Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №751/1928/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/1928/26

Провадження №3/751/696/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року місто Чернігів

СУДДЯ НОВОЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ЧЕРНІГОВА

Овсієнко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596198 від 19.02.2026 року, 19.02.2026 року об 21 год. 53 хв. в м. Чернігові по вул. Козацька, 22А, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від продуття приладу «Драгер» та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікарні у лікаря-нарколога та відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Крім того, надав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, зокрема вказавши, що 19.02.2026 року, близько 21.40 години, на його телефон зателефонував співробітник поліції та повідомив, що йому необхідно перепаркувати свій автомобіль Opel Astra, днз НОМЕР_1 , так як він за адресою м. Чернігів вул. Козацька, 22, стоїть майже на проїзній частині та заважає руху. В цей день він робив ремонтні роботи, після яких був дуже втомлений. На прохання співробітників поліції він сів за кермо автомобіля та його перепаркував. Зразу ж після цього поліцейські почали вбачати у нього ознаки алкогольного сп`яніння та з метою покращення своїх показників у роботі почали складати завідомо недостовірний протокол на нього за ст.130 ч. 1 КУпАП, при цьому вносити до нього недостовірні відомості, що він нібито керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Хоча фактично поліцейські його не зупиняли і він автомобілем не керував, а тільки виконував їх прохання на перепаркування авто. Так на відео видно, що він перепаковував авто, але він це робив на прохання поліцейських. Адже він як законослухняний громадянин виконував їх вказівку, при цьому поліцейські не зупиняли його транспортний засіб. Також поліцейські в протокол за ч.1 ст.130 КУпАП обставини перепаркування автомобіля не внесли взагалі, а вказали лише видумані ознаки, що він нібито керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння (вважає це недостовірними відомостями та фальсифікацією та умисними діями з їх боку), а також відсутності умислу з його боку на керування ТЗ в нетверезому стані. На підтвердження викладених обставин, поліцейські ніякої постанови за паркування автомобіля з порушенням на нього не складали, тому ним було направлено заяву до прокуратури про вчинення злочину з їх боку. Ця подія щодо незаконності дій співробітників поліції, була зафіксована їх службовими відеокамерами, де зафіксовано, що зупинки його транспортного засобу не було взагалі.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння.

Проте, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП – поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.

З наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеофіксації безпосередньо самої події вбачається, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом відбулось на прохання самих працівників поліції. Відтак, вбачається, що з метою встановлення події адміністративного правопорушення, тобто отримання доказів і підстав для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейські впливали на суб`єкта правопорушення - ОСОБА_1 , схиляючи його до вчинення адміністративного правопорушення, який в іншому випадку не був би вчинений.

Так, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.130 ч.1, 247, 266, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Суддя: Ю. К. Овсієнко