Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №619/1402/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1402/26

провадження № 2/619/1162/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Сенс Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7638 від 21.09.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» (перейменовано на Акціонерне Товариство «Сенс Банк») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн.; стягнути з відповідача Акціонерного Товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 597,44 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис №7638 від 21.09.2021 про стягнення на користь стягувача: Акціонерного Товариства «Альфа Банк» (перейменовано на Акціонерне Товариство «Сенс Банк») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн.

На виконання вимог ухвали суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. належним чином завірені копії документів та матеріалів не надано.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.02.2021 між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500845000, за умовами якого позичальнику було надано кредит. З мобільного застосунку «Дія» Позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від державного виконавця, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження Позивач не отримував. У зв`язку з потребою у з`ясуванні обставин та отримання кваліфікованої правової допомоги, оскільки Позивач не є фахівцем в галузі права, ОСОБА_1 звернулась до Адвокатського Бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого, у зв`язку із чим 05.02.2026 р. між адвокатом та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги за для ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження. Ознайомившись з інформацією на сайті "Автоматизована система виконавчого провадження" та у Єдиному реєстрі боржників було виявлено, що виконавче провадження № 67256325 було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Адвокатом було направлено адвокатський запит до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, наступне: 26.02.2021 р. між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500845000, за умовами якого позичальнику було надано кредит. 21.09.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис №7638 про стягнення на користь стягувача: Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн. В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрив виконавче провадження №67256325. У зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця Амельченко В.П. виконання виконавчого провадження було передано приватному виконавцю Харківської області Шабанову Віталію Валерійовичу. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника. У подальшому Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» змінило власне найменування на Акціонерне Товариство «Сенс Банк». Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства. Посилаючись на те, що на день вчинення виконавчого напису існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами. Відповідно до інформації, яка міститься на сайті "Автоматизована система виконавчого провадження", можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком №1172. В зв`язку з цим, вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, свідчить про незаконність такого виконавчого напису. Крім того, на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Оскільки позивачем не отримувалося жодних вимог про стягнення боргу від Відповідача, відсутні законні підстави для вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позову. Також нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і взагалі наявності заборгованості для можливості вчинення виконавчого напису.

01.04.2026 представником відповідача, АТ «Сенс Банк» Кравцовою С.М. надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зазначено, що АТ «Сенс Банк» заперечує проти доводів позовної заяви та проти обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, даний позов вважає безпідставним та незаконними, поданим виключно з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що позивачем не заперечується, що між сторонами укладено кредитний договір. Взяті за кредитними договором зобов`язання Банк виконав належним чином та у повному обсязі, кредитні кошти були отримані Позивачем у повному обсязі. Позивачем умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, порушувалися строки повернення кредитів та сплати процентів. Неналежне виконання Позивачем взятих за кредитним договором зобов`язань призвело до виникнення простроченої заборгованості. Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у Позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості. При поданні даної позовної заяви позивач не наводить жодних розрахунків, не доводить відсутності заборгованості чи наявності боргу у меншому розмірі, ніж визначений кредитором на час звернення до Приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису. Посилання ж Позивача на нібито на відсутність вимоги в нотаріальній справі, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Просить звернути увагу, що мова йде саме про безспірність заборгованості, тобто самого факту наявності заборгованості або її розмірів. Згідно до заяви про вчинення виконавчого напису та додатків до неї, що міститься в матеріалах приватного нотаріуса - Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, не є безспірним. Також позивачем не спростовано суму боргу за виконавчим написом. Не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед Кредитором, адже - не надано доказів того, що на час вчинення виконавчого напису, сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі, позивачем не надано, та позивачем взагалі не доведено, чим саме порушуються його права вчиненням виконавчого напису для погашення заборгованості за Кредитним договором при існуючій та неспростованій сумі боргу. Таким чином, подання Позивачем позовної заяви, за наявності заборгованості перед Відповідачем, розмір якої ним не спростовано, вважає спробою ухилення боржника від виконання взятих на себе зобов`язань. Крім того, дії позивача, який оспорює виконавчий напис, суперечить його попередній поведінці, а саме підписанню кредитного договору, згідно з яким позивач (позичальник) безумовно погодився з тим, що у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань Банк отримує право стягнення заборгованості в судовому або позасудовому порядку. При цього право вибору способу захисту порушеного права належить кредитору. Окрім того, Позивач в позовній заяві посилається на виконавче провадження, яке відкрито приватним виконавцем у 2021 році з приводу примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, а позовну заяву пред`явлено до суду у 2026 році, тобто з пропуском строків позовної давності. АТ «Сенс Банк» вважає, що заявлений в позовній заяві розмір судових витрат 5000,00 грн. є непомірно великим порівняно в першу чергу із складністю справи, часом витраченим на виконання робіт і обсягом наданих послуг. Також розмір заявлених витрат є необґрунтованим та непропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову. Просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

08.04.2026 представником позивача, Працевитим Г.О. надано додаткові пояснення у справі, та зазначено, що на день вчинення виконавчого напису існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. – 21.09.2021 р. Відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження безспірності зобов`язання позивача за яким вчинено спірний виконавчий напис, а саме: отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Зазначене, позбавляє позивача можливості подати до нотаріуса свої заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Окрім того, позивачем до вказаних додаткових пояснень долучено кредитний договір №500845000 від 26.02.2021 р., на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, який не є нотаріально посвідченим. Акціонерне Товариство «СЕНС БАНК» не надало суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, а саме того, що кредитний договір №500845000 від 26.02.2021 р. був нотаріально посвідченим. Відповідач, як ініціатор вчинення оспорюваного виконавчого напису, який зобов`язаний був подати нотаріусу всі необхідні документи для його вчинення, у обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог жодних доказів суду не надав. Просив долучити вказані додаткові пояснення до матеріалів справи; позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, Працевитий Г.О. просив розгляд справи проводити за відсутності позивача/представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, АТ «Сенс Банк» - Кравцова С.М., у судове засідання не з`явилася, причину неявки не повідомила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.

Третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна у судове засідання повторно не з`явилася, причину неявки не повідомила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 26.02.2021 між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500845000, за умовами якого позичальнику було надано кредит.

21.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис №7638 про стягнення на користь стягувача: Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрив виконавче провадження №67256325.

У зв`язку із зупиненням діяльності приватного виконавця Амельченко В.П. виконання виконавчого провадження було передано приватному виконавцю Харківської області Шабанову Віталію Валерійовичу.

В рамках виконавчого провадження винесено постанову від 25.10.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, постанову від 25.10.2021 про арешт коштів боржника, постанову від 25.10.2021 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Так, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили 22.02.2017 року, а тому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та банком у простій письмовій формі.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та у постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що виконавчий напис №7638 від 21.09.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн., на примірнику кредитного договору, який нотаріально не посвідчено, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис №7638 від 21.09.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» (перейменовано на Акціонерне Товариство «Сенс Банк») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн., з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд дійшов таких висновків.

Згідно ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України був встановлений безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

За приписами, закріпленими у п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинений 21.09.2021, а отже строк позовної давності продовжився на строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності, визначений Цивільним Кодексом, зупинився на період дії воєнного стану в Україні.

Також, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення позивача про існування спірного виконавчого напису з моменту його вчинення, а саме з 21.09.2021, отримання позивачем його копії, його повідомлення про відкрите виконавче провадження та отримання нею матеріалів виконавчого провадження (копії постанови про відкриття виконавчого провадження, проведення виконавчих дій тощо), а тому з огляду на вищевикладене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом сплачено 1597,44 грн. судового збору.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, зазначені витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 5000,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 4 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Сенс Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7638 від 21.09.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №500845000 від 26.02.2021 р. в розмірі 38 422,43 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1597,44 грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4000,00 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне Товариство «Сенс Банк», адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, адреса АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович, адреса 61036, Харківська обл., м. Харків, вулиця Кракен спецпідрозділу, 4, офіс 618

Суддя Л. В. Калиновська