Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №151/201/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 151/201/26

Провадження № 33/801/496/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Пригузи Сергія Дмитровича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що факт порушення ним Правил дорожнього руху не задокументовано поліцейськими. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, як поліцейські під`їхали до зупиненого транспортного засобу, де біля автомобіля стояв військовослужбовець. Докази на підтвердження факту керування ним транспортним засобом у матеріалах справи відсутні. Поліцейські достовірно знали, що він є військовослужбовцем, а відтак не мали право проводити огляд на стан сп`яніння, оскільки такий огляд мав проводитися у визначеному ст. 266-1 КУпАП порядку. Він намагався продути «Драгер», однак спроби, не з його вини, ніякого результату не дали. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи тим, що у судовому засіданні він був відсутнім, оскільки в день винесення постанови знаходився на службі у військовій частині. Повний текст постанови отримав 14 квітня 2026 року. Смс-повідомлення про судовий розгляд справи він не отримував із технічних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Чечельницьким районним судом Вінницької області винесено 06 квітня 2026 року у відсутність ОСОБА_1 ..

Копію постанови згідно супровідного листа від 06 квітня 2026 року направлено на адресу ОСОБА_1 та отримано ним 14 квітня 2026 року (а.с.18,20).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 20 квітня 2026 року.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні при винесенні постанови, останній є діючим військовослужбовцем, подав апеляційну скаргу на шостий день з моменту отримання копії постанови, зважаючи на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Пригузу С.Д., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602209, складеного поліцейським відділу поліції №1 (м. Бершадь) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Повзуном Р.І., 27 лютого 2026 року о 17 год. 29 хв. по вул. Молодіжна в с.Ольгопіль водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602209 від 27 лютого 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; клопотанням ОСОБА_2 про те, що він зобов`язується доставити транспортний засіб до місця проживання та у подальшому не допускати до керування ОСОБА_1 ; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП складений поліцейським відділу поліції №1 (м. Бершадь) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Повзуном Р.І..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що огляд на стан сп`яніння проведений неуповноваженою на те особою та не у встановленому законом порядку. Оскільки поліцейські знали, що він є діючим військовослужбовцем, огляд мав проводитися у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП.

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційним судом встановлено, що працівниками поліції було зупинено автомобіль на іноземних номерах (Польська реєстрація). В автомобілі були ОСОБА_1 разом із побратимом. Обидва були одягнені у камуфляжну (військову) форму та мали військові рюкзаки. При цьому, один із поліцейських, з`ясувавши, що хлопці є військовими, в якісь мірі розгубився, запитуючи в колеги, що робити, однак відразу ж без з`ясування будь-яких обставин (чи виконують обов`язки військової служби чи ні) ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і на кінець складено протокол.

Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 було надано довідку, видану т.в.о. командира 3 навчальної роти 2 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 , у якій зазначено, що вона видана інструктору 3 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовцю за призовом по мобілізації, сержанту ОСОБА_1 про те, що наданий волонтерами у користування транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , використовується під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 для виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Надана ОСОБА_1 довідка підтверджує ту обставину, що автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , використовується в службових цілях і не може бути використаний в приватних цілях, отже на переконання апеляційного суду ОСОБА_1 разом з побратимом виконували обов`язки військової служби.

Вказана довідка не могла бути надана ОСОБА_1 до суду першої інстанції, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не брав і як стверджує в апеляційній скарзі, СМС-повістку через технічні причини не отримував.

Протокол про адміністративне правопорушення надійшов на розгляд суду 18 березня 2026 року.

У справі наявна Заява на отримання електронних повісток, у якій зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , однак така заява не містить підпису останнього.

Суд першої інстанції, не переконавшись у належному повідомленні ОСОБА_1 про розгляд справи, поспішно ухвалив рішення у справі.

Відтак, апеляційний суд приймає до уваги надану ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду довідку, яка підтверджує факт виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби в момент його зупинення поліцейськими.

Крім цього, при перегляді справи ОСОБА_1 стверджував, що в цей день разом з побратимом виконував завдання по військовій службі на службовому автомобілі (суть завдання розголошувати не можна).

Процедура проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначена у статті 266-1 КпАП України.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Процедура направлення військовозобов`язаних, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та проведення огляду визначена Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Даними відеозапису та матеріалів справи підтверджується, що поліцейськими на момент зупинки ОСОБА_1 було встановлено, що останній є військовослужбовцем. Однак, працівники поліції не з`ясували обставин його перебування поза межами військової частини, а також чи виконував він в цей час обов`язки військової служби, та склали протокол про адміністративне правопорушення, не маючи повноважень для цього.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення, як доказ, є недопустимим і не може бути використаний судом.

Суд першої інстанції на зазначені порушення уваги не звернув і дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Вказане є самостійною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги не має правового значення, а тому апеляційний суд не дає їм оцінки.

За викладених обставин, постанову суду необхідно скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КпАП України,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Чечельницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало