Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №571/876/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/876/26

Провадження №1-кп/571/150/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року селищі Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2025 року за №22025180000000025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на вихованні двоє малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , 03.02.2025 приблизно в обідню пору доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами та продовженнями), перебуваючи біля контрольного поста «Фантом», розташованого на автошляху сполучення Дроздинь - Старе Село (Т-18-29) при в`їзді до н.п. Старе Село Сарненського району Рівненської області, діючи умисно, спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та будучи агресивно налаштованими, з метою створення умов, які унеможливлюють виконання працівниками Державної прикордонної служби України своїх функціональних обов`язків, вчиняв дії фізичного характеру шляхом здійснення несанкціонованого протесту та фізичного блокування контрольного поста тринадцятої прикордонної застави, в тому числі пошкодження відеокамер системи відеоспостереження на будівлі КрП (с. Старе Село).

Вказані дії ОСОБА_4 унеможливили належним чином подальше виконання службових обов`язків військовослужбовцями та призвели до неможливості здійснювати перевірку документів у осіб, які перебували у транспортному засобі під час перетину проїжджої частини контрольного поста, наявності і дійсності реєстраційних документів на транспортні засоби, огляд транспортних засобів з метою виявлення правопорушників, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення, інших підозрілих предметів.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.114-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Прокурор у судовому засіданні стверджував про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив призначити обвинуваченому покарання у виді п`яти років позбавлення волі та з врахуванням особи обвинуваченого, який визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно сплатив кошти на потреби ЗСУ, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю два роки.

Обвинувачений у судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, співпрацював із слідством, просив суворо його не карати.

Захисник у судовому засіданні просив при визначенні покарання обвинуваченому врахувати обставини, які пом`якшують покарання, факт того, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше до адміністративної та кримінально відповідальності не притягувався та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю один рік.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд приймає до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та його щире каяття, яке виразилось у тому, що він визнав свою вину та щиро жалкує про скоєння ним кримінального правопорушення, засуджує свою протиправну поведінку та в процесі судового розгляду справи дав правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі.

За змістом ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати таким, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Матеріалами справи з`ясовано, що обвинувачений перерахував грошові кошти в сумі 30000 гривень на потреби ЗСУ з метою підтримання фінансових потреб Збройних сил України під час воєнного стану.

За вказаних обставин, в порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає дану обставину такою, що пом`якшує його покарання, оскільки в умовах воєнного стану дана обставина має значення для зміцнення Збройних Сил та захисту України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, суд вважає за доцільне призначити йому міру покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 114-1 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили у зв`язку із висновком суду про можливість звільнення особи від відбування призначеного їй покарання з випробуванням.

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно ухвалами слідчого судді, слід скасувати, долю речових доказів - вирішити у порядку, визначеному ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, тривалістю один рік шість місяців.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2025 року у справі № 569/2637/25, на майно, тимчасово вилучене 17 лютого 2025 року під час проведення обшуків.

Речові докази:

- мобільний телефон «iPhone 12», imei1: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 – повернути власнику;

-мобільний телефон Nokia, imei: НОМЕР_3 , з сім – картою номер НОМЕР_4 – повернути власнику;

-мобільний телефон NOTHING, моделі A063, з двома абонентськими номерами – повернути власнику.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1