Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №526/141/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/141/26

Провадження № 2/526/627/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

13 травня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сергіївської сільської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Сергіївської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є двоюрідною бабусею малолітніх онуків - ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження. Матір`ю дітей є відповідач, а відомості про батька записані відповідно до ст. 135 СК України. Мати дітей веде асоціальний спосіб життя, не піклується їх фізичним та духовним розвитком, відбувала покарання у виді позбавлення волі. Опікуном дітей було призначено ОСОБА_6 (мати позивача). Після відбування покарання відповідач з дітьми не спілкувалася, жодної допомоги опікуну не надавала. В подальшому, опікун дітей померла, а позивача призначено новим опікуном дітей. З серпня 2024 року діти проживають в с. Розбишівка Миргородського району Полтавської області, де відвідують навчальні заклади, а мати дітей ухиляється від виконання батьківських обов`язків. На підставі викладеного просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Позивач та її представник надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач, повідомлялася про час та місце розгляду справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позов не скористалася.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Представниками третьої особи надано суду заяви про розгляд справи без їх участі, не заперечують проти задоволення позовних вимог, а також надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2026 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку загальному позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.02.2026.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 лютого 2026 року відкладено підготовче провадження на 31.03.2026 та залучено до участі у справі Служба у справах дітей виконавчого комітету Сергіївської сільської ради.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі„ розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх батьками є ОСОБА_7 і ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_8 і ОСОБА_2 .

З копій витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження від 09.07.2025 вбачається, що відомості про батька вказаних дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (зі слів матері).

З характеристики вихованки ЗДО «Перлинка» Сергіївської сільської ради Полтавської області вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідують ЗДО «Перлинка» з 22.08.2024, а ОСОБА_5 з 23.08.2024, виховуються в сім`ї опікуна. ОСОБА_1 безпосередньо займається вихованням дітей, відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням, приймає участь у громадському житті закладу дошкільної освіти, прислуховується та виконує поради вихователів.

Рішенням виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 29.11.2024 № 132, № 133 та № 134, надано статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, малолітнім ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження, оскільки зазнали психологічного насильства у зв`язку з переїздом на іншу територію.

З листа Служби у справах дітей Костянтинівської міської ради від 04.07.2025 № 13-228/03 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження, а відомості про батька записані відповідно до ст. 135 СК України. Мати дітей веде асоціальний спосіб життя, не піклується їх фізичним та духовним розвитком, відбувала покарання у виді позбавлення волі. Опікуном дітей було призначено ОСОБА_6 . На протязі 2021-2025 років мати з дітьми не спілкувалася, про них не опікувалася, допомоги на їх утримання опікуну не надавала.

Згідно довідки про склад сім`ї від 25.09.2025 № 233, ОСОБА_1 проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу її сім`ї входять - ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження.

З акту обстеження умов проживання від 19.09.2025 вбачається, що житлово-побутові умови проживання задовільні для виховання дітей. Опікун виконує свої обов`язки, а саме: виховує дітей, піклується про їх здоров`я, психічний стан, фізичний і духовний розвиток, забезпечує їх догляд; створені належні побутові умови для здобуття дітьми освіти.

З висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Сергіївської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 11.05.2026 № 51, вбачається, що вважають доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження.

Розпорядженням начальника Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 11.08.2025 № 386-р, № 387-р та від 13.08.2025 № 395-р, ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, та ОСОБА_5 , 2020 року народження.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дітей, суд приймає до уваги висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов`язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сергіївської сільської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Сергіївської сільської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков