Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №453/242/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/242/25

№ провадження 2/453/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

в с т а н о в и в :

13 лютого 2025 року представник позивачів - адвокат Скочиляс І.М. звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 01 грудня 2022 року у м. Сколе, Стрийського району Львівської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автобус марки «БАЗ», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. 02 грудня 2022 року за фактом даного кримінального правопорушення ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141300000210. Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2023 року кримінальне провадження №12022141300000210 від 02 грудня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 є сином, а позивач ОСОБА_2 - донькою загиблого пішохода ОСОБА_4 . Відповідно до положень ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується, зокрема дітям померлого. Шкоду позивачам заподіяв ОСОБА_3 під час виконання своїх трудових обов`язків, а тому позов заявлено до ТзОВ «Стрийське АТП» відповідно до положень ст. 1172 ЦК України. На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (01.12.2022 рік) водій ОСОБА_3 працював на посаді водія у ТзОВ «Стрийське АТП», що підтверджується копією характеристики на водія ОСОБА_3 . Шкоду позивачам ОСОБА_3 заподіяв у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Зазначила, що завдана смертю ОСОБА_4 моральна шкода спричинила та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють їхнє життя. Відновити становище, яке існувало до смерті ОСОБА_4 , у житті позивачів вже неможливо. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 18 лютого 2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

16 травня 2025 року представник відповідача - адвокат Долішна М.В. скерувала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити мотивуючи тим, що у провадженні Сколівського районного суду Львівської області знаходилось кримінальне провадження № 12022141300000210 від 02.12.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Ухвалою від 22.08.2023 року провадження у справі закрито (справа №453/648/23) на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із смертю обвинуваченого. У даному кримінальному провадженні було заявлено цивільні позови до водія ОСОБА_3 , ПpAT ACK «Скарбниця» та ТзОВ «Стрийське АТП» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, які в силу закриття провадження у справі судом були залишені без розгляду. Слід зазначити, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами водія автобуса «БАЗА-079», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3061481. На адвокатський запит страховик повідомив, що 17.10.2024 року до ПpAT ACK «Скарбниця» від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про виплату страхового відткодування (з додатками) від 16.10.2024 року. Однак виплата по даній заяві не проводилася, оскільки ПpAT ACK «Скарбниця» звернулася із листом від 13.01.2025 року за вих. №16 з проханням надати документи, які необхідні для прийнятгя рішення про здійснення страхового відшкодуваня, а саме: документ, який підтверджує вину водія транспортного засобу марки «БАЗ», дердавний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Також повідомлено, що 11.03.2025 року ПpAT ACK «Скарбниця» отримала ухвалу Галицького районного суду м. Львова по справі №461/1457/25 та кoпію позовної заяви від ОСОБА_5 (представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) з заявленими позовними вимогами про відшкодуваня шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування. Як встановлено з заяви про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 просив здійснити виплату йому 40 200 грн. моральної шкоди, 44 170,64 грн. витрат на лікування та 40 000 грн. витрат на спорудження пам`ятника. ОСОБА_2 просила виплатити на її користь 40 200 грн. Як зазначалось вище, розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 80 400 грн. (12 мінімальних заробітних х 6700 грн. - встановлений розмір мінімальної заробітної плати на грудень 2022 року). Саме таку суму на двох заявили до виплати страховиком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За сталими висновками Верховного Суду, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.12.2020 у справі за № 752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. В цьому контексті вважаємо, що заявлена позивачами сума моральної шкоди по 1 000 000 грн. кожному є неспівмірною із їх душевними стражданнями, значно і значно перевищуючи їх у грошовому виразі. Відповідач, враховуючи норму ст. 1193 ЦК України, вважає, що оскільки ДТП стала наслідком грубої необережності пішохода ОСОБА_4 і тому розмір моральної шкоди відповідає заявленим до отримання позивачами страховими виплатами та ними обмежується. Так, матеріали кримінального провадження №12022141300000210 від 02.12.2022 року містять вичерпні докази про дійсну причину ДТП, а саме провину пішохода ОСОБА_4 у порушенні низки вимог ПДР та перебування померлого у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, поза увагою суду не можуть залишитися такі істотні обставини ДТП як перебігання пішоходом проїзної частини у темну пору доби, у темному одязі, поза межами пішохідного переходу, в умовах недостатньої видимості, без використання обов`язкових світлоповертальних елементів і перебування пішохода у стані алкогольного сп`яніння. Як свідчить обвинувальний акт водій ОСОБА_3 під час наїзду на пішохода рухався зі швидкістю 50 км/год., що зовсім не перевищує дозволену п.12.4 ПДР швидкість руху транспортних засобів у населених пунктах (не більше 50 км/год.).Правило п. 1.4 ПДР передбачає, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Отже узагальнено можна виснувати, що водій ОСОБА_3 обґрунтовано розраховував на неможливість з`явлення пішохода на відповідній ділянці проїзної частини дороги, при цьому водій не порушував швидкісний режим. З іншого боку, пішохід ОСОБА_4 порушував вимоги ПДР щодо пішоходів (був у забороненому для пішоходів місці) і водночас перебував у стані алкогольного сп`яніння, що беззаперечно впливає на швидкість реакції та прийняття пішоходом рішень. Отже, ДТП відбулося за обставин, коли автомобіль наїхав на пішохода, який перетинав проїзну частину у невідведеному для переходу пішоходів місці в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що останній допустив грубу необережність через нехтування Правилами дорожнього руху. У відповідності до ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відтак, зважаючи на ступінь зміни у житті позивачів внаслідок смерті їх батька від ДТП, обставин ДТП та допущення пішоходом грубої необережності, яка є визначальною причиною ДТП внаслідок грубого нехтування правилами безпеки руху пішоходом і те що загиблий перебував у стані алкогольного сп`яніння (інакше кажучи якби він не переходив дорогу поза межами дозволеного місця, то зіткнення з автомобілем не відбулося б за будь-яких умов), враховуючи засади виваженості, розумності і справедливості, розмір моральної шкоди відповідає заявленим до отримання позивачами страховими виплатами та ними обмежується. Обставини щодо спричинення шкоди виникли не з вини водія відповідача, а з необережності самого потерпілого, оскільки останній перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, створив аварійну ситуацію, що призвела до ДТП, під час якої він отримав тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть. Вимоги позивачів про стягнення на їхню користь по 1 000 000 гривень моральної шкоди з урахуванням обставин справи, зокрема, того, що в силу закону, відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою. Щодо цього, звертаємо на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.01.2025 (справа № 624/946/23), а саме, залишаючи без змін рішення апеляційного суду про зменшення суми моральної шкоди до 30 000 грн., завданої джерелом підвищеної небезпеки, врахувавши те, що причиною загибелі батька позивача було потрапляння під потяг внаслідок його особистої недбалості, порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебування у стані алкогольного сп`яніння, не реагування на попереджувальні знаки рухомого залізничного складу та необережного поводження на залізниці самим потерпілим, касаційний суд вказав, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та, надав належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, поведінці загиблого, а також глибині моральних страждань, завданих його синові у зв`язку зі смертю найближчої йому людині, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, позовні вимоги безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

09 квітня 2025 року представником позивача, адвокатом Скочиляс Іриною Мирославівною було подано відповідь на відзив, в якому остання зазначає, що доводи представника відповідача є безпідставними та такими, що не спростовують факту завдання позивачам моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення. Просила позов задовільнити у повному обсязі посилаючись на характер та обсяг моральних страждань, яких зазнали позивачі унаслідок протиправних дій відповідача.

19 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, а саме: копії висновка експерта №219/22 від 14 грудня 2022 року; рапорт від 01 грудня 2022 року; протокол слідчого експерименту від 03 січня 2023 року; протокол допиту ОСОБА_3

01 липня 2025 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справудо судового розгляду по суті.

До початку судового засідання представник позивачів - адвокат Скочиляс І.М. надіслала заяву (Електронний суд) в якій просила розгляд справи проводити у їїї відсутності та відсутності позивачів. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити. Також просила врахувати заяву, подану представником позивачів у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України від 18 березня 2025 року, яка залишила за собою право подати детальний опис та підтвердження витрат на оплату послуг адвоката після винесення судового рішення у межах 5-денного строку.

До початку судового засідання представник відповідача - адвокат Долішна М.В. надіслала (Електронний суд) заяву ( вх. №3728) в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності. Доводи наведені у відзиві підтримує з підстав наведених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

01 грудня 2022 року у м. Сколе, Стрийського району Львівської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автобус марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні.

02 грудня 2022 року за фактом даного кримінального правопорушення ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141300000210.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2023 року кримінальне провадження №12022141300000210 від 02 грудня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_3 .

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 працював на посаді водія у ТзОВ «Стрийське АТП», що підтверджується копією характеристики на водія ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ТзОВ «Стрийське АТП».

З свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , актовий запис 101, від 12 вересня 1986 року, вбачається, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

З свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , актовий запис 9, від 27 січня 1988 року, вбачається, що її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис № 2482, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраціїної служби Львівського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_7 12 вересня 2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів від 15 грудня 2022 року, підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №274.

Відповідно до ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця чи замовника, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року справа № 6-108цс13 та постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №357/12491/18).

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в судовому засіданні на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 офіційно перебував у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Стрийське АТП».

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 6 постанови № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснив, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до положень ст. 1191 ЦК України.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Стрийське АТП», як володілець джерела підвищеної небезпеки, повинне нести відповідальність за шкоду, в тому числі й моральну, завдану таким джерелом.

Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях позивачів, порушенні звичного способу життя, переживаннях, пов`язаних із заподіянням шкоди здоров`ю та необхідністю тривалого відновлення.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст. 1193 ЦК України, відповідно до якої, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування підлягає зменшенню залежно від ступення вини потерпілого та особи, яка завдала шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що потерпілий на момент події перебував у стані алкогольного сп`яніння та здійснював перехід проїзної частини у невстановленому для цього місці, чим порушив вимоги ПДР України. Така поведінка свідчить про грубу необережність потерпілого та перебуває у причинному зв`язку із настанням шкідливих наслідків.

З огляду на характер правопорушення, глибину моральних страждань позивачів, засади розумності, виваженості та справидливості, а також з урахуванням грубої необережності самого потерпілого, яка сприяла настанню шкоди, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та зменшення розмірі заявленої до стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

З урахуванням вказаних правових норм з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ).

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» (місце знаходження: вул. Івана Багряного, 4А, м. Стрий, Львівської області код ЄДРПОУ 34921454).

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ