Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №476/597/25 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/597/25

Провадження № 2/476/36/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Слободніченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

25.08.2025 року АТ "ТАСКОМБАНК" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03.11.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4045041480, відповідно до умов якого останньому надано кредит на суму 35282 грн. строком до 03.11.2023 року. 17.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №171221, у відповідності до умов якого АТ "ТАСКОМБАНК" набуло право грошової вимоги від ОСОБА_1 у сумі 61948,22 грн., з яких: 32799,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6719,75 грн. - заборгованість за річними процентами (в тому числі прострочена), 22428,56 грн. – заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року у розмірі 61948,22 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою від 04.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та у додаткових поясненнях у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, до суду направила відзив в якому просила розглянути справу в її та відповідача відсутність, зазначила, що позивач не надав до суду доказів виконання первісним кредитором своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у спосіб передбачений пунктом 1.4. Договору шляхом перерахування кредиту за вказаними реквізитами, або ж будь-яким іншим способом безпосередньо за реквізитами позичальника. На підтвердження позовних вимог позивач надав до суду, серед іншого, виписку по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 03.11.2020 року по 12.05.2025 року у форматі документу «Word», що не забезпечує захист документа від стороннього редагування та внесення будь-яких даних, такий документ не містить прізвищ, посад, підписів осіб, які його виготовили та печатки самого товариства, що ставить під сумнів існування такого документа. Разом з цим надана позивачем виписка по особовим рахункам не містить фінансових операцій про зарахування на рахунки відповідача кредитних коштів за договором №4045041480. Наданий позивачем розрахунок заборгованості у форматі «Excel» є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику за рахунками, зазначеними в п 1.4. Договору. Позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів за користування кредитом повинен в установлений законом спосіб доказати в суді факт перерахування відповідачу суми кредиту, як виконання свого обов`язку за кредитним договором. Доказування факту надання відповідачу суми кредиту не може ґрунтуватися на припущеннях, та має підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами (квитанціями, платіжними дорученнями, виписками по особовому рахунку тощо). Отже, за відсутності у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, не спираючись на припущення, не можливо встановити факт перерахування первісним кредитором коштів рахунки відповідно до п. 1.4. Договору, а відтак — підтвердити виконання первісним кредитором умов Договору. АТ "ТАСКОМБАНК", як правонаступник ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» щодо вимог до ОСОБА_1 по кредитному договору №4045041480 від 03.11.2020 року не надав жодних належних доказів на підтвердження виплатити/сплатити грошових коштів на відповідні рахунки, зазначені в п.1.4 кредитного договору на загальну суму 35282,00 грн., яку просить стягнути з відповідача разом з процентами за нібито користування вказаною сумою. В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів (тіла кредиту), шляхом перерахування зазначених вище сум кредиту на рахунки, що погоджені договором. Зокрема, АТ "ТАСКОМБАНК" не надано суду копію меморіальних ордерів, платіжних доручень, квитанцій тощо.

Посилаючись на викладене, приймаючи до уваги недоведення позивачем надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 35282,00 грн. та фактичне користування відповідачем наданими коштами, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи сторін.

Вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 03.11.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4045041480.

За умовами вищевказаного кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредит надається позичальнику на наступних умовах: сума кредиту – 35282,00 грн., строк кредиту - 36 місяців. Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом – 2,99 % щомісячних від суми кредиту. Кредит надано безготівковим шляхом, протягом 3 банківських днів від дня укладення договору.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» надав відповідачу кредит в розмірі 35282,00 грн., що підтверджується кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року.

17.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу №171221, у відповідності до умов якого АТ "ТАСКОМБАНК" набуло право грошової вимоги від ОСОБА_1 у сумі 61948,22 грн., з яких: 32799,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6719,75 грн. - заборгованість за річними процентами (в тому числі прострочена), 22428,56 грн. – заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).

Із матеріалів справи слідує, що відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням, порушив в односторонньому порядку умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 12.05.2025 року йому нараховано заборгованість у сумі 61948,22 грн., з яких: 32799,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6719,75 грн. - заборгованість за річними процентами (в тому числі прострочена), 22428,56 грн. – заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України, положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Статтею 525 ЦК України, передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач умови укладеного кредитного договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року.

Із матеріалів справи слідує, що договір укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та АТ "ТАСКОМБАНК" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Тому суд приходить до висновку, що позивач АТ "ТАСКОМБАНК" відповідно до укладеного договору набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, а отже посилання сторони відповідача в цій частині є безпідставними.

Доказів своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року відповідачем та його представником суду не надано, як і не спростовано розрахунку заборгованості, який надано позивачем до суду.

Розрахунок суми заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором відповідає вимогам закону. При цьому відповідач та його представник не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надав суду доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження виконання ним умов укладеного кредитного договору.

Згідно з умовами укладеного кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором, проте відповідач порушив взяті на себе зобов`язання. Позивач правомірно набув право вимоги до відповідача та в передбачений законом спосіб не було визнано недійсними договори факторингу, в яких визначено розмір відступленої заборгованості та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений первісним кредитором при відступленні права вимоги.

Доводи відповідача про недоведення факту видачі кредиту суд не приймає до уваги. Як вбачається зі змісту пункту п. 1.4. Кредитного договору позичальник доручив кредитодавцю виплатити за рахунок отриманого кредиту: 29 900,00 грн на рахунок ТОВ «УПР» (код ЄДРПОУ 37973023) для оплати товару; 5 382,00 грн на рахунок ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821) як страховий платіж за договором страхування № 4045041480-С від 03.11.2020 року. Отже, кредитні кошти не зараховувалися на особистий поточний рахунок відповідача, а були спрямовані безпосередньо на рахунки третіх осіб (продавця товару та страховика). Саме тому посилання представника відповідача на необхідність надання доказів зарахування коштів на рахунки відповідача є хибним – таких рахунків у схемі видачі кредиту не існувало і не могло існувати, оскільки за дорученням самого позичальника кошти спрямовувалися безпосередньо третім особам.

Таким чином, суд вважає доведеним порушення відповідачем взятих на себе за кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року зобов`язань, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 61948,22 грн. заборгованості підлягають повному задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат по справі в розмірі 2422,40 грн., так як стягнення вказаних витрат передбачено ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № 4045041480 від 03 листопада 2020 року станом на 12.05.2025 року в розмірі 61948 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн. 22 коп., з яких: 32799,91 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6719,75 грн. - заборгованість за річними процентами (в тому числі прострочена), 22428,56 грн. – заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 15.05.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова