Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №357/894/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/894/26

Провадження № 2/357/3013/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментов на утримання дружини, з якою проживає дитина,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментов на утримання дружини, з якою проживає дитина, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на особисте утримання в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову, і до досягнення сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10.06.2022 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2025 р. було розірвано. Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Судовим наказом від 28.07.2025 у справі №357/11438/25 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.07.2025. Відповідач є здоровим, працездатним та має можливість сплачувати аліменти на її утримання, до досягнення дитиною трьох років.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 24 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом 10.03.2026 р. за вх..№15592 отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач з 11.11.2024 є фізичною особою-підприємцем, тому має кошти на своє потреби від здійснення підприємницької діяльності. Також зазначає, що вони є співвласниками квартири, однак позивач не сплачує витрати на комунальні послуги, а витрати на утримання майне несе лише він. Крім того, за рішенням суду з нього стягуються аліменти на утримання їхнього спільного сина. Відповідач зазначає, що він несе витрати на лікування своєї матері та витрати на базові життєві потреби (харчування, проїзд, лікування). Просив врахувати, що з 09.09.2013 він працює на посаді пожежного-рятувальника у м. Києві та фактично проживає у м. Біла Церква, тому значна сума заробітної плати йде на оплату проїзду до місця служби.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом 11.03.2026 р. за вх..№29895 отримано заяву, в якій позивач просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 23.04.2026 р. за вх.. №25953, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони 10 червня 2022 року зареєстрували шлюб у Білоцерківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 814, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2025 року по справі №357/10766/25 шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 22.09.2025 р.

Сторони є батьками малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Позивач та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади за №2026/000615985 від 14.01.2026 та за №2026/003113594 від 26.02.2026.

Згідно акту №58 від 18 липня 2025 року, виданого КП БМР ЖЕК №7, позивач з сином фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 28 листопада 2025 року було видано судовий наказ по справі №357/11438/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.07.2025.

Згідно довідки від 03.03.2026 р. за №199/03, ОСОБА_2 проходить службу в 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у м. Києві на посаді пожежного-рятувальника 27 частини спеціальної техніки 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у м. Києві з 02.06.2025 по теперішній час. В підрозділах ДСНС України з 23.09.2013.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спір між сторонами виник з приводу стягнення аліментів на утримання матері, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно із статті 84 СК України право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

При розгляді даної справи, враховуючи заперечення сторони відповідача, суд звертає увагу на те, що принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Посилання відовідача на те, що позивачкою не доведено, що вона потребує фінансової (матеріальної) допомоги, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та отримує дохід від підприємницької діяльності, не узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 84 СК України, відповідно до якої право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Обставину того, що дитина віком до 3-х років проживає із позивачкою, відповідачем не оспорюється, отже на її боці існує передбачена ч. 4 ст. 84 СК України обставина як підстава для стягнення аліментів на утримання дружини по догляду за дитиною до досягненню нею віку 3-х років.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, має можливості надавати таку допомогу дружині.

Така змога у відповідача наявна з огляду на те, що він проходить службу в Головному управлінні ДСНС України в м. Києві, тобто фізично є здоровою особою, забезпеченою самостійним доходом.

Доводи відповідача про те, що він утримує спільне майно, судом до уваги не приймаються, оскільки це не є підставою для звільнення від сплати аліментів на утримання дружини, оскільки це різні правовідносини.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини та можливостей відповідача, враховуючи обов`язок відповідач також утримувати і дитину, суд вважає за можливе позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 15.01.2026 і до досягнення дитиною трьох років, що буде достатнім для забезпечення її першочергових потреб та забезпечення мінімального рівня життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментов на утримання дружини, з якою проживає дитина, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 15 січня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель