Суд: Вінницький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 13 травня 2026 р.
Справа: №128/73/26
Суддя: Бондаренко О. І.
Справа № 128/73/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 травня 2026 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інших даних суду не відомо,
за ст. 122-4 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
01.01.2026 о 16:20 в с. Вінницькі -Хутори по вул. Лисенка, 18, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного інтервалу дистанції та у результаті чого допустив зіткнення із автомобілем «HONDA E NS1» д.н.з. НОМЕР_2 після чого залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10.а ПДР України.
Згідно протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП.
Представник ОСОБА_1 адвокат Камінська В.М. подала суду клопотання про закриття провадження по справі з підстав, викладених у ньому. Вказує, що суди повинені обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом» та судове засідання просить провести у її відсутність.
Відповідно до вимог ст. 268 КпАП України неявка особи, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду даної справи у її відсутність.
У зв`язку з чим враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд вирішив розглянути справу у його відсутності.
Інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно диспозиції статті ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.
Відповідно вказаної статті об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що виражається в залишенні місця ДТП до якого вони були причетні.
Постановою суду 14.05.2026 року (справа № 128/74/26) провадження по справі відносно ОСОБА_1 про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, даний факт не виключає його причетності до події ДТП, що сталася 01.01.2026 за його участю та водія ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Оскільки на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 закінчились строки, передбачені ст. 38 КпАП України, то провадження, згідно п. 7 ст. 247 КпАП України підлягає закриттю.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 927/623/18 від 16.04.2019 року, згідно якої застосування положень ч.1 п.7 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а провадження № К/9901/12342/18) зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Тобто, при закритті провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП суд позбавлений можливості вирішувати питання про наявність вини в діях особи.
Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Керуючись ст. ст. 38, 122-4, 247, 268, 283, 284 КпАП України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України – закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua