Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №629/9362/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/9362/25

Номер провадження 2/629/534/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області в особі директора Степаненка Віталія Вікторовича про визнання дій незаконними і протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати незаконною бездіяльність директора КНП «Лозівське ТМО» щодо нескладання та невидачі наказу про новий день звільнення зі сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також зобов`язати відповідача скласти та видати такий наказ. Крім того, позивач просить визнати незаконними дії/бездіяльність щодо невидачі їй дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок і зобов`язати відповідача видати зазначений дублікат у такий спосіб. В обґрунтування позову зазначає, що з 05.08.1996 працювала лікарем-стоматологом-терапевтом у КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ», а наказом №7 від 21.01.2013 була звільнена на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку з видачею зіпсованої трудової книжки та невидачею належного дубліката вона зверталася до суду. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.07.2015, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Харківської області від 06.10.2015, відповідача було зобов`язано видати їй належний дублікат трудової книжки та внести до нього відомості щодо кваліфікаційних категорій. Позивач зазначає, що виконавче провадження було відкрито 13.06.2016, однак дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 фактично заповнено лише 01.03.2024. На її думку, така обставина свідчить про тривалу затримку видачі належної трудової книжки/дубліката, у зв`язку з чим відповідач мав видати наказ про новий день звільнення, внести відповідний запис до дубліката трудової книжки та сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 та ст. 235 КЗпП України. Також позивач посилається на те, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами щодо видачі наказу про новий день звільнення, сплати середнього заробітку та видачі дубліката трудової книжки під підпис в особовій картці працівника і книзі обліку руху трудових книжок, однак такі звернення, залишилися без належного реагування.

Ухвалою від 15.01.2026 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить частково задовольнити позов у частині зобов`язання видати ОСОБА_1 оформлений дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , а в іншій частині позову відмовити. Відповідач зазначає, що обов`язок видати позивачці дублікат трудової книжки покладено на нього на виконання судових рішень у справі №629/475/15-ц. Дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 було оформлено 01.03.2024, і він готовий до видачі. Разом із тим відповідач заперечує проти вимог про складання наказу про новий день звільнення та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 21.01.2013 на підставі наказу №7, а питання видачі дубліката трудової книжки стосується виконання судового рішення, а не затримки видачі трудової книжки в день звільнення. Також відповідач вказує, що ним вживалися заходи для вручення дубліката трудової книжки, зокрема шляхом запрошень, спроб вручення через орган ДВС, виїздів за місцем проживання та направлення документа кур`єрською службою, однак позивач документ не отримала. Крім того, відповідач вважає, що вимоги про видання наказу про новий день звільнення та виплату середнього заробітку заявлені з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач знала про обставини, пов`язані з оформленням трудової книжки, ще з 2014–2015 років, а з цим позовом звернулася лише наприкінці 2025 року.

25.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що судове рішення у справі №629/475/15-ц про видачу належного дубліката трудової книжки, на її думку, не виконане. Позивач вказує, що була звільнена 21.01.2013 наказом №7 з КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ», тоді як дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 заповнено лише 01.03.2024 та засвідчено підписом і печаткою КНП «Лозівське ТМО», яке, за її твердженням, не було її роботодавцем на час звільнення. У зв`язку з цим позивач вважає, що до дубліката мають бути внесені записи про реорганізацію закладу, а також запис про новий день звільнення на підставі відповідного наказу. Також позивач наполягає, що дублікат трудової книжки має бути виданий лише після видання наказу про новий день звільнення, внесення відповідного запису до дубліката та під підпис в особовій картці працівника і книзі обліку руху трудових книжок. Надсилання дубліката поштою або кур`єром без її письмової згоди вона вважає таким, що не відповідає вимогам Інструкції №58. Крім того, позивач зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами щодо видання наказу про новий день звільнення, внесення відповідних записів до дубліката та його видачі під підпис. Останнє таке звернення, за її твердженням, було направлено 12.11.2025, а тому строк звернення до суду вона вважає не пропущеним.

26.02.2026 від позивача надійшло клопотання, в якому вона просить здійснити перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.03.2026 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, було відмовлено.

11.03.2026 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що доводи позивача про неможливість реалізації права на працю через відсутність належного дубліката трудової книжки спростовуються матеріалами справи. Згідно з відповіддю ТОВ санаторій «Карпатські зорі», ОСОБА_1 працювала у цьому закладі з 19.06.2023 по 24.07.2023 на посаді офіціанта, а при працевлаштуванні пред`явила трудову книжку № НОМЕР_2 . Отже, підстави вважати, що невидача дубліката трудової книжки позбавила її можливості працевлаштування, відсутні. Також відповідач вказує, що звільнення позивача відбулося 21.01.2013 на підставі наказу №7, а дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 оформлено 01.03.2024 на виконання судового рішення у справі №629/475/15-ц. Тому спір стосується виконання судового рішення, а не затримки видачі трудової книжки в день звільнення. Крім того, відповідач зазначає, що ним неодноразово вживалися заходи для вручення дубліката позивачу, зокрема направлялися листи-запрошення, здійснювалися виїзди за місцем проживання та спроби направлення документа кур`єрською службою, однак позивач дублікат не отримала. Відповідач також заперечує доводи про неналежне оформлення дубліката, зазначаючи, що печатка та підпис КНП «Лозівське ТМО» підтверджують оформлення документа правонаступником, а внесення записів про реорганізацію після звільнення позивача у 2013 році Інструкцією №58 не передбачено. Окремо відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки про обставини, пов`язані з невидачею дубліката трудової книжки, позивач була обізнана щонайменше з 2015 року, тоді як із цим позовом звернулася лише наприкінці 2025 року.

20.03.2026 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких вона підтримала раніше викладені доводи та зазначила, що судові рішення щодо оформлення належного дубліката трудової книжки, на її думку, досі не виконані. Позивач послалася на попередні судові справи, пов`язані зі зіпсованими під час заповнення бланками трудових книжок серій НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , а також на необхідність складення відповідних актів згідно з п.7.2 Інструкції №58. Крім того, позивач заперечила доводи відповідача щодо готовності дубліката трудової книжки до видачі та зазначила, що дублікат має бути виданий лише після видання наказу про новий день звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки та під підпис в особовій картці працівника і книзі обліку руху трудових книжок. Також позивач заперечила факт її виклику для отримання дубліката трудової книжки та вказала, що про порушення своїх прав дізналася після ненадання відповіді на її запит, строк для відповіді на який сплив 04.12.2025, у зв`язку з чим вважає, що звернулася до суду 31.12.2025 у межах установленого строку.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 2 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року передбачено, що відповідно до ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та КЗпП України.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1,3 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» з 05.08.1996 року.

21.01.2013 року вона була звільнена з займаної посади в зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, згідно ст.40 п.2 КЗпП України, що підтверджується наказом №7 по КЗОЗ «Лозівська центральна лікарня» від 21.01.2013 року.

17.10.2014 року їй була видана трудова книжка.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.07.2015 року у справі 629/475/15-ц та рішенням апеляційного суду Харківської області від 06.10.2015 року було зобов`язано КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» в особі головного лікаря Жовтого І.Ю. видати належний дублікат трудової книжки та внести до нього відомості, що стосуються надання (присвоєння, підвищення) кваліфікаційних категорій.

На виконання рішень позивачці був виданий виконавчий лист та 13.06.2016 року відкрито виконавче провадження.

25.07.2017 року відбулася заміна сторони виконавчого провадження, а саме КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» на правонаступника КЗОЗ «Лозівське ТМО».

14.11.2018 року КЗОЗ «Лозівське ТМО», як правонаступник склав Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них за формою №П-11, затвердженою наказом Мінстату України від 27.10.1995 року №277.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.03.2019 року Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них, складений КЗОЗ «Лозівське ТМО» 14.11.2018 року був визнаний таким, що не відповідає п.7.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року №58 та зобов`язано директора КЗОЗ «Лозівське ТМО» ОСОБА_2 на зіпсований під час заповнення бланк трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікат трудової книжки) скласти акт, відповідно до п.7.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року №58.

20 березня 2019 року КЗОЗ «Лозівське ТМО» рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.03.2019 року було виконано та складений Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них. В даному акті зазначено, що за період з 18.12.2017 року по 20.03.2019 року в комунальному закладі охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» зіпсовано бланк трудової книжки (або вкладишів до них) АО № 831000 в зв`язку з помилкою у формулюванні причин звільнення, передбачених ст.40 п.2 КЗпП України. Також зазначено, що бланк трудової книжки (або вкладишів до них) АО №831000 14 листопада 2018 року знищено шляхом спалення.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.06.2020 у справі №629/3091/19 визнано незаконною та протиправною відсутність в акті КЗОЗ «Лозівське ТМО» від 20.03.2019 року на списання бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки) причини псування: невірно зазначена назва підприємства в заголовку. Визнано незаконною та протиправною відсутність в акті КЗОЗ «Лозівське ТМО» від 20.03.2019 року на списання бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки) причини псування: невірне зазначення наказу про присвоєння першої кваліфікаційної категорії в 2006 році та неправильне зазначення дати дії першої кваліфікаційної категорії в графі № 5. Визнано незаконним та протиправним запис в акті КЗОЗ «Лозівське ТМО» від 20.03.2019 року на списання бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки) в причинах псування: помилка у формулюванні причин звільнення, передбачених ст.40 п.2 КЗпП України. Визнано невідповідним в акті КЗОЗ «Лозівське ТМО» від 20.03.2019 року на списання бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки) запис про дату знищення: 14.11.2018 року. Визнано протиправним та невідповідним чинному законодавству акт КЗОЗ «Лозівське ТМО» від 20.03.2019 року на списання бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки), який затверджений директором КЗОЗ «Лозівське ТМО» Жовтим І.Ю. Зобов`язано директора Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області в особі ОСОБА_2 на зіпсований під час заповнення бланк трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікат трудової книжки) скласти акт, в якому чітко зазначити: причини псування – неправильне формулювання причин звільнення в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_3 , невірне зазначення наказу про присвоєння першої кваліфікаційної категорії в 2006 році та неправильне зазначення дати дії першої кваліфікаційної категорії, невірно зазначене підприємство. Датою знищення бланку трудової книжки серії НОМЕР_3 (дублікату трудової книжки) 20.03.2019 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №629/1877/19 зобов`язано директора Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_2 на зіпсований під час заповнення бланк трудової книжки серії НОМЕР_4 (дублікат трудової книжки) скласти акт, відповідно до п.7.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Що стосується вимог позивача щодо визнання дії (бездіяльність) директора КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. в протистоянні видачі дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок незаконними та протиправними та зобов`язання директора КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_3 видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок, суд зазначає наступне.

Так, 20.03.2024 за вих.№31469/26.12-31/6 старшим державним виконавцем Є.Гапон позивачу ОСОБА_1 було направлено копію дубліката трудової книжки НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду №629/475/15-ц, дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 було заповнено та оформлено 01.03.2024, тобто вже готовий до видачі.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, внесення відомостей про видачу дублікату трудової книжки до Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них - не передбачено. Тобто, невнесення запису видачі дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 , який був заповнений 01.03.2024 року, не є порушенням діючого законодавства.

Фактична видача відбувається за її зверненням або в порядку виконавчого провадження.

Відповідачем здійснювалися неодноразові спроби вручити дублікат трудової книжки, 19.03.2025 було здійснено відправку документу кур?єром ТОВ «Нова пошта», але документ не вручено із-за невдалої спроби доставки через відсутність одержувача на місці проживання або зв?язку з ним; 21.03.2025 знову було здійснено відправку документу кур?єром ТОВ «Нова пошта», але документ знову не вручено із-за невдалої спроби доставки через відсутність одержувача на місці проживання або зв`язку з ним; 24.03.2025 та 25.03.2025 були здійснені виїзди до місця проживання позивача, з метою вручення дублікату трудової книжки, але двері не відчинили; на телефонні дзвінки «Лозівське ТМО» позивач не відповідаєте; дзвінки відділу кадрів та інших працівників КНП весь час, жодного разу не згодилась отримати листа від КНП «Лозівське ТМО» у відділеннях АТ «Укрпошта», що підтверджується актами про неможливість вручення від 24.03.2025, 25.03.2025, квитанціями ТОВ «НоваПей» та листами запрошеннями для вручення дублікату трудової книжки і квитанціями «Укрпошта», а також довідкою КНП «Лозівське ТМО» від 06.02.2026 про готовність дублікату трудової книжки до видачі.

Судом встановлено, що з боку відповідача вчинялись дії щодо виконання рішення суду по справі 629/475/15-ц від 25.10.2017, а саме вручення дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Натомість, позивачем ОСОБА_1 починаючи з 22.03.2024-10.11.2025 вчинялися дії направлені по зобов`язанню відповідача щодо складання наказу про її нове звільнення, відповідно до п.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», внесення відповідних записів до дублікату трудової книжки, відповідно до п.4.1 та п.2.10 Інструкції, видачу його їй та надання особової картки працівника та книги обліку трудових книжок для підпису та сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, що як на її думку виник із їх вини і спричинений самовільно, що підтверджується численними заявами/запитами направленими ОСОБА_1 на адресу КНП «Лозівське ТМО».

Аналіз матеріалів справи №629/9362/25 та зміст рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.07.2015 у справі №629/475/15-ц свідчить про те, що сторони, підстави та предмет позову у справі, яка розглядається, є тотожними сторонам (25.07.2017 року відбулася заміна сторони виконавчого провадження, КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» на правонаступника КЗОЗ «Лозівське ТМО»), підставам та предмету позову у справі №629/475/15, в якій ухвалено судові рішення, які набрали законної сили.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України, від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, враховуючи, що набрали законної сили судові рішення у справі № 629/475/15, ухвалені щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок, підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.07.2015 у справі №629/475/15-ц, вже вирішено спір щодо обов`язку роботодавця видати ОСОБА_1 належний дублікат трудової книжки.

Зазначення у позовній вимозі серії дубліката трудової книжки та необхідності її видачі під підпис в облікових документах не змінює предмета спору, оскільки не утворює нової самостійної матеріально-правової вимоги, а стосується порядку виконання вже ухваленого судового рішення. Незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення або твердження про його неналежне виконання мають вирішуватися у порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження, а не шляхом повторного пред`явлення тотожної позовної вимоги.

Суд звертає увагу заявника, що частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постанові Верховного Суду від 29 липня 2024 року у справі №161/19671/23 (провадження № 61-4850св24).

Що стосується вимог позивача щодо визнання дії (бездіяльність) директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. щодо не складання та невидачі ОСОБА_1 наказу про новий день звільнення зі сплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за наслідками затримки видачі належного дублікату трудової книжки (належної трудової книжки) незаконними та протиправними та зобов`язання директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. скласти та видати ОСОБА_1 наказ про новий день звільнення зі сплатою середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Статтею 48 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача), передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до положень статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до пунктів 2.4,2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці.

Згідно з пунктами 4.1,4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20 вказано, що за змістом частини п`ятої статті 235 КЗпП України середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримана призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов як затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, то виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94,116,117 КЗпП України та статей 1,2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235,236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, звільнення ОСОБА_1 відбулося 21.01.2013 року на підставі наказу №7. Відомостей про те, що після зазначеної дати між сторонами продовжували існувати трудові відносини, матеріали справи не містять.

Позивач пов`язує свої вимоги про видання наказу про новий день звільнення та сплату середнього заробітку із затримкою видачі належного дубліката трудової книжки. Разом з тим, питання видачі належного дубліката трудової книжки вже було предметом судового розгляду у справі №629/475/15-ц, за результатами якого ухвалено рішення про зобов`язання видати позивачу належний дублікат трудової книжки. Виконання зазначеного рішення здійснюється у межах виконавчого провадження.

Положення п. 4.1 Інструкції №58 та ч.5 ст.235 КЗпП України, (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), передбачали відповідальність роботодавця у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця. Однак застосування цих норм можливе за наявності встановленої сукупності обставин: затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця, наявності вимушеного прогулу та причинного зв`язку між такою затримкою і неможливістю працівника працевлаштуватися.

Сам по собі факт спору щодо оформлення або видачі дубліката трудової книжки на виконання судового рішення не свідчить про наявність у позивача вимушеного прогулу за весь період після звільнення та не є безумовною підставою для зміни дати звільнення на дату видачі дубліката трудової книжки.

Як вбачається з повідомлення ТОВ санаторій «Карпатські зорі» №5 від 04.03.2026, ОСОБА_1 працювала у цьому закладі з 19.06.2023 по 24.07.2023 на посаді офіціанта, а при працевлаштуванні пред`явила трудову книжку № НОМЕР_2 . Зазначені обставини спростовують доводи позивача про те, що відсутність дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 повністю унеможливлювала реалізацію нею права на працю.

Позивач не надала належних та допустимих доказів того, що неотримання дублікату трудової книжки їй перешкоджало у працевлаштуванні. Інших доказів які б давали підстави для висновку про те, що затримка видачі трудової книжки призвела до вимушеного прогулу суду не надано.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була обізнана про готовність дубліката трудової книжки до видачі, однак до відділу державної виконавчої служби та КНП «Лозівське ТМО» для його отримання не з`явилася. Така поведінка свідчить про відсутність з боку позивачки належного сприяння фактичному виконанню рішення суду та отриманню відповідного документа, а тому доводи про протиправну бездіяльність відповідача в частині невидачі дубліката трудової книжки є необґрунтованими.

Таким чином, сам по собі факт неотримання позивачем дубліката трудової книжки не свідчить про наявність вимушеного прогулу та не підтверджує причинного зв`язку між діями відповідача і неможливістю позивачки реалізувати право на працю. Позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача їй не було видано трудову книжку. Також відсутні підстави вважати, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для її працевлаштування. Відтак підстави для застосування ч.5 ст.235 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції №58 у вигляді видання наказу про новий день звільнення і сплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відсутні.

З огляду на викладене, суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дії (бездіяльність) директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. щодо не складання та невидачі ОСОБА_1 наказу про новий день звільнення зі сплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за наслідками затримки видачі належного дублікату трудової книжки (належної трудової книжки) незаконними та протиправними та зобов`язання директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. скласти та видати ОСОБА_1 наказ про новий день звільнення зі сплатою середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, з підстав їх необґрунтованості.

Стосовно твердження відповідача про застосування ст.233 КЗпП України, то судом встановлене наступне.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частини перша, друга статті 233 КЗпП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі №593/1156/21 (провадження №61-11963св23).

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність порушення права позивача, відсутність вимушеного прогулу та відсутність причинного зв`язку між невидачею дубліката трудової книжки і неможливістю працевлаштування, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, тому питання про строк звернення в даному випадку не розглядається.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.2-13,255,259,263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Провадження щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області в особі директора Степаненка Віталія Вікторовича про визнання дії (бездіяльність) директора КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. в протистоянні видачі дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок незаконними та протиправними та зобов`язання директора КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 під підпис в особовій картці працівника та книзі обліку руху трудових книжок – закрити

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області в особі директора Степаненка Віталія Вікторовича про визнання дії (бездіяльність) директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. щодо не складання та невидачі ОСОБА_1 наказу про новий день звільнення зі сплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за наслідками затримки видачі належного дублікату трудової книжки (належної трудової книжки) незаконними та протиправними та зобов`язання директора КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області Степаненка В.В. скласти та видати ОСОБА_1 наказ про новий день звільнення зі сплатою середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області в особі директора Степаненка Віталія Вікторовича, адреса: вул.Машинобудіників,29, м.Лозова, Харківської області, ЄДРПОУ 40199749.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО