Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №205/17566/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3612/26 Справа № 205/17566/24 Суддя у 1-й інстанції - Чапала Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Чапала Г.В., повний текст виготовлено 08 грудня 2025 року), -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованості за кредитним договором № 0502-0455 від 03 жовтня 2020 року в розмірі 17 524,60 грн.; судовий збір в розмірі 2 422,4 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн..

Рішенням Чечелівського районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 0502-0455 від 03 жовтня 2020 року у розмірі 17 000,00 грн., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту – 10 000,00 грн., та заборгованості по відсоткам – 7 000,00 грн. а також стягнуто судовий збір у розмірі 2 349,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Іванова Т.М. та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача з приводу невідповідності адреси реєстрації відповідача адресі зазначеній в кредитному договорі, а також з приводу недоведеності підписання кредитного договору саме відповідачем. Крім того звертає увагу, що ОСОБА_3 проведено погашення кредитної заборгованості на загальну суму 5 600 грн., які не були враховані під час розрахунку загальної суми заборгованості, які і не було враховано те, що строк кредитування складає 70 календарних днів. Також вважає, відсотки нараховані відповідачі є такими що не відповідають принципам добросовісності та співмірності із сумою кредиту. Звертає увагу, що строку дії кредитного договору закінчився 11.12.2020 року, а із позовом фінансова установа звернулась тільки 25 грудня 2024 року, тобто навіть з урахуванням обмежень які введені в карантинний період (який закінчився 30 червня 2023 року) із пропуском строку позовної давності.

Враховуючи наведене просили застосувати позовну давність при розгляді справи та скасувати рішення суду першої інстанції від 08 грудня2025 року, ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

ТОВ «Факторинг Партнерс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначали, що сторонами погоджені всі істотні умови кредитного договору, зокрема і відсотки які нараховувались позичальнику у відповідності до умов договору та є законними та співмірними із сумою кредиту. Позичальник користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість, а тому підстав вважати такий договір не укладеним не має. Вважає не пропущеним строк позовної давності у зв`язку із карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану. З приводу витрат на правничу допомогу, зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами її не співмірність зі складністю справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 17 524,60 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2020 року між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено кредитний договір. Відповідно до умов цього договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику (відповідачу) кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 10 000,0 грн.; строк кредитування – 70 календарних днів ( до 11.12.2020 року); відсоткова ставка – 1,0 % в день.

Кредитний договір укладався за допомогою ІТС Товариства, електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході. Текст договору, підписаний Товариством аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, направлявся в особистий кабінет відповідача для ознайомлення та підписання.

У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем у електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора A146, зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюта кредиту, строк кредитування, відсоткова ставки та інші істотні умови договору.

Підписаннями кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання споживчих кредитів, які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов кредитного договору № 0502-0455 від 03.10.2020 р. за допомогою системи LiqPay перерахувало на платіжну карту 473121*69 кредитні кошти у розмірі 10 000 грн, платіж № 1439876195, що підтверджується листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2024року про перерахування коштів клієнтам від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019року.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 0502-0455 від 03.10.2020 р., що підтверджується також копією Реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу) №1 та копіями платіжних доручень №118 від 31.01.2022 р., №273 від 14.07.2022 р., №4924 від 21.12.2021 р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 0502-0455 від 03.10.2020 р., заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.11.2024 р. становить 17 524,60 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн., заборгованість за відсотками -7 000 грн., 3% річних - 87,94 грн. інфляційні збитки - 436,66 грн. (а.с. 19-21).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним з первісним позивачем в межах основної суми заборгованості та відсотків. При цьому відмовив у задоволенні позовних вимог 3% річних, інфляційних втрат та правової допомоги за недоведеністю.

Апеляційний суд частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зазначений вище кредитний договір укладений ОСОБА_1 із ТОВ «Укр кредит фінанс» шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір від 03.10.2020 року між вказаними особами, не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразові ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в цьому договорі.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталась.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що зазначення у кредитному договорі адреси позичальника відмінної від адреси його реєстрації не свідчить на недійсність такого договору, з огляду на наявні в матеріалах справи документи та той факт, що позичальник здійснював часткове погашення кредитної заборгованості.

Таким чином кредитний договір від 03.10.2020 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр кредит фінанс» в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на їх укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Кредитні кошти за вказаним вище договором надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом в особисто підписаному договорі та були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ «Укр кредит фінанс» кредитного договору від 03.10.2020 року та невиконання в повному обсязі позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

Також з матеріалів справи вбачається, що зазначені богові зобов`язання перейшли до позивача за договором факторингу №02/10/2021 у розмірі 17 000 грн. з яких 10 000 грн. -тіло, 7 000 грн. відсотки.

Однак переглядаючи рішення в оскаржуваній частині яка стосується тіла та відсотків суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що строк дії кредитного договору закінчується 11.12.2020 року, а відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем нарахування відсотків відбувалось включно до 05.02.2021 року, тобто поза межами строку дії договору, що не відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Також із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка вносила кошти на рахунок позичальника, які у відповідності до положень п. 3.4 кредитного договору йшли на погашення відсотків з 03.10.2020 року до 27.11.2020 року та скали загальну суму 5 600 грн.

На зазначене нарахування відсотків поза межами строку дії договору та часткове їх погашення, суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкового висновку щодо стягнення заборгованості за відскоками у розмірі 7 000 грн., а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути їх за період з 28.11.2020 року по 11.12.2020 року у розмірі 1 400 грн. (10 000 * 1% * 14)

Що ж стосується дідоводів апелянта з приводу застосування строків позовної давності, то слід звернути увагу на п.12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу строку позовної давності на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на строк дії воєнного стану.

З огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а також на встановлені судом обставини, а саме закінчення строку дії договору 11.12.2020 року та звернення позивача з даним позовом 25.12.2024 року, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Таким чином рішення суду першої інстанції від 08.12.2025 року в частині відсотків за кредитом не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає зміні в частині розміру відсотків з 7 000 грн. на 1 400 грн.. а отже і розміру загальної заборгованості із 17 000 грн на 11 400 грн.

В не оскаржуваній частині яка стосується правової допомоги. 3 % річних та інфляції рішення на предмет правомірності не переглядалось

Згідно з ч.1, 10, 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (65%), як і вимоги апеляційної скарги (35%), то з відповідача на користь позивача у порядку взаємо зарахування підлягає стягненню судовий збір у розмірі 340,81 грн. (1 574,56 – 1 233,75)

А тому рішення суду першої інстанції в частині стягнутого судового збору також підлягає зміні з 2 349,73 грн. на 340,81 грн.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 17524,60 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 141,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 08 грудня 2025 року змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором № 0502-0455 від 03 жовтня 2020 року з «17 000,00 грн.» на «11 400,00 грн.», заборгованості по відсоткам з «7 000,00 грн.» на «1 400,00 грн.», судового збору з «2 349,73 грн.» на «340,81 грн.»

В іншій частині залишити рішення без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

О.В Агєєв

Л.П. Никифоряк