Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №642/3700/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3700/26

Провадження № 1-кп/642/445/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226260000085 від 03.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , де у його виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з раніше знайомою потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці скляну пляшку об`ємом 0,5л, наблизився, до потерпілої ОСОБА_4 та, перебуваючи у положенні стоячи, обличчям один до одного, замахнувся та наніс удар у ділянку голови ОСОБА_4 , далі наблизився до останньої та схопивши правою рукою за верхній одяг, а лівою рукою за волосся почав шарпати зі сторони в сторону по під`їзду, від чого ОСОБА_4 не втрималась на ногах і впала, ОСОБА_3 сів зверху і схопивши за волосся почав його виривати та в перемішку бити кулаками обох рук по голові.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_4 , відповідно до висновку експерта № 09-459/2026 від 03.04.2026, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синець на тлі травматичної припухлості м`яких тканин в лівій лобно-скроневій ділянці, садна на тильній поверхні лівої кисті у основи 2 та 3 пальців, в проекції лівої зовнішньої кісточки.

За ступенем тяжкості: садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні.

Разом з тим, зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, а обвинувачений ОСОБА_3 , представлений захисником адвокатом ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку, потерпіла ОСОБА_4 надала заяву, в якій не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні. А тому суд, за клопотанням прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_6 , що регламентоване ч.1 ст.302 КПК України, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України – тобто умисному легкому тілесному ушкодженні, - доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, не одружений, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відомості про інвалідність обвинуваченого відсутні.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Відповідно роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розслідуванню кримінального проступку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання відповідно до ст.ст.61,65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, пом`якшуючі обставини, відсутність обставин які його обтяжують, наведені вище дані про особу обвинуваченого, те що він раніше не судимий, щиро розкаюється у вчинені кримінального правопорушення.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт у межах станції ч.1 ст. 125КК України, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим, та за своїм видом та розміром є справедливим. Обвинувачений не має перешкод для виконання такого виду покарання, згідно із ст.56 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 302, 373-374, 382, 392-395, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Речовий доказ – оптичний диск «Alerus» CD-R, на якому зберігається відеозапис «export», залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026226260000085 від 03.04.2026.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1