Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №348/935/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/935/26

Провадження № 3/348/263/26

13 травня 2026 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла із Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної особи - підприємця, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , стосовно якого протягом року адміністративне стягнення не накладалося,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

23.04.2026 року на адресу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області повторно після усунення недоліків надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до вищевказаного протоколу зазначено, що 02.06.2025 року близько 14:35 год. у м. Надвірна по вул. Спортивна, ОСОБА_1 неналежно виконував свої батьківські обов`язки відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого керуючи електросамокатом марки Kukirin G3, без супроводу дорослих, малолітній ОСОБА_3 вчинив наїзд на малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, по дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи, що притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, не є обов`язковою.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, які узгоджуються між собою, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого до держання законності.

Згідно норми 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ст. 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадоваособа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона).

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей .

Обов`язки батьків висвітлені в ст.150 Сімейного Кодексу України,згідно якого батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення права обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні суду були надані наступні письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення №738066 серії ВАД від 04.04.2026 року; копія паспорту ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження; ОСОБА_3 ; копія постанови від 13.03.2026 про закриття кримінального провадження № 12025091200000173 від 02.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України; копія рапорту від 02.06.2025; копія схеми до протоколу місця події з фотознімками; копія протоколу допиту малолітнього свідка ОСОБА_3 ; копія протоколу малолітнього потерпілого ОСОБА_4 ; копія висновку експерта № 62-628-25Д.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , керуючи електросамокатом марки Kukirin G3, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження № 12025091200000173 від 02.06.2025 постановою заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 13.03.2026 було закрите, оскільки особа, яка керувала електросамокатом та допустила наїзд на потерпілу, не досягла віку кримінальної відповідальності, в її діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Разом з тим, частиною четвертою ст.184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.184 КУпАП, а не ч.1 ст. 184 КупАП.

Отже, склад адміністративного правопорушення, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП.

За таких умов, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

На підставі викладеного та виходячи з положень статті 62 Конституції України про тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.ст. 184 ч.1, 247, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ст.184 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Т.А.Бурдун