Окрема думка від 13 травня 2026 р. у справі №347/89/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/89/26 Провадження № 2-о/347/64/26

ОКРЕМА ДУМКА

судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцули Ю.С. на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2026

Рішенням Косівського районного суду від 07 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про усиновлення трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також внесення змін в актові записи.

Відповідно до ст.35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Проте, погодитися з думкою більшості членів колегії я не можу, з огляду на наступне.

У ході судового розгляду під час заслуховування доводів заявника ОСОБА_1 встановлено, що такий є військовослужбовцем, призваний на військову службу за мобілізацією у 2022 році, проходить службу у Житомирській області, а до цього проходив військову службу у районах ведення бойових дій. ОСОБА_1 зазначив, що з дружиною ОСОБА_5 вони познайомилися у 2023 році за допомогою мережі Інтернет. Почали разом проживати з травня 2024 року, а шлюб зареєстрували 04 січня 2025 року.

Зі слів заявника, у нього з трьома синами дружини налагодилися дружні та довірливі відносини, цьому сприяло те, що він міг досить часто, в основному два рази на місяць, приїжджати у короткострокові відпустки до сім`ї дружини. Однак, будь яких доказів на підтвердження відпусток ОСОБА_1 суду надано не було, зокрема наказів командира на відпустки, квитків на транспорт, які б свідчили факт систематичного приїзду заявника до родини у с. Розтоки Косівського району.

У зв`язку з вище наведеним, виникають сумніви про ймовірність налагодження повноцінних відносин із трьома синами дружини у період, коли заявник не проживає постійно із сім`єю, а більшість часу перебуває на військовій службі.

Суд звертає увагу, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено під час воєнного стану 04.01.2025 року, батько дітей - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заява від імені ОСОБА_8 про надання згоди на усиновлення її трьох неповнолітніх дітей посвідчена ІНФОРМАЦІЯ_5 . Такий незначний проміжок часу між смертю біологічного батька дітей, реєстрацією шлюбу і надання згоди на усиновлення може свідчити про бажання якнайшвидше вирішити питання про усиновлення заявником трьох неповнолітніх дітей дружини з метою звільнення з військової служби.

Як зазначив ОСОБА_1 , у нього є неповнолітня дочка від попереднього шлюбу, яка проживає у Львівській області. Однак, за час перебування у шлюбі з дружиною ОСОБА_5 та, з його слів, налагодження дружніх відносин з синами дружини, ОСОБА_1 не познайомив свою дочку з дітьми, яких бажає усиновити. У судовому засіданні заявник посилався на об`єктивні обставини, які це унеможливлювали. Окрім того, заявник не зміг чітко відповісти на запитання про те, коли був розірваний шлюб з колишньою дружиною - матір`ю його дочки. ОСОБА_1 зазначив, що у 2021 році, однак точну дату назвати не зміг.

З огляду на вище наведене, виникають сумніви у справжності намірів заявника на створення нової міцної сім`ї з дружиною ОСОБА_5 та її трьома синами, а також підтримання сталих соціальних зв`язків із дітьми.

Такі суперечності у поясненнях заявника та відсутність додаткових доказів у справі, на моє переконання можуть свідчити про те, що метою усиновлення трьох неповнолітніх дітей, є звільнення ОСОБА_1 з військової служби з лав ЗСУ.

Відповідно до п.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, наявності у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Статтею 207 СК України визначено поняття усиновлення та його мету. Зокрема, приводом до усиновлення є бажання прийняти дитину у свою сім`ю на правах сина чи доньки і здійснюється воно з метою забезпечення гармонійних та стабільних умов життя цієї дитини у її найвищих інтересах. Передумовою усиновлення є тісний психо-емоціний зв`язок між особою, що бажає усиновити дитину та самою дитиною, а також взаємне бажання поріднитися.

Подання заяви про усиновлення дитини з метою отримання певної вигоди для себе, не допускається. І така заява не може бути задоволена судом навіть у випадку, якщо дитина щиро цього бажає.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однак, використання цього права всупереч меті з якою це право надано не допускається. У випадку встановлення у ході судового розгляду таких обставин суд зобов`язаний застосувати процесуальні наслідки, передбачені ст.44 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, на мою думку, заява про усиновлення має недостовірний та штучний характер, а її мета не відповідає меті усиновлення, відповідно до вимог Сімейного кодексу України.

На моє переконання у даній цивільній справі, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітніх дітей були відсутні.

У зв`язку з перебуванням судді у відрядженні окрема думка складена 14 травня 2026 року

Суддя Ю.С. Кіцула