Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №573/326/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/326/26

Провадження №1-кп/573/108/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

потерпілого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 лютого 2026 за № 12026205530000010 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Стецьківка, Сумського району Сумської області, із неповною загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючий, не працюючого, не особа з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра та лікаря нарколога не перебуваючого зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 22.05.2015 Білопільським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки;

2) 19.12.2016 Сумським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 240 годин громадських робіт, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково, у виді 15 днів позбавлення волі (з розрахунку відповідності 1 дню позбавлення волі 8 годин громадських робіт) приєднано покарання, призначене за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 22.05.2015, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі і звільнений від відбування призначеного, покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 10 серпня 2016 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано з направленням для відбування покарання у відповідності з вироком суду, і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 16 днів, звільнений 16.10.2018 умовно достроково, невідбутий строк 3 місяці 15 днів, судимості не зняті і не погашені

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03.02.2026, близько 20:30 год., ОСОБА_4 перебував в себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час також перебував його вітчим ОСОБА_5 , які між собою пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, тобто складають сім`ю, а тому згідно з вимогами ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка ратифікована Законом № 2319-ІХ від 20.06.2022, набрала чинності для України 01.11.2022, вказане кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) відноситься до категорії кримінальних правопорушень (кримінального проступку), пов`язаного з домашнім» насильством.

Перебуваючи в будинку, за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово, виниклих неприязних відносин у пасинка ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на завдання своєму вітчиму ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення вітчиму ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, пасинок ОСОБА_4 , 03.02.2026, близько 20:30 год., перебуваючи у будинку, за вищевказаною адресою, наніс вітчиму ОСОБА_5 одного удару кулаком правої руки в ділянку лівого ока, спричинивши ОСОБА_5 тілесні ушкодження: в ділянці лівого ока нижньої повіки синець неправильно овальної форми розміром 2,4x2,0 см синього кольору, які кваліфікуються як ОСОБА_7 тілесні ушкодження, утворилося від дії тупого предмету, про що свідчить характер ушкодження; що могло виникнути внаслідок удару руками, ногами та іншими предметами. Утворення зазначеного ушкодження внаслідок падіння з вертикального положення на площину малоймовірно, враховуючи характер та локалізацію. Кількість травматичних впливів один.

Спричиняючи вітчиму ОСОБА_5 тілесне ушкодження, пасинок ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив кримінальний проступок з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Пояснив, що 03.02.2026, близько 20:30 год., він перебував в себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час також перебував його вітчим ОСОБА_5 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними, він наніс вітчиму ОСОБА_5 одного удару кулаком правої руки в ділянку лівого ока. Винним себе визнає, розкаюється.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , прокурор та потерпілий ОСОБА_5 правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним правопорушення, яке є кримінальним проступком, його особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_8 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах .

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, має не зняті та не погашені судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючий, не особа з інвалідністю, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно.

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.

Таким чином, враховуючи сукупність зазначених вище обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 , з урахуванням особи винного, його відношення до скоєного, суд прийшов до висновку, що за вчинення останнім кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду відповідатиме меті покарання, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників (частина 1 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку (частина 2 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина 3 статті).

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком 1 місяць.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід із покладенням обов`язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого та покращенню психологічного здоров`я потерпілого.

Цивільний позов у справі не заявлявся. Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі п.5 ч.1 ст.91 -1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 1 (один місяць).

Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на Ворожбянську міську раду.

На вирок може бути подано апеляцію до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя