Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №646/4136/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/4136/26

№ провадження 2/646/3403/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Демченко І.М., за участю секретаря Кочитової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) №28.07.2025-100000783 від 28.07.2025 у розмірі 13 280, 00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №28.07.2025-100000783, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. строком на 217 днів, тобто до 01.03.2026 зі сплатою фіксованого розміру процентів 1%, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 360 грн. 00 коп. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-7851.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 13 280, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 000, 00 грн., процентів 6 200, 00 грн., комісії 360, 00 грн., додаткової комісії 720 грн., та неустойки 2 000, 00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 14.04.2026 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та не заперечував проти заочного розгляду справи .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судовий виклик направлено за адресою місця реєстрації повернутий на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відзив відповідачем не подано.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи,

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

28.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № №28.07.2025-100000783, за яким позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, строком на 217 днів; дата повернення кредиту 01.03.2026; комісія з надання кредиту – 9% від суми кредиту, що становить 360 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 360 грн. у кожному випадку з 2 чергових періодів.

Підтвердження укладення кредитного договору містить графік платежів, відповідно до якого сума кредиту сплачується 7 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового платежу у таких розмірах : перші три платежі – по 1240, 00 грн. та чотири платежі – по 620 грн.

Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 5168-74XX-XXXX-7851.

Із зазначеного договору встановлено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором Е664, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Так, згідно з заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився 28.07.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanil згідно зі ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію", відповідач надав сукупність своїх ідентифікуючих персональних даних, зокрема й реквізити електронного платіжного засобу № 5168-74XX-XXXX-7851 для перерахунку коштів.

Заявка підписана одноразовим ідентифікатором Е664, який був надісланий на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № №28.07.2025-100000783 від 28.07.2025, позичальником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість складає 13 280, 00 грн., з яких: 4 000, 00 грн. – основний борг, 6 200, 00 грн. – проценти, 1 080, 00 грн. – комісії, 2 000, 00 грн. –нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України. Проценти по кредиту нараховані за період з 28.07.2025 по 01.03.2026, тобто в межах строку дії кредитного договору.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3-6, 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

З наведеного суд висновує, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Суд визнає встановленим, що між сторонами укладено кредитний договір у електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, особа якого до укладення договору була встановлена й перевірена належним чином.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до якого 28.07.2025 об 11.16 на карту НОМЕР_2 за договором №28.07.2025-100000783 перераховано суму 4 000,00 грн., ID операції 816259768.

При цьому, особу позичальника було ідентифіковано через центральний вузол системи BankID Національного банку.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів, оскільки їх розмір є обґрунтованим, відповідає умовам договору та графіку платежів, а відтак наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд дійшов таких висновків.

Умовами кредитного договору передбачено сплату комісії, пов`язаної із наданням кредиту, та обслуговуванням кредитної заборгованості.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до пункту 4) ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Тобто законом передбачено право сторін передбачити сплату комісій, пов`язаних з наданням і отриманням кредиту, якщо воно обумовлюється необхідністю надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця. Водночас економічна сутність зазначених комісій повинна бути розкрита споживачеві для забезпечення його повною інформацією по кредиту.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена комісія.

Суд зауважує, що Кредитодавець не надав доказів понесених витрат на додаткові та супутні послуги, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіями.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Суд враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відтак позовні вимоги про стягнення з позичальника штрафу, нарахованого кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається з основного боргу та процентів. З наведених вище мотивів і міркувань суд уважає, що в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми комісії та пені слід відмовити.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути на часткове відшкодування витрат із сплати судового збору суму 2 044,92 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 10 200, 00 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 044,92 грн.. (дві тисячі сорок чотири гривні 92 копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.05.2026.

Головуючий І.М.Демченко