Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №712/2754/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ №712/2754/26

Провадження №2/712/2641/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г у сумі 24 823,81 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 13 152,83 грн., заборгованість по сплаті відсотків у сумі 1 950,98 грн., заборгованість по сплаті комісій у сумі 9 720,00 грн. та стягнути судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09 червня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №63-007-867-2-21-Г приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 15 000,00 грн.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Так, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09.06.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №1/12, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09.06.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не здійснював, станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09.06.2021 становить 24 823,81 грн., з яких заборгованість за кредитом – 13 152,83 грн., заборгованість за відсотками – 1 950,98 грн., заборгованість за комісією – 9 720,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 12 травня 2026 року.

07 травня 2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18 883,81 грн., з яких заборгованість за кредитом – 13 152,83 грн., заборгованість за відсотками – 1 950,98 грн., заборгованість по комісії – 3 780,00 грн.

Протокольною ухвалою від 12 травня 2026 року суд не приймає до розгляду указану заяву, з огляду на таке.

Частиною 7 ст. 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Так, заява про зменшення позовних подана позивачем через систему «Електронний суд».

До заяви про зменшення позовних вимог доданий фіскальний чек та копію рекомендованого повідомлення №4900500337864 від 20.04.2026 про направлення листа на ім`я ОСОБА_2 , натомість позивач не направив заяву відповідачу ОСОБА_1 .

За таких обставин, заява про зменшення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України, а саме не містить доказів направлення її відповідачу ОСОБА_1 , тому суд розглядає позовні вимоги в первісній редакції.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 09 червня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103-007-864-2-21-Г приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами кредитного договору №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 року встановлено строк кредиту – до 08 червня 2024 року включно, процентну ставку за користування кредитом – 5%.

З виписки по особовому рахунку за період з 09.06.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення заборгованості за кредитом.

Водночас відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року останній має заборгованість за кредитним договором №№63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 року в сумі 24 823,81 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 13 152,83 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 1 950,98 грн., заборгованості за комісіями у сумі 9 720,00 грн.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Як вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» здійснило плату за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 40916672, протокол №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, ціна продажу 23 425 777,00 грн. без ПДВ.

Як вбачається з витягу з додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 року становить 24 823,81 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 13 152,83 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 950,98 грн., заборгованості за комісіями – 9 720,00 грн.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за яким права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п. 2 Договору №1/12).

Як вбачається з витягу з додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №№63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 року становить 24 823,81 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 13 152,83 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 950,98 грн., заборгованості за комісіями – 9 720,00 грн.

За платіжними інструкціями до кредитного переказу коштів №1074 від 27 грудня 2024 року, №1822 від 22 вересня 2025 року, №1091 від 31 січня 2025 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» здійснило плату згідно договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач користувався кредитними коштами, однак в добровільному порядку у повному обсязі не повернув, згідно довідки-розрахунку заборгованість за сумою основного боргу складає 13 152,83 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості за договором №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 року, заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом складає 1 950,98 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Судом ухвалою суду від 08 квітня 2026 року у позивача витребувано розрахунок нарахування відсотків із зазначенням періодів нарахування відсотків та із зазначенням сум, на які нараховані відсотки

Указана вимога суду позивачем не виконана.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З довідки-розрахунку заборгованості, доданої до позовної заяви, вбачається, що розмір відсотків станом на 03.09.2024 становить 1 950,98 грн., однак указаний розрахунок не містить періодів нарахування відсотків, сум тіла кредиту, на які нараховані відсотки. Самостійно це встановити суд позбавлений можливості.

У своїй позовній заяві до суду позивач просив розглянути справу у його відсутність в порядку спрощеного позовного провадження.

Подавши до суду таке клопотання, позивач тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача відсотки за користування кредитом за період з 01.07.2021 по 08.06.2024 становлять 1 246,37 грн.

За таких обставин, суд вважає, що належним до стягнення з відповідача розміром відсотків є 1 246,37 грн., згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Що стосується вимоги про стягнення комісії у сумі 9 720,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження №61-17096св23.

Судом установлено, що умовами Кредитного договору №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 рокувизначено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,80% від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (п. 2.8. Договору).

Однак, у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які банком встановлена комісійна винагорода.

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в сумі 9 720,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті у повному обсязі, розрахунок заборгованості не спростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 рокуу сумі 14 399,20 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу – 13 152,83 грн., заборгованості за відсотками – 1 246,37 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 14 399,20 грн., що становить 58,0% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1 544,20 грн. та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у сумі 6 496,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №63-007-867-2-21-Г від 09 червня 2021 рокуу сумі 14 399,20 грн., судовий збір у сумі 1 544,20 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 6 496,00 грн., всього – 22 439,40 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місце знаходження за адресою: провул. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя: О.С. Стеценко