Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №491/1250/23 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/1250/23

УХВАЛА

14 травня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022150020000261, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу на посаді головного сержанта-командира відділення інженерно-технічної техніки інженерно-дорожнього руху взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження №62022150020000261, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді головного сержанта-командира відділення інженерно-технічної техніки інженерно-дорожнього руху взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 58, 59, 125, 126, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану 21 травня 2022 року о 18 годині 00 хвилин, самовільно залишив місце служби, визначене для окремих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яке дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується у зв`язку з воєнним станом введеним на території України) та ухилявся від проходження військової служби до 24 жовтня 2023 року, проводячи його на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

17 березня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Згідно клопотання, 27 жовтня 2023 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62022150020000261 від 22 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, скеровано до Ананьївського районного суду Одеської області. Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо до останнього не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Метою обрання застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, існує реальний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні. У зв`язку із вищевикладеним, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м`яких запобіжних заходів ОСОБА_4 не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню останнім своїх процесуальних обов`язків. Також обвинувачений під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз змінити покази на свою користь або викривлення обставин, які підлягають доказуванню, що дозволить уникнути відповідальності за вказане кримінальне правопорушення. Так, перебування ОСОБА_4 навіть під цілодобовим домашнім арештом не виключає його можливості здійснення впливу на вказаних осіб. Таким чином, є достатньо підстав вважати, що наявні ризики, передбачені п.3 ч.1 ст.177 КПК України. З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 є цілком обґрунтованим, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов`язків.

У зв`язку з наведеним прокурор звернувся до суду з даним клопотанням та просить обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, бажає повернутися на військову службу, не має наміру переховуватися від суду.

Перевіривши надане прокурором клопотання та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , яка підтримала клопотання, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , які заперечили проти задоволення клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Судом встановлено, що в судові засідання, призначені на 10 січня 2024 року та 29 серпня 2024 року, ОСОБА_4 не з`явився, та про причини своєї неявки суду не повідомив, конверти з повістками про виклик до суду повернулися з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

В судове засідання 19 грудня 2024 року обвинувачений не з`явився та про причини своєї неявки суду не повідомив, конверт з повісткою про виклик до суду повернувся з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року за клопотанням прокурора до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано примусовий привід на 30 січня 2025 року, виконання якого було доручено Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

30 січня 2025 року привід обвинуваченого ОСОБА_4 виконано не було. 29 січня 2025 до суду від Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшли матеріали щодо ухвали про привід обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно яких його привід на вказану дату виконати не надалось можливим, оскільки останній відсутній за місцем мешкання, в підтвердження чого надано письмові пояснення ОСОБА_7 від 15 січня 2025 року, згідно яких ОСОБА_7 бачив ОСОБА_4 приблизно три тижні. В його присутності двері квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_4 , дільничному офіцеру поліції ніхто не відкрив. Де на даний час може знаходитись ОСОБА_4 , йому не відомо та зв`язок з ним він не підтримує.

30 січня 2025 року прокурор в судовому засіданні зазначив, що розгляд справи без участі ОСОБА_4 неможливий, а тому, виходячи з матеріалів, наданих працівниками поліції про неможливість виконання примусового приводу у судове засідання, призначене на 30 січня 2025 року, вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_4 повторний привід.

30 січня 2025 року за клопотанням прокурора було постановлено ухвалу про повторний примусовий привід ОСОБА_4 на 17 березня 2025 року на 10 годину 30 хвилин, виконання якого було доручено Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

17 березня 2025 року привід обвинуваченого ОСОБА_4 виконано не було, причина його невиконання суду повідомлена не була, при цьому, в судовому засіданні прокурор зазначив, що ним було направлено запит до Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області щодо надання інформації про виконання ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 30 січня 2025 року про привід ОСОБА_4 , однак відповідь на вказаний запит йому надана не була.

17 березня 2025 року прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Одночасно з клопотанням про обрання запобіжного заходу 17 березня 2025 року прокурором було подано клопотання про оголошення розшуку та надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року клопотання прокурора про оголошення розшуку та надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено та провадження у справі було зупинено у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилився від явки до суду у підготовчі судові засідання, було оголошено його розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до Ананьївського районного суду Одеської області для участі у розгляді клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали становив до 17 вересня 2025 року.

06 лютого 2026 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 і доставки його до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одночасно з вказаним клопотанням прокурором подано клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року клопотання прокурора про оголошення розшуку та надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено та провадження у справі було зупинено у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилився від явки до суду у підготовчі судові засідання, було оголошено його розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до Ананьївського районного суду Одеської області для участі у розгляді клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали становив до 11 серпня 2026 року.

13 травня 2026 року до суду від прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 надійшов протокол затримання на підставі ухвали суду про затримання, відповідно до якого 13 травня 2026 року об 11 годині 30 хвилин згідно ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 11 лютого 2026 року в порядку ст.191 КПК України було затримано ОСОБА_4 ..

Аналогічний протокол надійшов 13 травня 2026 року від Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

14 травня 2026 року ОСОБА_4 згідно протоколу затримання від 13 травня 2026 року був доставлений до Ананьївського районного суду Одеської області для участі у розгляді клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Також в судовому засіданні встановлено, що прокурором доведено наявність ризиків, які слугували підставою для звернення до суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає, що в судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, а саме:

Існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що без застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, оскільки суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_4 неодноразово не з`явився на виклик суду, інформацію щодо свого місця перебування не надавав, примусові приводи його до суду виконані не були у зв`язку з відсутністю його за місцем проживання, тривалий час переховувався від суду.

Існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначене в сукупності вказує на необхідність застосування відносно ОСОБА_4 більш суворого запобіжного заходу, а саме, тримання під вартою, що забезпечить виконання ним його процесуальних обов`язків, а також такий вид запобіжного заходу слугуватиме для запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст.178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

При цьому, з санкції ч.5 ст.407 КК України вбачається, що ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки; 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.

При цьому, з клопотання та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 підпадає під визначення особи, до якої може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачене п.4 ч.2 ст.183 КПК України, як раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає, що при розгляді клопотання доведено, що наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того суд враховує наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність міцних, сталих соціальних зв`язків, його неодноразові неявки на виклик суду та переховування від суду.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена ч.5 ст.407 КК України, суд вважає можливим не визначити розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.32, 110, 131, 132, 176-179, 182-184, 186, 193-194, 196- 197, 315, 331, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу на посаді головного сержанта-командира відділення інженерно-технічної техніки інженерно-дорожнього руху взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого – задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту затримання, тобто з 11 години 30 хвилин 13 травня 2026 року.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію об 11 годині 30 хвилин 11 липня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1

Копію цієї ухвали мені вручено «____» ___________ 2026 року о «___» год. «_______» хв.

Обвинувачений ОСОБА_4