Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №491/900/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/900/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін у справі:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025167180000068, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 23 червня 2025 року органом 5138, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , уродженця та зареєстрованого в с. Бокове Подільського району Одеської області, фактично мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта базова середня, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2025 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні літньої кухні домоволодіння за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вступив у словесну суперечку зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , в ході якої у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень невизначеного обсягу. З метою реалізації протиправного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в той же день та час, перебуваючи у вищевказаному місці, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, сівши зверху на ОСОБА_5 , яка знаходилась в положенні лежачи на спині на ліжку, стискав обома ногами ноги ОСОБА_5 та обома руками стискав шию останньої, після чого, не змінюючи положення свого тіла та знаходячись зверху на потерпілій ОСОБА_5 , схопив своїми руками руки ОСОБА_5 та викручував їх, своїми умисними діями спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді саден передньо-бокової поверхні шиї справа, синців лівого стегна, та закритого перелому нижнього кінця правої променевої кістки. Тілесні ушкодження у вигляді саден передньо-бокової поверхні шиї справа та синців лівого стегна не є небезпечними для життя, мають швидкі скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм згідно п.п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижнього кінця правої променевої кістки спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно з п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає обвинувачений себе винним, чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину обвинувачений визнає повністю та бажає давати суду показання.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження.

Прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, наданими у судовому засіданні, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому учасники судового засідання повідомили суду, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень ч.2, 3 ст.349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що в той день він перебував у стані алкогольного сп`яніння. В них з співмешканкою виник конфлікт у їхньому будинку. Все відбувалось у літній кухні. Все відбувалось так, як про це зазначено у обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що дійсно після конфлікту у потерпілої міг бути перелом кістки. Вказані події відбувались у травні 2025 року. Обвинувачений також зазначив, що йому відомо про те, що у потерпілої після його дій був перелом, синці та садна.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься її заява від 22 грудня 2025 року, в якій вона просила підготовче судове засідання та розгляд справи по суті проводити без її участі. Призначення обвинуваченому покарання залишає на розсуд суду.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:

- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 23 червня 2025 року органом 5138 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- вимогу на судимість, відповідно до якої ОСОБА_4 є раніше не судимою особою;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №12 від 06 травня 2025 року, відповідно до якого 06 травня 2025 року о 03 годин 05 хвилин ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- лист Головного управління Пенсійного фонду України від 15 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не перебуває на обліку як отримувач пільг на оплату житлово-комунальних послуг;

- лист Ананьївської міської ради від 15 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не є депутатом Ананьївської міської ради;

- характеристику на ОСОБА_4 від 14 травня 2025 року, видану старостою Жеребківського старостинського округу Ананьївської міської територіальної громади, відповідно до якої ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується задовільно;

- лист Подільського районного сектора №1 Філії держаної установи «Центр пробації» в Одеській області від 15 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у вказаному секторі на обліку не перебував та не перебуває;

- лист Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 14 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не перебуває на диспансерному обліку в кабінетах лікаря-психіатра та лікаря-нарколога;

- лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 червня 2025 року, відповідно до якого військовозобов`язаний ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- лист військової частини НОМЕР_3 від 28 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 в період з 12 вересня 2025 року по 11 грудня 2025 року та був виключений зі списків особового складу і направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 , та відповідний витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №361 від 11 грудня 2025 року;

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор Любашівської окружної прокуратури пояснила, що ОСОБА_4 обвинувачується у спричинені тілесних ушкоджень середньої тяжкості, повністю визнав свою вину в вчиненому кримінальному правопорушенні, підтвердив обставини, зазначені у обвинувальному акті, розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліках, його вина у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю доведена. До обтяжуючих обставин слід віднести вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах. З рахуванням наведеного просить призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим стоком один рік, а також встановити обвинуваченому обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Також просила покласти на обвинуваченого обов`язки та заборони, передбачені ст.911 КК України, а саме, заборона наближатися до місця, де потерпіла ОСОБА_5 , яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, заборона листування, телефонних переговорів з потерпілою ОСОБА_5 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб та додатково покласти на обвинуваченого обов`язок, передбачений п.6 ч.3 ст.76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що не заперечує проти покарання, яке просить йому призначити прокурор.

В останньому слові обвинувачений зазначив, що у скоєному він розкаюється, вину визнає.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, тобто, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 ст.65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст.12 КК України злочином, вчиненим ОСОБА_4 , є ч.1 ст.122 КК України, який відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Санкцією ч.1 ст.122 КК України передбачено накладення на особу покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

При цьому, суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної ст.50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..

Частиною 3 ст.75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.2 ст.76 КК України на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу

Відповідно до ч.3 ст.76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов`язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

Відповідно до ч.1 ст.911 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 3) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч.3 ст.911 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, його щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, те, що вказане кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив відносно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, в стані алкогольного сп`яніння, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, а також визначенням обвинуваченому обмежувальних заходів та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.911 КК України.

Частиною 4 ст.76 КК України, визначено, що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, ст.ст.1, 12, 18, 22, 50, 65, 66, 67, 75, 76, 911, 122 ч.1 КК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.6 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

У відповідності із п.п.3, 4 ч.1 ст.911 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки строком на один місяць:

- заборонити йому наближатися до місця, де потерпіла ОСОБА_5 , яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- заборонити йому листування, телефонні переговори з потерпілою ОСОБА_5 , яка постраждала від домашнього насильства, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.

В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженому, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 13 травня 2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку, копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуюча суддя: ОСОБА_1