Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №910/15682/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. Справа№ 910/15682/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Крижного О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

згідно з протоколом судового засідання від 12.05.2026;

від позивача: Лось С.І. (в режимі ВКЗ);

від відповідача: Жмуцький М.В. (в режимі ВКЗ);

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 (повний текст - 20.02.2026)

у справі № 910/15682/25 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК"

про стягнення заборгованості у розмірі 984 344 грн 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

Товариство з додатковою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» (надалі також - відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 984 344 грн. 30 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з додатковою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» перед позивачем становить 495 000 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» 3% річних у розмірі 83 782 грн. 28 коп., інфляційні у розмірі 405 562 грн. 02 коп.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 позов Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" заборгованість у розмірі 495 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 83 782 грн 28 коп., інфляційні у розмірі 405 562 грн 02 коп. та судовий збір у розмірі 11 812 грн 13 коп.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" 09.03.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 10.03.2026), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 року у справі № 910/15682/25 скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 83 782 грн 28 коп. та інфляційних втрат у розмірі 405 562 грн 02 коп. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТДВ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити. Судові витрати покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

11.03.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/15682/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (8 808,19 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

20.03.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

23.03.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/15682/25 (в оскаржуваній частині).

10.04.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, яка була задоволена судом.

В судове засідання 12.05.2026 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові. Представник позивача проти задоволення апеляційної інстанції заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Відповідач частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково визначив правову природу відносин сторін, безпідставно визнавши їх такими, що виникли з договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, тоді як фактично сторони після закінчення строку дії письмового договору продовжували його виконання конклюдентними діями, що підтверджується сукупністю первинних документів, які системно містять посилання саме на цей договір і не дають підстав вважати, що між сторонами виникли нові правовідносини.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо визначення моменту виникнення обов`язку з оплати, оскільки умовами чинного договору було передбачено попередню оплату на підставі виставлених рахунків, яких позивач не надав, а отже строк виконання грошового зобов`язання не настав до моменту пред`явлення вимоги у 2025 році, і до цього часу відповідач не перебував у простроченні.

Як наслідок, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 2020 по 2025 роки є безпідставним, оскільки прострочення могло виникнути лише після пред`явлення вимоги та спливу передбаченого законом строку на її виконання, що суттєво зменшує або фактично виключає розмір таких нарахувань, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на це скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення річних та інфляційних втрат як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та без належного встановлення обставин справи.

Також від сторони надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, які за своєю суттю частково дублюють зміст апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції приймає всі пояснення в межах вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 42, 269 ГПК України.

5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Так, доводи відзиву зводяться до того, що сторона вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, обґрунтовано визнавши, що спірні поставки здійснювалися поза межами дії договору, строк якого закінчився 31.12.2019 і не був пролонгований, а тому посилання відповідача на продовження дії цього договору та застосування його умов є безпідставними і не підтверджуються належними доказами чи релевантною судовою практикою.

Позивач також заперечує висновок апелянта про відсутність прострочення, зазначаючи, що незалежно від умов щодо попередньої оплати, факт отримання відповідачем товару породжує обов`язок його оплатити, оскільки прийняття товару без зауважень є самостійною підставою виникнення грошового зобов`язання. Відповідно, невиконання покупцем обов`язку щодо передоплати не звільняє його від обов`язку здійснити оплату після фактичного отримання продукції.

У зв`язку з цим нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення є правомірним, адже відповідач порушив грошове зобов`язання з моменту прийняття товару, тому рішення суду в оскаржуваній частині є законним і підстав для його скасування не існує.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, Товариство з додатковою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» товар, а відповідач, в свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними: №881 від 25.02.2020 на суму 17 652 грн. 96 коп., №915 від 26.02.2020 на суму 35 137 грн. 44 коп., №934 від 27.02.2020 на суму 35 277 грн. 84 коп., №971 від 28.02.2020 на суму 34 678 грн. 80 коп., №985 від 29.02.2020 на суму 35 853 грн. 48 коп., №1085 від 02.03.2020 на суму 35 029 грн. 80 коп., №1109 від 03.03.2020 на суму 36 260 грн. 64 коп., №1139 від 04.03.2020 на суму 25 399 грн. 20 коп., №1175 від 05.03.2020 на суму 17 400 грн. 96 коп., №1211 від 06.03.2020 на суму 16 484 грн. 40 коп., №1353 від 12.03.2020 на суму 16 561 грн. 92 коп., №1393 від 13.03.2020 на суму 16 634 грн. 88 коп., №1402 від 14.03.2020 на суму 51 678 грн. 48 коп., №1433 від 16.03.2020 на суму 26 639 грн. 52 коп., №1469 від 17.03.2020 на суму 33 657 грн. 36 коп., №1564 від 19.03.2020 на суму 14 874 грн. 72 коп., №1690 від 24.03.2020 на суму 10 054 грн. 80 коп., №1730 від 25.03.2020 на суму 5 244 грн. 00 коп., №1794 від 27.03.2020 на суму 2 655 грн. 84 коп., №1867 від 30.03.2020 на суму 6 083 грн. 04 коп., №2019 від 04.04.2020 на суму 6 146 грн. 88 коп., №2098 від 06.04.2020 на суму 5 932 грн. 56 коп., №2130 від 08.04.2020 на суму 5 800 грн. 32 коп., №2318 від 15.04.2020 на суму 6 105 грн. 84 коп., №2370 від 17.04.2020 на суму 6 297 грн. 36 коп., а загалом на суму в розмірі 503 543 грн. 04 коп. (а.с.7-19) та здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму в розмірі 8 543 грн. 04 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №5600 від 18.08.2025 р., №5509 від 25.07.2025 р., №5553 від 13.08.2025 р. (а.с.20-21).

Вимогою №460 від 31.10.2025 року позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 495 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» (а.с.35-37).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначалось раніше, Товариство з додатковою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» товар, а відповідач - прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 503 543 грн. 04 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.7-19) та здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму в розмірі 8 543 грн. 04 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №5600 від 18.08.2025 р., №5509 від 25.07.2025 р., №5553 від 13.08.2025 р.

Разом з цим, відхиляючи доводи скаржника, що поставка відбулась за договором поставки №26-01/18УБ від 26.01.2018 року, суд апеляційної інстанції зазначає в даному аспекті, що додатковою угодою № 1 від 02.01.2019 сторони визначили строк його дії до 31.12.2019, при цьому умовами договору не передбачено його автоматичної пролонгації. А відтак після спливу зазначеного строку правочин припинив свою дію. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання відповідача на наявність у видаткових та товарно-транспортних накладних посилань на вказаний договір, оскільки такі документи складені після припинення його дії, а можливі недоліки їх оформлення не можуть свідчити про продовження договірних правовідносин. Відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні видаткові накладні не має посилання на договір. А тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

В цій частині обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що поставка за вказаними вище видатковими накладними відбулась за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб. А тому фактично на момент звернення з позовом у даній справі заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАВТОТРАК» перед Товариством з додатковою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» становила 495 000 грн. 00 коп.

Водночас, щодо доводів скаржника про неправомірне нарахування річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо визначення моменту виникнення обов`язку з оплати, оскільки нібито умовами договору (що припинив свою дію) було передбачено попередню оплату на підставі виставлених рахунків. В цій частині суд апеляційної інстанції правомірно врахував положення ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару настав з моменту прийняття товару.

Так, відповідна правова позиція знайшла своє відображення в наступних постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, від 10.04.2025 у cправі № 927/1187/23, від 15.12.2025 у cправі № 922/3849/24, де суд виходив з того, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

А тому правомірним є нарахування 3% річних за загальний період прострочки з 18.04.2020 по 08.12.2025 у розмірі 83 782 грн. 28 коп. та інфляційні у розмірі 405 562 грн. 02 коп. на суму боргу 495 000 грн. 00 коп. Розрахунок є арифметично вірним.

А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Доводи скаржника про невірно визначений період нарахування - відхиляється через вищевказане. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.

Таким чином, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДАВТОТРАК" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/15682/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/15682/25 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.05.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Крижний

А.Г. Майданевич