування також не зазначено.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідач надаючи відзив на позовну заяву з цього приводу зазначив наступну інформацію: - «До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зараховано періоди роботи Позивачки: з 03.10.2007 по 17.09.2010, з 20.09.2010 по 07.11.2011, з 08.11.2011 по 01.05.2016. Станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 08 років 06 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Водночас, під час аналізу матеріалів електронної пенсійної справи та документів, долучених до заяви від 07.10.2025, Головним управлінням встановлено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.05.1980 ОСОБА_1 з 02.09.1997 по 25.09.2007 проходила військову службу в Службі безпеки України. Пунктом 16 частини 3 статті 3 Закону № 889 передбачено, що дія цього Закону не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Враховуючи вищевикладене, період військової служби в СБУ з 02.09.1997 по 25.09.2007 не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.».

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що спірний період зазначений позивачем у її позовних вимогах, а саме проходження позивачем військової служби у Службі безпеки України з 02.09.1997 по 25.09.2007 року був зарахований до загального страхового стажу, в свою чергу, до стажу держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) зарахований не був.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.

Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

При цьому, пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VIII у зв`язку із зазначеним у спірному рішенні: - «За результатом розгляду електронної пенсійної справи встановлено, що стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 8 років 7 місяців 0 днів.», тобто відповідачем було відмовлено у зв`язку з тим, що станом на 01.05.2016 у позивача був відсутній необхідний стаж 10 років роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, оскільки як встановлено судом з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 дата заповнення - 30.05.1980 року позивач станом на 01.05.2016 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-інспекторської аналітичної роботи та моніторингу наркоситуації Управління контролю за обігом наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів, яке входить до складу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (з 04.04.2016 номер запису 23) та продовжувала працювати на різних посадах до її звільнення 06.10.2025 року).

В свою чергу, у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №647 від 12.08.2015 року, яким затверджено Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками визначено, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі - лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові.

В даному випадку, з урахуванням позовних вимог позивача, періоди трудової діяльності з 01.05.2016 року не є спірними, тому суд не досліджує їх.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01 травня 2016 року), який визначає механізм обчислення стажу державної служби.

Згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ (набрав чинності 28 грудня 1993 року), на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Також установлено класифікацію посад державних службовців з першої по сьому категорію та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Як вбачається з позовної заяви, однією з позовних вимог є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби позивача, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) період військової служби в Службі безпеки України з 02.09.1997 року по 25.09.2007 року.

Судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачу до стажу «держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) було зараховано наступні періоди: з 03.10.2007 по 17.09.2010, з 20.09.2010 по 07.11.2011, з 08.11.2011 по 01.05.2016, у загальній кількості 08 років 07 місяців 00 днів.

Слід зауважити, що у відповідності до приписів п.2 постанови Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року, якою було затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» де зазначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Судом встановлено з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , що позивач у цей період проходила військову службу в Службі безпеки України з 02.09.1997 по 25.09.2007 року (номер запису 14 в трудовій книжці).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.491) постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 був затверджений Порядок №283. Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.

Відповідно до пункту 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

За приписами пункту 4 Постанови №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Судом встановлено, що період служби позивача був зарахований їй відповідачем тільки до загального страхового стажу у розмірі - 9 років 0 місяців 24 дні, отже враховуючи вищезазначене, а також те, що період служби позивача в СБУ з 02.09.1997 по 25.09.2007 року (включно), підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача, цей період підлягає зарахуванню також до стажу «Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723)».

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889) період проходження позивачем військової служби в СБУ з 02.09.1997 по 25.09.2007 року.

Отже, судом під час розгляду даної справи встановлено, що з урахуванням вже зазначеного та наданого в якості доказів позивачем «стаж для розрахунку права» в графі «держслужбовці посади ст.25 ЗУ №3723» - 08 років 07 місяців 00 днів, а також враховуючи встановлений судом, та належним чином підтверджений відповідними записами в трудовій книжці позивача період військової служби в СБУ, який відноситься теж до державної служби, з урахуванням висновків суду з 02.09.1997 по 25.09.1997 року, що складає - 09 років 0 місяців 24 днів. Стаж роботи позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року складає понад 10 років.

Враховуючи наведене, суд доходить наступного висновку, що станом на час звернення позивача з відповідною заявою (07.10.2025 року) про переведення позивача з пенсії за віком призначеної у відповідності до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у відповідності до приписів Закону України «Про державну службу», стаж позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року складав понад 10 років, а саме 17 років 07 місяців 24 дні, загальний страховий стаж 45 років 06 місяців 18 днів, вік 63 роки.

Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця позивач досягнула пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ займала посаду державної служби та мала не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мав необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

В свою чергу рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.10.2025 о/р НОМЕР_4 підлягає визнанню протиправним та як наслідок скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з 07 жовтня 2025 року з врахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем ще не зараховано проходження військової служби в СБУ позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.10.2025 року про відмову у перерахунку пенсії о/рНОМЕР_4, та як похідна вимога, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.10.2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ з зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до її стажу «Держслужбовці» період проходження військової служби в СБУ з 02.09.1997 по 25.09.2007 року з урахуванням висновків суду по цій справі.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.8 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 12.12.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатила 1 211,50 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 1211,20 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2025 №НОМЕР_4 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) від 14.10.2025 року про відмову у перерахунку пенсії о/рНОМЕР_4.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 07.10.2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ з зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до її стажу «Держслужбовці» період проходження військової служби в Службі безпеки України з 02.09.1997 по 25.09.2007 року з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 травня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець