Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №626/428/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/428/26

Провадження № 1-кп/626/186/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючої –судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Берестинського районноного суду матеріали кримінального провадження № 12026221090000082 за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чернещина Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, особа з інвалідністю ІІ групи, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений 11.06.2025 вироком Берестинського районного суду Харківської області за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачений 11.06.2025, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з постановою Берестинського районноного суду Харківської області № 626/1724/25 від 16.06.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, діючи умисно, всупереч вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, продовжував після цього керувати транспортними засобами. Обвинувачений ОСОБА_3 будучи ознайомлений із постановою Берестинського районноного суду Харківської області № 626/1724/25 від 16.06.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, будучи зобов`язаний та маючи можливості її виконати, усвідомлюючи те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, 26 січня 2026 року о 15-й годині 56 хвилин керував автомобілем марки Renault Megane державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на вулиці Короленка в м.Берести Харківської області, де був зупинений працівниками поліції, які виявили порушення правил дорожнього руху України ОСОБА_3 .

Своїми умисними діями ОСОБА_3 не виконав постанову суду, яка набрала законної сили, що проявилось у невиконанні покладених на нього обов`язків, а саме будучи позбавлений права керування транспортним засобом, керував ним.

У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_3 у судовому засіданні винним себе визнав повністю, щиро розкаявся Обвинувачений підтвердив факти викладені в обвинувальному акті. Просив суворо його не карати, врахувати, що він зробив для себе належні висновки та використовув автомобіль з поважних причин.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того , учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Тому його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин передбачений ч.1 ст. 382 КК України є нетяжким.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 , на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. За місцем реєстрації характеризується добре, має родину та постійне місце проживання, є особою з інвалідністю ІІ групи.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Також суд враховує фактичні обставини справи , дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що до кримінальної відповідальності він раніше притягувався, призначений штраф сплатив.

Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України , суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, яке було висловлене у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні суду в установленні дійсних обставин вчиненого кримінального правопопрушення. Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

У висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладено у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21), зазначено, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком; друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, не застосовуються.

Отже, на час ухвалення вироку відсутня умова про наявність невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому суд не вбачає законних підстав для застосування положень ч.1 ст.71, ч. 3 ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 у межах розгляду даного кримінального провадження.

Саме таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.382 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 670 (вісім тисяч шістсот сімдемсят) гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Берестинський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1 .