Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №523/6486/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/6486/26

Провадження №1-кп/523/1443/26

ВИРОК

Іменем України

29 квітня 2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162490000238 від 02.02.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Епізод 1.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», у період з 22.11.2025 по 05.12.2025, у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , яке винаймав за договором оренди у ОСОБА_5 . В цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме, майна що належало власниці вищевказаної квартири ОСОБА_5 , яке знаходилось в одній із кімнат квартири, доступ до якої був обмежений для ОСОБА_4 та інших мешканців квартири.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , знайшов ключі від кімнати в котрій зберігалось майно ОСОБА_5 та за допомогою них відкрив замок дверей і проник в приміщення кімнати. Перебуваючи у приміщенні кімнати ОСОБА_4 визначив об`єктом свого злочинного посягання перфоратор електричний «Dnipro-M» моделі «ВН-130», зварювальний апарат «Dnipro-M» моделі «САБ- 258Н» чорного кольору, маску зварювальника з автозатемненням «Dnipro-M» моделі «WM-46», болгарку «Bosch» моделі «GWS 2200».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час встановленого на території України воєнного стану, таємно викрав з кімнати квартири АДРЕСА_4 , майно ОСОБА_5 , а саме: перфоратор електричний «Dnipro-M» моделі «ВН-130» вартістю 1795 грн., зварювальний апарат «Dnipro-M» моделі «САБ-258Н» чорного кольору вартістю 1920грн., маску зварювальника з автозатемненням «Dnipro-M» моделі «WM-46» вартістю 626,67 грн., болгарку «Bosch» моделі «GWS 2200» вартістю 3290 грн..

У подальшому, ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 , на загальну суму 7631,67 грн.

Епізод 2.

Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», 29.12.2025, у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , яке винаймав за договором оренди у ОСОБА_5 . В цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме, майна що належало власниці вищевказаної квартири ОСОБА_5 , яке знаходилось в одній із кімнат квартири, доступ до якої був обмежений для ОСОБА_4 та інших мешканців квартири.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , знайшов ключі від кімнати в котрій зберігалось майно ОСОБА_5 та за допомогою них відкрив замок дверей і проник у приміщення кімнати. Перебуваючи у приміщенні кімнати ОСОБА_4 визначив об`єктом свого злочинного посягання генератор марки «KRAFT&Dele», моделі «ST1300».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час встановленого на території України воєнного стану, таємно викрав з кімнати квартири АДРЕСА_4 , майно ОСОБА_5 , а саме: генератор марки «KRAFT&Dele», моделі «ST1300» вартістю 4925 грн.

У подальшому, ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 , на загальну суму 4925 грн.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, зазначивши, що проживаючи в орендованій квартирі разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_3 , він мав доступ до трьох кімнат. Четверта кімната була зачинена на ключ власником ОСОБА_5 , оскільки там були її особисті речі, знайшовши ключі від цієї кімнати, він відкрив її та виніс звідти генератор і перфоратор. Ці речі він здав у ломбард, а гроші витратив на побутові потреби, оскільки на той момент мав значні фінансові труднощі. У скоєному щиро кається, також зазначив, що намагався відшкодувати потерпілій завдану матеріальну шкоду, однак потерпіла відмовились. Цивільний позов заявлений потерпілою визнає повністю. Зазначив, що виховує шістьох дітей разом із дружиною, при цьому біологічним батьком є лише для одного сина, є військовослужбовцем.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

Таким чином, дії обвинуваченого по першому епізоду слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Дії обвинуваченого по другому епізоду слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, є військовослужбовцем, має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з застосуванням ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

При цьому, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов`язки згідно ст.76 КК України, виконувати які він буде під контролем командира військової частини за місцем проходження ним військової служби.

Також у справі потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заявлено цивільний позов, за яким просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь 12 556 гривень 67 копійок матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України, яка кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Цивільний позов потерпілої по цьому кримінальному провадженню було подано до початку розгляду провадження, надійшов до суду разом з обвинувальним актом.

Судом встановлено, що майнова шкода завдана потерпілій була заподіяна саме обвинуваченим ОСОБА_4 , що останній визнав в ході судового розгляду. Обвинувачений позовні вимоги потерпілої визнав беззаперечно в повному обсязі.

Враховуючи, що визнання позовних вимог обвинуваченим не суперечить вимогам закону (ст. ст. 16, ч. 1 ст. 1166, ст. 1190, ч. 2 ст. 1192 ЦК України), керуючись ч. 4 ст.174 ЦПК України, суд доходить висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Встановлено, що у ході досудового слідства здійснювалось залучення експертів для проведення трьох експертиз за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів». У зв`язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 13 371 гривень 00 копійок, що підтверджується довідками про витрати, долучені стороною обвинувачення до матеріалів судового кримінального провадження.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, на час проходження ним військової служби покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку нагляд за засудженим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати уповноваженим органу з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто 29.04.2026 року.

Цивільний позов ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення на загальну суму 12 556 грн. 67 коп. (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 13 371 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч триста сімдесят одну) гривню 00 копійок.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1