Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №317/1310/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1310/26

Провадження № 2/317/1015/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в спрощеному провадженні у заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, третя особа: ГУНП в Запорізькій області, про припинення заборони відчуження нерухомого майна (зняття арешту),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мосіна О.В., звернулася до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, в якій просить скасувати арешт з нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер обтяження: 12068143, дата реєстрації 17.01.2012; держаний реєстратор: Лагно Марина Юріївна, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області; вид обтяження: постанова про накладення арешту на майно, серія на номер: б/н, виданий 17.01.2012, виданого старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції ОСОБА_2 ; тип майна: будинок; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказала, що 06.10.1978 позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Чоловікові позивача - ОСОБА_3 його батьком, ОСОБА_5 подаровано будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому назву вулиці, у зв`язку з декомунізацією, було перейменовано назву вулиця «Радянська» на вулицю «Українська». ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 . На теперішній час позивач займається оформленням спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , але приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. позивачу видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у його невід`ємній архівній складовій частині Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься запис про обтяження: 31900657, реєстраційний номер обтяження: 12068143, дата реєстрації 17.01.2012; вид обтяження - арешт нерухомого майна на житловий будинок, належний ОСОБА_3 , який накладено на підставі Постанови старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції Шептицького Дмитра Ростиславовича, б/н від 17.01.2012 - про накладання арешту на майно адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , особа права якої обтяжуються - ОСОБА_4 .

У довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зазначено наступні відомості: Тип обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 12068143; Зареєстровано: 17.01.2012 17:18: 44 за №12068143 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України, 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40; Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, серія на номер: б/н, виданий 17.01.2012, Старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції ОСОБА_2 ; Об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; Власник: ОСОБА_4 , причина відсутність коду: інша причина відсутності коду; Обтяжувач: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, причина відсутність коду: інша причина відсутності коду, АДРЕСА_2 , Старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції Шептицький Д.Р.; Заявник: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 191. Наявність вказаного обтяження майна позбавляє позивача, як єдину спадкоємицю оформити свої спадкові права після смерті чоловіка.

Як зазначено представником позивача в уточненій позовній заяві, Запорізьким міським управлінням ГУМВС України в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі №6921103 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 25 - ч. 2 ст. 187 КК України.

Обвинувальний висновок у вказаній кримінальній справі, в порядку ст. 225 УПК України (в редакції 1960 р.) скеровано до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (нині - Олександрівський районний суд м. Запоріжжя) для розгляду по суті.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2013 року справу №1/331/31/13 відносно ОСОБА_4 та інших учасників повернуто прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування.

СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області матеріали кримінальної справи №6921103 внесено 15.04.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12014080020001224, 12014080020001225 та об`єднано в єдине кримінальне провадження за №12014080020001225 відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України.

Після проведення додаткового розслідування кримінальне провадження за №12014080020001225 відносно ОСОБА_6 скеровано для розгляду до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 ОСОБА_6 визнано винним та засуджено до позбавлення волі.

В рамках судового провадження у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було залучено у якості свідка. Встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами кримінальної справи №6921103 відносно ОСОБА_4 не вносились. ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не повідомлялось та відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №№12014080020001224, 12014080020001225 рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за будь-якою статтею кримінального кодексу України не приймалось. На підставі викладеного, Запорізьке РУП ГУНП в Запорізькій області не має можливості надати на адрес адвоката копії Постанови старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції Шептицького Дмитра Ростиславовича, б/н від 17.01.2012, якою накладено арешт на майно адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2013 року справу №1/331/31/13 відносно ОСОБА_4 та інших учасників повернуто прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування. Станом на 11.02.2026, матеріали кримінального провадження, відносно ОСОБА_4 , до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя більш не надходили, про що стало відомо з листа Олександрівського районного суду міста Запоріжжя №0808/2037/2012/2007/2026 від 11.02.2026р. на адвокатський запит. Таким чином, в рамках кримінальної справи №6921103 під час досудового розслідування, а саме, 17.01.2012 р. старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції Шептицьким Дмитром Ростиславовичем була винесена постанова, якою помилково було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , який належить батьку обвинуваченого - гр. ОСОБА_3 , сином якого є ОСОБА_4 , який був лише зареєстрований у будинку. Фактично кримінальне провадження відносно сина позивача було закрито, але арешт, з будинку який належав чоловікові позивача дотепер не знятий. Таким чином зазначений арешт на нерухоме майно позбавляє позивача, як єдину спадкоємицю оформити свої спадкові права після смерті чоловіка.

30.03.2026 на виконання ухвали суду від 09.03.2026 р. у справі №317/1310/26, приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Краташовою Т.М. за вих. № 300/02-14 від 26.03.2026, на адресу суду надіслано копію спадкової справи №225/2025, щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яку долучено до матеріалів справи (а.с.39-62).

В судове засідання сторони не з`явились.

Представником позивача - адвокатом Мосіною О.В. до початку судового засідання подано до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.105).

Представник відповідача Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету, як особі, зареєстрованої в ЄСІС «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.35), а також розписка представника про отримання копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, безпосередньо у приміщенні суду (а.с.37). Повідомлень щодо поважності причин його відсутності, заяви про слухання справи за його відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважаних причин.

Представник третьої особи ГУНП в Запорізькій області, в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток, які представником отриманні (а.с.38,103), його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_3 06.10.1978 року було укладено шлюб, який зареєстровано Орджонікідзевським відділом РАГС, про що зроблено актовий запис № 812, що підтверджується відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.13).

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.26).

Як зазначено представником позивача, чоловікові позивача - ОСОБА_3 його батьком - ОСОБА_5 подаровано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 09.07.1994 р., який посвідчений державним нотаріусом 4-ї Запорізької державної нотаріальної контори Луньовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2-2629, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.17,93).

У подальшому назву вулиці, у зв`язку з декомунізацією, було перейменовано назву вулиця «Радянська» на вулицю «Українська».

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.15,90).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.14,91).

На теперішній час позивач займається оформленням спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , але приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. 13.01.2026 р. позивачу видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у його невід`ємній архівній складовій частині Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься запис про обтяження: 31900657, реєстраційний номер обтяження: 12068143, дата реєстрації 17.01.2012; вид обтяження - арешт нерухомого майна на житловий будинок, належний ОСОБА_3 , який накладено на підставі Постанови старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції Шептицького Дмитра Ростиславовича, б/н від 17.01.2012 - про накладання арешту на майно адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , особа права якої обтяжуються - ОСОБА_4 , копія вказаної постанови нотаріуса знаходиться в матеріалах справи (а.с.19,95) та у витребуваній судом копії спадкової справи (а.с.62).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.54-55,92), зазначено наступні відомості: Тип обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 12068143; Зареєстровано: 17.01.2012 17:18: 44 за №12068143 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України, 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40; Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, серія на номер: б/н, виданий 17.01.2012, Старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції ОСОБА_2 ; Об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; Власник: ОСОБА_4 , причина відсутність коду: інша причина відсутності коду; Обтяжувач: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, причина відсутність коду: інша причина відсутності коду, АДРЕСА_2 , Старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції Шептицький Д.Р.; Заявник: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, 69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 191.

Як зазначено представником позивача в уточненій позовній заяві, на адвокатський запит отримано відповідь Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області №2685-2026 від 24.02.2026 (133386), копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.23-24,99-100), Запорізьким міським управлінням ГУМВС України в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальній справі №6921103 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 25 - ч. 2 ст. 187 КК України.

Обвинувальний висновок у вказаній кримінальній справі, в порядку ст. 225 УПК України (в редакції 1960 р.) скеровано до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (нині - Олександрівський районний суд м. Запоріжжя) для розгляду по суті.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2013 року справу №1/331/31/13 відносно ОСОБА_4 та інших учасників повернуто прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування.

СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області матеріали кримінальної справи №6921103 внесено 15.04.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12014080020001224, 12014080020001225 та об`єднано в єдине кримінальне провадження за №12014080020001225 відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України.

Після проведення додаткового розслідування кримінальне провадження за №12014080020001225 відносно ОСОБА_6 скеровано для розгляду до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2015 ОСОБА_6 визнано винним та засуджено до позбавлення волі.

В рамках судового провадження у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було залучено у якості свідка. Встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами кримінальної справи №6921103 відносно ОСОБА_4 не вносились. ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не повідомлялось та відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №№12014080020001224, 12014080020001225 рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за будь-якою статтею кримінального кодексу України не приймалось. На підставі викладеного, Запорізьке РУП ГУНП в Запорізькій області не має можливості надати на адрес адвоката копії Постанови старшого слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції Шептицького Дмитра Ростиславовича, б/н від 17.01.2012, якою накладено арешт на майно адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 грудня 2013 року справу №1/331/31/13 відносно ОСОБА_4 та інших учасників повернуто прокурору міста Запоріжжя для проведення додаткового розслідування. Станом на 11.02.2026, матеріали кримінального провадження, відносно ОСОБА_4 , до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя більш не надходили, про що стало відомо з листа Олександрівського районного суду міста Запоріжжя №0808/2037/2012/2007/2026 від 11.02.2026р. на адвокатський запит (а.с.20,96). Таким чином, в рамках кримінальної справи №6921103 під час досудового розслідування, а саме, 17.01.2012 р. старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції Шептицьким Дмитром Ростиславовичем була винесена постанова, якою помилково було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , який належить батьку обвинуваченого - гр. ОСОБА_3 , сином якого є ОСОБА_4 , який був лише зареєстрований у будинку. Фактично кримінальне провадження відносно сина позивача було закрито, але арешт, з будинку який належав чоловікові позивача дотепер не знятий. Таким чином зазначений арешт на нерухоме майно позбавляє позивача, як єдину спадкоємицю оформити свої спадкові права після смерті чоловіка.

Аналогічна інформація міститься у відповіді ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 06.04.2026 р. на запит суду, яка долучена до матеріалів справи (а.с.71), зокрема про те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами кримінальної справи №6921103 відносно ОСОБА_4 не вносились. ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не повідомлялось та відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12014080020001224, № 12014080020001225 рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за будь-якою статтею КК України не приймалось. Надати на адресу суду завірену належним чином копію постанови старшого слідчого СВ Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області Шептицького Д.Р. від 17.01.2012 про накладення арешту на майно ОСОБА_4 , винесеної в рамках кримінальної справи № 6921103, Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області не має можливості, у зв`язку з відсутністю такою постанови на зберіганні, згідно наявних інформаційних ресурсів управління поліції.

Як вбачається зі спадкової справи №225/2025, копія якої була витребувана судом та долучена до матеріалів справи (а.с.39-62), позивач ОСОБА_1 у встановлений законодавством термін - 11.12.2025 р., звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.01.2026 р. приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Краташовою Т.М. за вих. №13/02-31, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка - ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що на майно спадкодавця накладено арешт. При цьому зі спадкової справи вбачається, що крім позивача ОСОБА_1 інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Зі змісту ч. 3 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.ст. 321, 383, 386 ЦК України, власник свого майна не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; він має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналась 17 липня 1997р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrichv. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, №296-A, сс. 1920, п. 42).

Положення ст. 319 ЦК України передбачають, що власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підставою для реєстрації обтяжень є в тому числі визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, в ході розгляду справи встановлено, що вищевказана заборона спадкового майна порушує права та законні інтереси позивача, оскільки, унеможливлює прийняття нею спадщини та повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, сприяючи ефективному захисту порушеного права позивача, наявність арешту (обтяження) накладеного на майно, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, за таких підстав приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та, відповідно, арешт майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вчинений 17.01.2012 державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Лагно Мариною Юріївною; номер запису обтяження: 31900657, підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, видана 17.01.2012 старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції Шептицьким Дмитром Ростиславовичем, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12068143, зареєстровано 17.01.2012 за № 12068143 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , обтяжувач: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції Шептицький Д.Р., заявник: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, підлягає скасуванню та обтяження нерухомого майна припиненню.

В зв`язку з тим, що представником позивача в уточненій позовній заяві не заявлено вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 178, 191, 247, 258, 259, 263-265, 280-282,354 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Широківської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, третя особа: ГУНП в Запорізькій області, про припинення заборони відчуження нерухомого майна (зняття арешту) - задовольнити.

Зняти заборону обтяження шляхом скасування арешту з нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер обтяження: 12068143, дата реєстрації 17.01.2012; державний реєстратор: Лагно Марина Юріївна, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, видана 17.01.2012 старшим слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майором міліції Шептицьким Дмитром Ростиславовичем; вид обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , обтяжувач: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, старший слідчий СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майор міліції Шептицький Д.Р., заявник: СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка