Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №465/1381/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1381/26

Провадження 2/465/2891/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.05.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємтсва «Львівтеплоенерго» про визнання дій незаконними та зобов`язання провести перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати дії ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо нарахування заборгованості за послуги з постачання гарячої води з 01.04.2024 по 18.11.2025 за нормами/загальнобудинковим лічильником у сумі понад двадцять тисяч гривень – незаконними; зобов`язати ЛМКП «Львівтелоенерго» провести перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за вказаний період на підставі фактичних показань лічильника КВ-1,5 №131274, що зафіксовані в Акті прийняття від 18.11.2025 (26 м.3).

В обгрунутвання позовних вимог зазначає, що він є споживачем послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ). Квартира обладнана сертифікованим приладом обліку гарячої води КВ-1,5 №131274. Протягом останніх 5 років водою він не користувався, що підтверджується незмінними показниками лічильника. 18.11.2025 року була проведена чергова повірка приладу, яка підтвердила його повну справність. На момент повірки та опломбування представником відповідача показник лічильника гарячої води становив 26 м.3. Незважаючи на це, відповідач за період з 01.04.2024 по листопад 2025 року нарахував заборгованість у розмірі понад 20 000 гривень, ігноруючи фактичні показники лічильника. Однак нарахування непідтвердженої оплати за фактично ненадані послуги в сумі понад 20 000 грн. за відсутності фактичного споживання є протиправним. Просить позовні вимоги задоволити.

Від позивача 20 березня 2026 року подано на адресу суду (до відкриття провадження у справі) документ, який іменується «відповідь на відзив», в якому позивач вказує, що бухгалтерський облік у сфері ЖКГ має відображати реальні господарські операції, а не віртуальні розрахунки. Згідно з Актом №0149788 від 18.11.2025, який складено контролером ОСОБА_2 встановлено: метрологічна та реєстраційна пломби не порушені, показник лічильника становить 26 м.3 Оскільки на дату останньої фіксації показів (до 01.04.2024) показник також становив 26 м.3, технічно доведено, що споживання послуги за спірний період було нульовим.Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 16.04.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 18.11.2025, лічильник води КВ-1,5, заводський №131274, відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 Лічильник холодної та гарячої води крильчасті.

Згідно Акту №0120684 про прийняття вузла розподільчого обліку на абонентський облік від 18.11.2025 року, який складено контролером ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 , за результатами огляду встановлено, що метрологічна пломба вузла обліку КВ-1,5, заводський номер 131274 вмонтована, показник 00026. Наступна повірка розподільчого обліку 18.11.2029 року.

27 січня 2026 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» листом №08-586-01/26 повідомило ОСОБА_1 , що за даними обліку не була здійснена чергова метрологічна повірка приладів обліку гарячої води, що встановлені в квартирі АДРЕСА_2 . Відтак, прилад обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 було знято з абонентського обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 01 квітня 2024 року. При відсутності розподільного приладу обліку гарячої води або закінченні строку повірки засобу вимірювальної техніки, квартира вважається без обліковою та до уваги не беруться покази розподільного приладу обліку гарячої води. З квітня 2024 р. розрахунок кількості та вартості спожитої гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 проводився по показах комерційного (загальнобудинкового) приладу обліку, який встановлено у будинку. Відповідно, станом на квітень 2024 р. розподільний прилад обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 не пройшов чергову метрологічну повірку. 18 листопада 2025 року квартирний прилад обліку гарячої води, встановлений за адресою АДРЕСА_1 , прийнято на облік ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно з 18.11.2025 р. нарахування вартості спожитої гарячої води за вказаною адресою проводиться із врахуванням показів квартирного лічильника гарячої води.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать , зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 1, 3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Частиною 2 статті 4 визначено, що Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 29 індивідуального договору приєднання заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/ розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача.

Тому, вчасна повірка розподільних засобів обліку (квартирних лічильників) є відповідальністю споживачів - власників розподільних засобів обліку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» було установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» (набрала чинності 04.06.2023) було встановлено, що подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 р. № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану».

Таким чином, з 04.06.2023 року всі засоби обліку води, термін повірки яких сплив, підлягають черговій періодичній повірці.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що, у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку.

Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, весь обсяг води, який увійшов до будинкової мережі та облікований вузлом комерційного обліку, має бути розподілений між споживачами.

Таким чином, у період з квітня 2024 року до моменту проведення нової повірки 18.11.2025 року, на підставі положень п.4 ч.3 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» позивач фактично прирівнювався до споживача, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку, що дало відповідачу законні підстави для застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315.

Згідно з вказаною Методикою та Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», різниця між показниками загальнобудинкового вузла та сумою квартирних лічильників (небаланс) підлягає розподілу між усіма споживачами у будинку.

Суд також зауважує, що позивачем не було підтверджено жодними доказами, що за період з 01.04.2024 по листопад 2025 року відповідачем було нараховано заборгованість у розмірі понад 20 000 гривень.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2019 у справі № 233/6570/15-ц, згідно якої заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання, можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно закону дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах чинного законодавства, проводячи нарахування на підставі показників комерційного обліку, оскільки несвоєчасна повірка лічильника є ризиком самого споживача.

Оцінивши кожен з аргументів, наведених сторонами у заявах по суті справи, та надані докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємтсва «Львівтеплоенерго» про визнання дій незаконними та зобов`язання провести перерахунок вартості послуг з постачання гарячої води – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя Ванівський Ю.М.