Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №712/14849/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/14849/25

Провадження №2/712/890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючої судді Токової С.Є.

за участю секретаря судового засідання Білик О.Ю,

представника позивача Чигрик І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), треті особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк", ОСОБА_2 про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Позиція позивача та заперечення відповідача.

Представник позивача адвокат Чигрик І.А. звернулася до суду з позовом, в якому просила зняти арешт з нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та огоголошення заборони його відчуження, серія та номер 46058982, виданої 15.01.2015 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 8500366 (спеціальний розділ), об`єкт обтяження - 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 . Зняти арешт з нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, AA770063, виданої 01.09.2009 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 9017919, зареєстровано реєстратором ЧФДП «Інформаційний центр» МЮУ 02.09.2009

за № 9017919, об`єкт обтяження 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 . Визнати інформацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 302338866, в технічному описі майна: "01.09.2009 постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 » не чинною та такою, що не є арештом, обтяженням нерухомого майна, носить інформативний характер та не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, у тому числі у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23.12.2024. ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 (надалі - Позивач), яка прийняла спадщину у встановлені статтею 1270 Цивільного кодексу України строки, тобто у шестимісячний строк, шляхом подання відповідної заяви до Другої черкаської державної нотаріальної контори, якою 21.08.2025 було відкрито спадкову справу № 270/2025.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 ввійшла 1/3 частка у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому 27.12.1999.

ОСОБА_1 звернулась до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю, і сину - ОСОБА_3 . Державним нотаріусом Другої черкаської нотаріальної контори 21.08.2025 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1173/02-31, а саме відмовлено Позивачу, ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі пункту 4,20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерств юстиції України 22.02.2012 № 296/5, у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про накладення арештів на майно спадкодавця, ОСОБА_3 .

Підставою для відмови слугувало те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2025 № 440322659, № 440322294 ОСОБА_3 накладено наступні арешти: на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 46058982, виданої 15.01.2015 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 8500366 (спеціальний розділ); на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА770063, виданої 01.09.2009 Центральними відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 9017919 зареєстровано реєстратором ЧФДП «Інформаційний центр» МЮУ 02.09.2009 за № 9017919.Крім того, у Реєстрі прав власностіі на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 302338866, в технічному описі майна зазначено: «01.09.2009 постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ».

Відповідно до пункту 4.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок вчинення) нотаріальних дій), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно з інформацією, зазначеною у відповіді Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805 (надалі - Другий відділ ДВС у місті Черкаси), який є правонаступником Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, зняти арешти, вказані у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, немає можливості у зв`язку з тим, що неможливо ідентифікувати під час виконання якого виконавчого документу накладено арешт та у зв`язку з тим, що передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, знищено згідно з пунктом 1, 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5. Також, згідно з листом Комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» від 10.09.2025 № 1094 постанова про арешт боржника від 01.09.2009 відсутня, у зв`язку зі спливом строку зберігання книги (відомості, папки) вхідної кореспонденції заборон відчуження нерухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами і ВДВС, знищено та повідомлено про те, що БТІ не було реєстратором Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та не мало повноважень щодо реєстрації обтяжень.

У зв`язку з тим, що Позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права без вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна, яке увійшло до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , вона змушена звернутися до суду.

Далі зазначає, що арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 46058982, виданої 15.01.2015 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у спеціальному розділі. Реєстраційний номер обтяження 8500366. 27.11.2015 Обтяження зареєстровано державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції Черкаської області. Документом, який було подано для реєстрації обтяження, є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 46058982, видана 15.01.2015 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Суб`єктом обтяження є ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 . Об`єктом обтяження є все нерухоме майно в межах суми боргу 18738, 22 грн.

Оскільки ОСОБА_3 до смерті був власником 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , саме вищевказана квартира і є об`єктом обтяження. Інше нерухоме майно, крім 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_3 відсутнє. Вищевказане підтверджується Інформацією з ДРРП по суб`єкту від 21.08.2025 № 440322294, Інформацією з ДРРП по об`єкту від 21.08.2025 № 440322659. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805 «виконавче провадження № 46058982 з примусового виконання виконавчого листа № 712/10270/14-ц від 29.11.2014 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 18738, 22 грн, в межах якого накладено арешт на майно боржника, 31.01.2019 державним виконавцем повернуто стягувачу згідно з пунктом 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». а виконавче провадження згідно пункту 1, 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями було знищено. У зв`язку з цим, у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутня можливість надати копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження за номером 46058982».

Згідно з листом Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805, 31.01.2019 державним виконавцем повернуто стягувачу виконавчий лист № 712/10270/14-ц від 29.11.2014 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 18738, 22 грн, в межах якого накладено арешт на майно боржника, згідно з пунктом 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також вважає, що арешт на м айно боржника був накладений всупереч п. 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» яким передбачено, що виконавчий лист повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Відповідно до Інформації з ДРРП по суб`єкту від 21.08.2025 № 440322294 1/3 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним об`єктом нерухомого майна, що перебувало у власності ОСОБА_3 , та було його єдиним житлом. Згідно з пунктом 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. При цьому слід звернути увагу на те, що станом на час винесенн державним виконавцем постанови про накладення арешту, а саме станом на 15.01.2015. мінімальна заробітна плата дорівнювала 1218, 00 грн, про що зазначено у статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік». Отже, 20 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 15.01.2015 складало 24360.00 грн, що є більшим ніж сума, яка підлягала стягненню за виконавчим провадженням № 46058982, а саме 18738, 22 грн. Вишевказане, є підтвердженням неможливості звернення стягнення на на 1/3 квартири, що належала ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та була його єдиним житлом.

Крім того, зазначає, що скільки виконавчий лист було повернуто стягувачу 31.01.2019, повторно пред`явити його до виконання стягувач, за правилами Закону № 1404-VIII, міг упродовж 3 років. Таким чином, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 31.01.2022. Однак станом на вересень 2025 року, тобто на час звернення представника Позивача до виконавчої служби, виконавчий лист № 712/10270/14-д від 29.11.2014 щодо боржника ОСОБА_3 повторно до виконання не пред`являвся, що підтверджується інформацією. зазначеною у листі Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805 та тим, що виконавчі провадження № 46058982 та № 46059064, відкриті 15.01.2015, в яких стягувачем був ПАТ КБ «ПриватБанк», як і всі інші виконавчі провадження, станом на 23.10.2025 знаходяться в стані «Завершено», що підтверджується результатами пошуку виконавчих проваджень з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 23.10.2025. За наданням додаткового строку для пред`явлення виконавчого листа АТ КБ «ПриватБанк» до суду стягувач не звертався, що підтверджується інформацією із сайта Судової влади України про стан розгляду справ. Єдиним позовним провадженням в якому позивачем був АТ КБ ПриватБанк, а відповідачем - ОСОБА_3 , є провадження по справі 712/10270/14-1. відкрите у 2014 році. Інші позовні провадження, де АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 є сторонами, відсутні. Таким чином, у зв`язку з тим, що стягувач не скористався своїм правом повторно пред`явити виконавчий лист до виконання протягом 3 років з часу його повернення, виконавче провадження може вважатися закінченим на підставі пункту 7 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Крім того, відповідно до інформації, зазначеної у листі Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805, на виконання пункту 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, виконавче провадження № 46058982 було знищено.

Вишевказане, не надає можливості перевірити законність винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 15.01.2015 та накладення арешту на 1/3 квартири, що належала ОСОБА_3 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 та була єдиним житлом ОСОБА_3 .

Оскільки, виконавчий лист № 712/10270/14-ц від 29.11.2014 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» із 31.01.2019 повторно до виконання не пред`явлений, стягувач, АТ КБ «ПриватБанк», не ініціював продовження виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_3 , боржник, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , претензія кредитора після смерті ОСОБА_3

відсутня, визначений законом строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 712/10270/14-ц від 29.11.2014 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплив 31.01.2022, тобто через 3 роки після повернення виконавчого листа, і за відомостями з сайту Судової влади України питаня про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_3 не вирішувалось, тому збереження упродовж понад 5 років після повернення виконавчого листа, арешту накладеного державним виконавцем з метою можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо боржника ОСОБА_3 , є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30.04.2025 у справі № 753/12589/23.

Враховуючи вищезазначене, та те що, виконавчий лист № 712/10270/14-ц від 29.11.2014 Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» повернуто стягувачу, строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, стягувач не ініціював продовження виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_3 , на сайті Судової влади інформація щодо позовних проваджень щодо вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа відсутня, згідно з пунктом 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» на об`єкт нерухомого майна, на який було накладено арешт, неможливо звернути стягнення, боржник помер, у матеріалах спадкової справи відсутні претензії кредиторів, а також те, що вищевказане обтяження не надає можливості

Позивачу, як спадкоємиці, реалізувати свої спадкові права після ОСОБА_3 , арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_3 , а саме арешт на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є єдиним об`єктом нерухомого майна, який належав боржнику, ОСОБА_3 , та був його єдиним житлом, має бути знятий.

Арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА770063, виданої 01.09.2009 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, який є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рєєстраційний номер обтяження 9017919 має бути також скасований через відсутність такої постанови.

Так, згідно з інформацією, зазначеною у відповіді Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805, яка була надана на адвокатський запит представника Позивача «Під час розгляду звернення було встановлено, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт постановою АА770063 від 01.09.2009 Центрального відділу ДВС Черкаського управління юстиції та зареєстровані обтяження, однак ідентифікувати під час виконання якого виконавчого документу накладено арешт неможливо, а тому, у посадових осіб Другого відділу ДВС у місті Черкаси відсутня можливість надати копію вищевказаної постанови та зняти арешт з майна, накладений на підставі постанови АА770063 від 01.09.2009 Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА 770063, видана 01.09.2009 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, реєстратору не надавалась. У зв`язку з цим, отримати від реєстратора постанову, на підставі якої було зареєстровано обтяження немає можливості.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Черкаська філія Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України знаходиться у стані припинення. Державне підприємство «Національні інформаційні системи» не є правонаступником Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що підтверджується інформацією, зазначеною у листі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 08.09.2025 № 4288/47-08.

Таким чином, на сьогодні неможливо отримати постанову, неможливо ідентифікувати виконавчий документ та встановити у зв`язку з чим було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АА770063, видану 01.09.2009 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, хто був стороною виконавчого провадження та чи були законними підстави накладення арешту на майно ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією, зазначеною у листі Другого відділу ДВС у місті Черкаси від 05.09.2025 № 17311/26.21.21-49131805. В матеріалах державної виконавчої служби відсутнє виконавче провадження, у межах якого було накладено арешт. У зв`язку з чим, неможливо ідентифікувати виконавчий документ, який був підставою арешту. Якщо неможливо встановити виконавчий документ, на підставі якого було накладено арешт, то відсутній зв`язок між арештом і будь яким реальним зобов`язанням та підтвердити правомірність обмеження та накладення арешту. Відсутність чинного виконавчого документа унеможливлює існування арешту майна, оскільки арешт є заходом виконання судового рішення, а саме винесеної на його основі постанови про арешт майна (або відповідної ухвали суду). Ця постанова або ухвала є підставою для накладення арешту, а без неї. як і без виконавчого провадження, арешт не може бути законно накладений чи діяти. Тому, якщо виконавче провадження завершено, або відсутній сам виконавчий документ, арешт майна, який був накладений на його основі, також припиняє свою дію.

За результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (наділ - АСВП) по прізвищу, імені, по батькові, даті народження встановлено, що усі виконавчі провадження, відкриті стосовно ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають стан виконавчого провадження «Завершено». Вищевказане свідчить про те, що діючі виконавчі провадження станом на 23.10.2025 відсутні. Проте, у той же час, при цьому слід звернути увагу на те, що згідно з результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, у 2009 році стосовно ОСОБА_3 було відкрито лише одне виконавче провадження № 11098816, стягувачем по даній справі є ОСОБА_2 . При здійсненні пошуків у Реєстрі боржників було встановлено, що виконавче провадження за № 11098816 відноситься до категорії «стягнення аліментів». Враховуючи, що ОСОБА_2 , як кредитор спадкодавця (стягувач аліментів по даному виконавчому провадженню), не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦКУкраїни позбавляється права вимоги. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 29.05.2024 у справі № 643/5147/23 «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритих виконавчих проваджень на час звернення заявника із вказаною скаргою та відсутність фактичний майнових претензій стягувача».

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та вказував на наступне.

Наказом Міністерства юстиції № 684/5 від 20.02.2023 реорганізовано Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом приєднання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з перейменуванням у Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби. Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (із змінами), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перейменовано у Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України . Таким чином, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є правонаступником прав та обов`язків відповідного органу ДВС.

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , наявні виконавчі провадження №№ 46058982, 11098816 по яким станом на 26.01.2026 відсутні підтверджуючі дані про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а саме: виконавче провадження за номером АСВП 46058982 з виконання виконавчого листа № 712/10270/14-ц від 24.12.2014, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси, стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 18738,22 грн. 31.01.2019 року, виконавче провадження закінчено п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В АСВП відсутні відомості про сплату боргу в сумі 18738,22 грн., витрат виконавчого провадження в сумі 363,50 грн. та виконавчого збору – 1873,82 грн. ; виконавче провадження за номером АСВП 11098816 з виконання виконавчого листа № 2-7338 від 18.12.2008, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси, стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 10.11.2008 по день повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 08.06.2021 року, виконавче провадження закінчено п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника). В АСВП відсутні відомості про сплату боргу в сумі 106000,89 грн., витрат виконавчого провадження в сумі 363,50 грн. та виконавчого збору – 10600,08 грн.

Згідно п. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. На виконання зазначених норм виконавчі провадження були знищені.

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документу, визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом.

Статтею 40 вказаного Закону визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у державного виконавця був відсутній обов`язок для зняття арешту з майна боржника на підставі наведених вище норм Закону.

Далі зазначає, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано. Згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 27.01.2015 зареєстровано обтяження № 8500366 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер №46058982 від 15.01.2015 виданої Центральним ВДВС Черкаського МУЮ. Об`єктом обтяження є все нерухоме майно боржника. Даний арешт можна ідентифікувати, під час виконання якого виконавчого документу накладено та зняти обтяження з квартири АДРЕСА_2 представниками Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після сплати суми заборгованості відносно виконавчих провадження, а саме: №№ 46058982, 11098816.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 02.09.2009 зареєстровано обтяження № 9017919 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА №770063 від 01.09.2009 виданої Центральним ВДВС Черкаського МУЮ. Об`єктом обтяження є 1/3 квартира АДРЕСА_2 . Однак ідентифікувати, під час виконання якого виконавчого документу накладено арешт, неможливо.

На підставі вищевикладеного, у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутня можливість для зняття арешту з майна згідно Придніпровського ВДВС ЧМУЮ АА №770063 від 01.09.2009.

Порядок зняття арешту з майна боржника передбачено ст. ст. 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим

рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого

провадження.

Згідно ч.3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Згідно ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти

заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4); наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв`язку з тим, що станом на 27.01.2026 року відсутні підтверджуючі дані про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні правові підстави для зняття арешту із майна.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 через канцелярію суду 12.01.2026 року подала заяву в якій вказувала, що є стягувачем у виконавчому провадженні № 11098816 щодо стягнення апліментів з ОСОБА_3 на користь їх сина ОСОБА_6 та не має претензій до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Процесуальні дії суду

24 грудня 2025 року судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29 січня 2026 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розглялду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, у поданій на адресу суду заяві просив розглядати справу у його відсутність та відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи Другої Черкаської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з"явився, надіслав заяву про розгляд справу у відсутність представника.

Представник третьої особи АТ КБ " Приват Банк" в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. У заяві від 27.02.2026 року поданій через систему " Електронний суд" вказував, що на даний час за ОСОБА_3 обліковується заборгованість близько 20 000 грн.. Проте у банку відсутні відомості про його смерть .

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Мотивувальна частина

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23.12.2024.( а.с.23)

ОСОБА_3 є сином позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, яке міститься в матеріалах справи серії НОМЕР_3 , виданим Соснівським районним відділом ЗАГСУ м. Черкаси 02.10.1979.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому 27.12.1999.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним нотаріусом Другої черкаської нотаріальної контори 21.08.2025 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1173/02-31, та відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі пункту 4,20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерств юстиції України 22.02.2012 № 296/5, у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про накладення арештів на майно спадкодавця, ОСОБА_3 .

Відповідно до вищевказаної постанови згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно від 21.08.2025 № 440322659, № 440322294 ОСОБА_3 накладено наступні арешти: на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер 46058982, виданої 15.01.2015 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 8500366 (спеціальний розділ); на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АА770063, виданої 01.09.2009 Центральними відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, номер обтяження 9017919 зареєстровано реєстратором ЧФДП «Інформаційний центр» МЮУ 02.09.2009 за № 9017919.Крім того, у Реєстрі прав власностіі на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 302338866, в технічному описі майна зазначено: «01.09.2009 постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ».

Звернувшись з письмовою заявою до Другого відділу ДВС у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та отримала відповідь що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , постановою АА 770063 Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції та зареєстровані обтяження, однак ідентифікувати під час виконання якогого виконавчого документу накладено арешт неможливо. У посадових осіб відділу ДВС відсутня можливість для зняття арешту з майна.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Застосовані норми права

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Однак, після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Як встановлено в судовому засіданні відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , наявні виконавчі провадження №№ 46058982, 11098816 по яким станом на 26.01.2026 відсутні підтверджуючі дані про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а саме: виконавче провадження за номером АСВП 46058982 з виконання виконавчого листа № 712/10270/14-ц від 24.12.2014, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси, стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 18738,22 грн. 31.01.2019 року, виконавче провадження закінчено п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні відомості про сплату боргу в сумі 18738,22 грн., витрат виконавчого провадження в сумі 363,50 грн. та виконавчого збору – 1873,82 грн. ; виконавче провадження за номером АСВП 11098816 з виконання виконавчого листа № 2-7338 від 18.12.2008, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси, стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 10.11.2008 по день повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 08.06.2021 року, виконавче провадження закінчено п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника), та також відсутні відомості про сплату боргу в сумі 106000,89 грн., витрат виконавчого провадження в сумі 363,50 грн. та виконавчого збору – 10600,08 грн.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_3 , не була залучена стороною виконавчого провадження і питання процесуального її правонаступництва після смерті сина ОСОБА_3 , який був боржником у зазначених вище виконавчих провадженнях, не вирішувалось у судовому порядку.

При зверненні до суду ОСОБА_1 посилається на порушення своїх як спадкоємця ОСОБА_3 , оскільки не має можливості успадкувати майно через накладений на нього арешт, посилаючись на статті 316, 389-394 ЦК України та статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічний висновок викладене у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

За таких обставин слід виснувати, що в даному випадку відповідачем у справі мають бути особи, в інтересах яких накладено відповідний арешт, а саме АТ Комерційний банк" Приватбанк" та ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу зазначених строків суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово відзначав, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020р. у справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

За матеріалами справи судом встановлено, що в даному випадку Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси центрального міжрегіонального у правління Міністерства юстиції ( м. Київ) не може бути відповідачем у справі про скасування арешту майна.

Таким чином, в даному випадку позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, а відтак не підлягають задоволенню.

При цьому при вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»).

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про те, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а належний відповідач не залучений до участі у справі, то суд не вбачає необхідності у наданні оцінки доводам позивача по суті позовних вимог щодо порушення порядкеу при накладенні арешту на майно боржника ОСОБА_3 , обраного позивачем способу захисту права шляхом визнання нечиннною та такою, що не є арештом, обтяженням нерухомого майна, носить інформативний та не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії , у тому числі видачі свідоцтва про право на спадщину інформації у реєстрі прав власності на нерухоме майно, в технічному описі майна, оскільки висновок суду за наслідками такої оцінки не матиме результату на остаточне рішення за наслідками розгляду справи.

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи зміст позовних вимог, підставу позову та правове обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), треті особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк", ОСОБА_2 про зняття арешту, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: С.Є. Токова

Учасники справи :

Позивач - ОСОБА_1 ( місце реєстрації- АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) .

Відповідач- Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ)- код ЄДРПОУ 25212542, м. Черкаси проспект Хіміків, 50

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

Друга Черкаська державна нотаріальна контора ( 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 33 );

Акціонерне товариство комерційний банк " ПриватБанк", м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50 , код. ЄДРПОУ 14360570.