Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №147/1200/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1200/26

Провадження № 1-кп/147/532/26

ВИРОК

іменем України

14 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025120000002 від 12.01.2026, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 20 грудня 2025 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи на вулиці навпроти приміщення магазину «АТБ маркет», що за адресою: вул. Соборна, 50, с-ще Тростянець Гайсинського району Вінницької області, поблизу приміщення аптеки, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_4 та своєю головою наніс один удар в ділянку носа ОСОБА_4 своїми діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесне ушкодження у виді рани переднісся, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 за участю законного представника ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_6 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, надав згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений, законний представник та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також потерпілим ОСОБА_4 подана заява щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, - умисному легкому тілесному ушкодженні.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не звертався, під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька лікарня» не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу в межах санкції статті, оскільки ОСОБА_3 має власні кошти, це відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п`ятдесят гривень).

Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1