Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №208/13855/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/13855/25

провадження № 2/208/1603/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання – Кривонос Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 10.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 48541 (далі – Договір) в електронній формі. За умовами договору відповідач отримала кошти у сумі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % строком до 09.03.2019.Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконала, станом на 06.07.2019 виникла заборгованість у сумі 26 853,59 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 74,5 грн; суми прострочених платежів за комісією – 19 885,00 грн., суми пені за тілом кредиту - 591,6 грн, суми пені за відсотками - 5,31 грн, суми пені за комісією - 1297,18 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 13.11.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Судове засідання, призначене на 05.12.2025, знято з розгляду в зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В судові засідання, призначені на 16.02.2026, 24.03.2026, 27.04.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явилася на судовий розгляд справи, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за її відсутності не надала, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 27.04.2026, постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду, призначив його проголошення на 07.05.2026 о 11:45 годині.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

10.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладений Договір позики № 48541 шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором 72880207 (а.с. 13 - 16).

Відповідно до п. 1.1 Договору за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк:

-сума позики 5000,00 грн;

-плата за користування позикою у вигляді: процентів (процентна ставка) – 0,01 % в день від поточного залишку позики;

-комісії (комісійна винагорода) – 1,3 % в день від початкового розміру позики відповідно до п.п. 1.1.1 Договору;

-нарахування процентів та комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу): 08 лютого 2019 року.

Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.п. 1.1.1 Договору, в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.4.1 п. 3.4, п. 4.1 Договору Позичальник зобов`язаний не пізніше дати, вказаної в п.п. 1.1.5 Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення суми заборгованості (п. 5.4 Договору).

Згідно з Графіком платежів тіло позики становить 5 000,00 грн, проценти за користування позикою – 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою – 1885,00 грн. термін платежу: 08.02.2019. Загальна заборгованість: 6 899,5 грн (а.с. 17).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 08.02.2019 року строк повернення позики (термін платежу) – 09.03.2019 (а.с. 17, зворотній бік).

Згідно з Графіком платежів тіло позики становить 5 000,00 грн, проценти за користування позикою – 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою – 1885,00 грн, термін платежу: 09.03.2019. Загальна заборгованість: 6 899,5 грн (а.с. 18).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 5 000 гривень шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» за вих.. № 48541 від 01.09.2025 (а.с. 11), Витягом з договору № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (а.с. 10).

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у сумі 26 853,59 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 5 000,00 грн; заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 10.01.2019 по 06.07.2019 – 74,5 грн; заборгованості по комісії за період з 10.01.2019 по 06.07.2019 – 19 885,00 грн, сума пені за тілом кредиту за період з 10.01.2019 по 06.07.2019 – 591,6 гривень, сума пені за відсотками за період з 10.01.2019 по 06.07.2019 – 5,31 грн, сума пені за комісією за період з 10.01.2019 по 06.07.2019 – 1297,18 грн (а.с. 26).

Позичальник в рахунок виконання своїх зобов`язань 08.02.2019 року сплатила 1899,5 гривень, які були зараховані в рахунок погашення процентів за користування позикою та комісії, свої зобов`язання з повернення позики та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконала.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Договір позики № 48541 від 10.01.2019 року укладений між сторонами в електронній формі шляхом його підписання за допомогою введення одноразового ідентифікатора, що свідчить про дотримання письмової форми і відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України, відповідачка отримала суму позики на свою платіжну картку, отже в неї виник обов`язок з повернення отриманих коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Графіком платежів до договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за договором, що включає погашення заборгованості за основною сумою позики, сплату процентів за користування коштами та комісії.

Щодо нарахування та стягнення заборгованості за процентами за користування коштами в сумі 74,5 грн, суд виходить із такого.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення суми заборгованості за договором, просив стягнути заборгованість за відсотками у сумі 74,5 грн., які були нараховані за період з 10.01.2019 по 06.07.2019.

Відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконала, сплативши 08.02.2019 року в рахунок погашення процентів за користування позикою за період з 10.01.2019 по 07.02.2019 – 14,5 грн., комісії за обслуговування позики за період з 10.01.2019 по 07.02.2019 – 1885,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за період з 08.02.2019 по 06.07.2019 нарахований розмір заборгованості за відсотками у сумі 74,5 гривень, із розрахунку 0,5 гривень в день.

Одночасно з тим, як вбачається з матеріалів справи договір позики укладено зі строком її повернення: 09.03.2019.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за процентами за користування позикою підлягають частковому задоволенню, а саме в межах строку кредитування за період з 10.01.2019 по 09.03.2019 з урахуванням сплаченої суми 14,5 гривень, у сумі 14,50 грн (0,5 грн х 58 днів – 14,5 грн).

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою за період з 10.03.2019 року по 06.07.2019 року слід відмовити, оскільки нарахування таких процентів проведено поза межами встановленого договором строку надання позики.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування позики у сумі 19 885,00 гривень суд виходить з наступного.

Так, за фактичними обставинами справи між сторонами був укладений договір позики.

При цьому, вимогами чинного законодавства України для договорів позики не передбачається можливість встановлення та сплати позичальником жодних додаткових комісійних винагород, крім процентів за користування кредитом.

Також у договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з комісійним обслуговуванням заборгованості, періодичність їх надання та вартість, що надаються позикодавцем та за які ним встановлена комісія. Також не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем відповідних послуг, за які має бути сплачена комісія.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору позики, а також фактичного надання таких послуг відповідачеві, то положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (комісійну винагороду) є нікчемними відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення комісії є незаконними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону з моменту його укладення, то наслідком визнання умов договору позики нікчемними є перерахунок відповідної заборгованості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Так, відповідач на виконання умов договору зі сплати комісії сплатив 1 885,00 гривень, а тому з огляду на визнання такої умови договору нікчемною, сума сплаченої комісії має бути зарахована в рахунок погашення основної суми позики та процентів за користування нею в наступному порядку.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сплачена відповідачем сума комісії у розмірі 1 885,00 гривень, має бути зарахована в рахунок оплати суми кредиту, а саме процентів за користування кредитом у сумі 14,5 гривень, та основної суми боргу у сумі 1 870,5 гривень.

Відтак, загальна сума основного боргу за договором позики складає 3 129,5 гривень (5 000,00 грн – 1870,5 грн).

Щодо вимоги про стягнення пені за основною сумою заборгованості, процентів та комісії за період з 09.03.2019 по 06.07.2019, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, умовами договору передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням сплачених сум та визнання умов про сплату комісійної винагороди нікчемними, станом на 09.03.2019 року сума заборгованості за договором становила 3 129,5 грн основного боргу.

За період з 09.03.2019 по 06.07.2019 сума нарахованої пені становить 361,14 гривень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» суму заборгованості у сумі 3 490,64 гривень, з яких 3129,5 гривень – основна сума боргу, пеня за період з 10.03.2019 по 06.07.2019 – 361,14 гривень, що становить 13,99 % пред`явлених позовних вимог (3 490,64 грн / 24 959,50 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 338,89 гривень (2422,40 грн. х 13,99 %).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають сплаті, у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, а саме Договір про надання правничої допомоги б/н від 09.07.2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» та Адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем (а.с. 19); Акт № 48541 надання послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 01.09.2025 (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.7 Договору розмір гонорару Адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання – передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3 Акту 48541 від 01.09.2025 оплата правничої допомоги Адвокату здійснюється Клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.

Виходячи із засад розумності та співмірності судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов до висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідача на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 699,50 гривень (5 000 грн х 13,99 %).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 – 519, 610, 1046 – 1049, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» суму заборгованості за договором позики № 48541 від 10.01.2019 у сумі 3 490,64 гривень (три тисячі чотириста дев`яносто грн 64 коп.), з яких 3129,5 гривень – основна сума боргу, 361,14 гривень - пеня за період з 10.03.2019 по 06.07.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» сплачений судовий збір у сумі 338,89 гривень (триста тридцять вісім грн 89 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 699,50 гривень (шістсот дев`яносто дев`ять грн 50 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ», адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул.. Липинського В`ячеслава, буд. 10/1; код ЄДРПОУ 41229318.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.А. Подкопаєва