Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №473/2225/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2225/26

Номер провадження1-кп/473/275/2026

ВИРОК

іменем України

"14" травня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

учасники процесу:

прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська виділене провадження для затвердження угоди про визнання винуватості з двох об`єднаних кримінальних проваджень №12025152190000474 та №12025152190000903за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецьм.Вознесенськ, Миколаївської області, громадянин України, з середньою освітою, студент 3 курсу фахового коледжу нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1

у вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідно до Закону, та діяв на час вчинення вказаного нижче злочину.

Приблизно 20 листопада 2025 року (більш точний час встановити не представилось можливим) в неповнолітнього, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, виник злочинний умисел на таємне викрадення майна, належного ПП «Памір Буд», з орендованої підприємством території в м.Вознесенськ, вул.Київська, 242. До вчинення таємного викрадення майна неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, вирішив залучити іншого неповнолітнього, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У невстановлений час неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, розповів про свій злочинний намір щодо скоєння таємного викрадення майна іншому неповнолітньому, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 , на що останні надали свою згоду.

26.11.2025 року біля 20 години 55 хвилин, діючи з корисних мотивів на виконання злочинного наміру, направленого на таємне викрадення майна ПП «Памір Буд» з орендованої підприємством території в м.Вознесенськ, вул.Київська 242, неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, (із заздалегідь приготовленою монтувалкою) та інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, а також ОСОБА_5 прибули до підвального приміщення будинку 208 по вул.Київська м.Вознесенська, де взяли драбину та вирушили до орендованої ПП «Памір Буд» території, яка була огороджена металевим парканом. Після прибуття до території, орендованій ТОВ «Памір Буд», неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, проник на території за допомогою драбини, приставленої до паркану, ОСОБА_5 проник на територію через шпарину під парканом, а інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, залишився біля паркану спостерігати за обстановкою на прилеглій навколо території. Перебуваючи на орендованій ПП «Памір Буд» території, неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 підійшли до двох зачинених металевих контейнерів та за допомогою монтувалки відчинили один контейнер, оглянули майно, яке там зберігалось та в подальшому залишили територію, оскільки вирішили занести металеву монтувалку та драбину до підвального приміщення будинку 208 по вул.Київська м.Вознесенська, а в подальшому повернутись втрьох за майном.

27.11.2025 року біля 4 години ранку неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 повернулись до металевого паркану, яким огороджена орендована територія ПП «Памір Буд», де на той час вже перебував інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та відкручував металеві листи з огорожі для проникнення на територію та виносу викраденого майна. Після демонтування металевого листа з паркану неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 знов проникли на територію, а інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, залишився біля паркану спостерігати за обстановкою на прилеглій навколо території. В подальшому з відкритого контейнеру неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 таємно викрали вібротрамбовку будівельну ISO 9001 вартістю 34404 гривень та одноколісну будівельну тачку «BudMonster» об`ємом 80 літрів вартістю 1822 гривень, які одразу винесли за територію. Оскільки вібротрамбовка будівельна ISO 9001 має велику вагу та габарити неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 та інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, занесли останню на руках до підвального приміщення будинку 208 по вул.Київська м.Вознесенська та повернулись до місця вчинення злочину.

Продовжуючи виконання злочинного умислу, направленого на таємне викрадення майна, неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, знов проник на територію, орендовану ПП «Памір Буд», а ОСОБА_5 та інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, залишилися біля паркану спостерігати за обстановкою на прилеглій навколо території. В подальшому неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, з контейнеру таємно викрав 1 мішок цементу «Vipcem Премиум Сем ІІ/А-SM-500» вагою 25 кг вартістю 155 гривень, бухту силового кабелю типу ВВГ 1,5 мм довжиною 50 м вартістю 877,50 гривень та чоловічі резинові чоботи з утеплювачем вартістю 331,13 гривень, які поклав на раніше викрадену будівельну тачку та перевіз до підвального приміщення будинку 208 по вул.Київська м.Вознесенська. В подальшому неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 та інший неповнолітній, відносно якого матеріали виділено в окреме провадження, розпорядились всім викраденим майном на власний розсуд, чим завдали ПП «Памір Буд» матеріальний збиток на загальну суму 37589,63 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

14 травня 2026 року прокурором надано до суду угоду про визнання винуватості від 23 лютого 2026 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю його захисника адвоката ОСОБА_6 , згідно із якою обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Цією угодою визначено покарання ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 10200 гривень. Як підстави для застосування положень ст.69 КК України в угоді вказано наявність обставин, що передбачені ст.66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілому. Окрім того сторони в угоді зазначили та в судовому засіданні підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_5 перерахував на потреби ЗСУ вч НОМЕР_1 17.02.2026 року 100000 гривень.

Представник потерпілого ПП «Памір Буд» ОСОБА_7 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості, зазначивши, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.

В судовому засіданні учасники угоди просили затвердити угоду на визначених в ній умовах.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди, оскільки ч.3 ст.474 КПК України визначено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану, який згідно ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів проти власності.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину за пред`явленим йому обвинуваченням визнав, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем навчання посередньо; на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, навчається, має родину, міцні соціальні зв`язки, дані висновку органу пробації не виключають застосування до ОСОБА_5 покарання, не пов`язаного з його відбуванням в місцях позбавлення волі, у справі є пом`якшуючі відповідальність ОСОБА_5 обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілому, також обвинувачений добровільно надав матеріальну допомогу на потреби ЗСУ, тому суд вважає, що покарання, визначене сторонами в угоді від 23 лютого 2026 року із застосуванням положень ст.69 КК України, відповідає як обставинам справи, так і характеру правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Суд враховує, що відповідно п.1 ч.1 ст.468 КПК України між прокурором та обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів, в тому числі й за наявності потерпілих, які надають свою письмову згоду прокурору на укладення такої угоди.

Представник потерпілого надав прокурору письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_5 .

Судом роз`яснено, що наслідком затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора та обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку, окрім випадків, визначених ч.4 ст.394 КПК України, а для обвинуваченого відмова від здійснення права на справедливий судовий розгляд.

Обвинувачений ОСОБА_5 розуміє свої права, визначені ч.4 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, пояснив, що він в змозі виконати умови угоди в повному обсязі, а також розуміє інші наслідки, які будуть застосовані відносно нього у разі затвердження угоди про визнання винуватості.

Щодо застосування положень ст.69 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 більш м`якого, ніж передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, покарання, то суд враховує, що відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за ряд злочинів, що вказані у цій нормі (до яких ст.185 КК не відноситься), перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У даній справі встановлено кілька обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ці обставини, а також визнання обвинуваченим своєї вини, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений усвідомив протиправність вчиненого, не ухилявся від співпраці із слідством, не заперечував під час судового розгляду обставини, які встановлені в обвинувальному акті, тому вказані обставини дають підстави для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 23 лютого 2026 року, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначити останньому покарання, узгоджене сторонами угоди.

Потерпілому ПП «Памір Буд» завдано матеріальну шкоду на суму 37589,63 гривень, яку відшкодовано.

Цивільний позов потерпілим пред`явлено не було.

Відповідно до ст.124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути витрати за проведення експертизт.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 лютого 2026 року між прокурором Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю його захисника адвоката ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, перейшовши до іншого більш м`якого виду покарання, а саме у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 480 грн.

Речові докази, які згідно із розпискою, яку ОСОБА_7 надав поліції 17.12.2025 року, він отримав від співробітників поліції на зберігання, а саме металеву тачку, подовжувач, мішок цементу, вібротрамбовку, чоботи - залишити представнику потерпілого.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1