Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №454/674/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/674/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на земельні ділянки загальною площею 1,8699га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельні ділянки площею 0,25га для обслуговування житлового будинку і площею 0,35га для ведення особистого підсобного господарства, які передані йому у власність рішенням сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки – ОСОБА_5 , якій належали земельні ділянки загальною площею 1,4321га призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вона проживала з батьком та матір`ю на день їх смерті, користується спадковими ділянками та обробляє їх.

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як в неї відсутні оригінали державних актів на спадкові земельні ділянки, а також батько не завершив приватизації земельних ділянок для обслуговування будинку і для ведення особистого підсобного господарства. Тому нотаріусом рекомендовано звернутися з позовом до суду.

Позивач в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.

Від відповідачів надійшли заяви про визнання позову та розгляд справи у їх відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до державного акту, ОСОБА_4 належать земельні ділянки загальною площею 1,8699га до складу яких входять земельна ділянка площею 1,3550га, земельна ділянка площею 0,5149га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. розташовані на території Бутинської сільської ради (на даний час Великомостівської міської ради Львівської області)

З рішення Бутинської сільської ради від 10.01.1997р. встановлено, що ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,25га призначену для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,35га призначену для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до свідоцтва про смерть, довідки №125 від 09.05.2025р. та свідоцтва про народження, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті з ним проживала його дружина ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акту, ОСОБА_5 належать земельні ділянки загальною площею 1,4321га, до складу яких входять земельна ділянка площею 0,9174га, земельна ділянка площею 0,5147га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Бутинської сільської ради (на даний час Великомостівської міської ради Львівської області).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, постановах Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30.06.2020 року у справі № 623/633/17, від 25.03.2020 року у справі №158/1672/17, від 17.04.2019 року у справі №723/1061/17, від 29.08.2019 року у справі №554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зроблено висновок, що "у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації".

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 отримала право на безоплатну передачу земельних ділянок.

Позивачка є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 , проживала з ним на день відкриття спадщини та вступила у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Оскільки спадкодавець помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію (передання у приватну власність, відведення), то до позивача в порядку спадкування, відповідно до положень до абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, переходить право вимагати такої приватизації та реєстрації права власності за ним на підставі рішення про передачу у власність та технічної документації із землеустрою.

В свою чергу, з врахуванням того, що право власності в спадкодавця ще не виникло, вищезазначене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, а тому звернення до суду з позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документа про право власності на землю є належним способом захисту.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачка проживала зі спадкодавцями на час відкриття спадщини, однак не має змоги оформити спадкові права в позасудовому порядку.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки загальною площею 1,8699га, до складу яких входять земельна ділянка площею 1,3550га, земельна ділянка площею 0,5149га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, розташовані на території Бутинської сільської ради (на даний час Великомостівської міської ради Львівської області), які належали останньому на підставі державного акта серія ЛВ №005204, виданого 30.09.2004 року на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 10.12.2003 року №711.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,35га для ведення особистого підсобного господарства, які передані у власність спадкодавиці Рішенням 11-ї сесії 22-го скликання Бутинської сільської ради Сокальського району Львівської області від 10.01.1997 року (п.102 додатку №1 до рішення).

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки загальною площею 1,4321га, до складу яких входять земельна ділянка площею 0,9174га, земельна ділянка площею 0,5147га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Бутинської сільської ради (на даний час Великомостівської міської ради Львівської області), які належали останній на підставі державного акта серія ЛВ №005205, виданого 30.09.2004 року на підставі розпорядження голови Сокальської райдержадміністрації від 10.12.2003 року №711.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: с.Боянець, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: О. А. Веремчук