Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №454/908/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/908/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивує наступним.

Позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані позивач та його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що його донька ОСОБА_3 з 2006 року фактично у квартирі не проживає, добровільно виїхала за кордон на постійне місце проживання, понад 20 років не мешкає у спірному житлі, участь в оплаті житлово-комунальних послуг не бере, витрат на утримання житла не несе, особистих речей у квартирі немає, зв`язок з позивачем не підтримує. Позивач вказує. що жодного зв`язку із відповідачкою немає, оскільки вона змінила контактні телефони. Фактична відсутність відповідачки є тривалою, без поважних причин та має постійний характер.

Наявність реєстрації відповідачки перешкоджає позивачу реалізувати право на приватизацію квартири відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Тому, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , такою, що втратила право на користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує та щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибула, не повідомила суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача у поданій заяві не заперечив проти такого порядку вирішення справи.

На підставі ст.280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Із довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №7 від 05.03.2026 року встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З дослідженої копії договору найму житлового приміщення від 16.02.1996р. укладеного ЖЕК №1 із ОСОБА_1 , встановлено він являється наймачем квартири в АДРЕСА_1 .

Із дослідженого акту про фактичне місце не проживання від 13.02.2026р. складеною комісією Сокальської міської ради, встановлено, що ОСОБА_2 є зареєстрованою в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак в ній не проживає.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу ст.9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

За таких підстав, в даній ситуації визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого житла, яке в свою чергу не є абсолютним.

Так, пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Поряд з цим нормами глави 59 ЦК України встановлюється порядок користування житлом за договором найму (оренди).

В свою чергу, виходячи з положень ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім`ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов`язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що відповідачка не веде спільного господарства та побуту з позивачем та не проживає за зареєстрованим місцем тривалий час, що свідчить про наявність в неї іншого місця проживання.

Крім того, жодних доказів того, що відповідач надалі проживає за місцем реєстрації, бере участь в утриманні житлі, остання не надала.

З огляду на вищезазначене, визнання відповідачки такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, не буде свідчити про втрату нею житла взагалі і в свою чергу буде захищати права користування такого приміщення позивачем.

Дослідженою копією платіжної інструкції від 10.03.2026р., встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом позивачем сплачено 1331,20грн. судового збору, які згідно приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс