Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №299/5678/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5678/25

Номер провадження 2/299/2072/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Альянс захисту кредиторів", в особі представника Пех Максима Валерійовича до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Гарант і я" про стягнення страхового відшкодування (виплату) в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку суброгації, третя особа ТДВ «Гарант і Я».

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 20.09.2022 р., між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарантія і Я»» підписано Договір №779-05-22-031-203 добровільного страхування наземного транспорту а сама: SEAT TARRACO, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 09.12.2022 р., о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , між населеними пунктами с В. Копаня та с. М. Копаня Берегівського району керував автомобілем марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожні умови та безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "SEAT TARRACO", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.12.2022 р., по справі №299/7073/22 ОСОБА_1 визнано винним. 13.12.2022 р., Страхувальник звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» із повідомленням про дорожньо-транспортну (про страховий випадок) пригоду й надав усі необхідні документи. 27 січня 2023 року складено Страховий Акт №27-23-031-05 та розрахунок страхового відшкодування до нього. Розмір завданого збитку складав 800 000 гривень, сума страхового відшкодування згідно із Розрахунком суми страхового відшкодування по страховому випадку складає 545 560 гривень. 27.01.2023 року Страхувальник подав заяву на виплату страхового відшкодування. 31.01.2023 року на підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 545560 грн. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у АТ "Страхова компанія "Країна", згідно з відповідним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР3423770. 02 травня 2024 року Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", перерахувала на рахунок ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» на підставі рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/5468/23 суму страхового відшкодування у розмірі 160000,00 грн. Отже, сума заборгованості складає 545560 грн ( сума страхового відшкодування страхувальнику) - 160000,00 грн (сума страхового відшкодування від Страхова Компанія «КРАЇНА» що була перерахована на страховика) = 385560 грн (сума завданих та невідшкодованих збитків яка підлягає стягненню з винуватця ДТП) (вимога до особи, відповідальної за заподіяні збитки) 21.05.2025 року між ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» (первісний кредитор), код ЄДРПОУ: 37317151 та ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» (новий кредитор), код ЄДРПОУ: 45161767 було укладено Договір відступлення права вимоги № 210525 (далі - Договір). Відповідно до п. 2.1 Договору, на умовах та в порядку, встановленому цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2.4 Договору, Внаслідок передачі (відступлення) Прав Вимоги за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань. 21.05.2025 року ТДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» (первісний кредитор) направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимог. 18.06.2025 року на адресу відповідача ОСОБА_1 , новий кредитор ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» направлено Письмову вимогу щодо повернення наявної заборгованості у розмірі 385 560 гривень. Дана вимога залишена без реагування, борг не погашено. ОСОБА_1 своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого наявна заборгованість за заподіяні збитки у розмірі 385 560 гривень. У зв`язку з цим, належним кредитором є ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» як останній набувач права вимоги, здійсненого на підставі вищезазначеного Договору.

На підставі вище наведеного, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 385560 гривень, 8500 грн. витрат на професійну правову допомогу та сплачений судовий збір.

Представник позивача ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» Пех М.В. про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився. Натомість, через систему «Електронний суд» надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином як шляхом надсилання судового виклику на зареєстровану адресу проживання, так і шляхом надсилання електронного виклику на номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах справи. Крім того, оголошення про виклик в судове засідання розміщувалося на офіційному веб-сайті судової влади. У судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про свою обов`язкову участь також не подав.

Представник третьої особи ТДВ «Гарант і Я» повідомлений про час, дату та місце розгляду справи шляхом надсилання електронного виклику на адресу електронної пошти, яка зазначена у матеріалах справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі документів та доказів.

Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, а враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з`явився, суд, виходячи з положень ст.281 ЦПК України щодо можливості заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення, як за правилами загального, так і спрощеного позовного провадження, вважає доцільним ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст.280 ЦПК України.

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 779-05-22-031-203 від 20.09.2022 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я», застраховано транспортний засіб SEAT TARRACO, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно з постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.12.2022 року у справі № 299/7073/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, чим підтверджується факт вини відповідача у заподіянні шкоди.

Як вбачається, згідно з повідомленням про настання страхового випадку від 13.12.2022 року та доданими до нього документами, страхувальник звернувся до страховика з відповідною заявою та надав необхідні документи для отримання страхового відшкодування.

Згідно зі страховим актом № 27-23-031-05 від 27.01.2023 року та розрахунком страхового відшкодування, розмір завданого матеріального збитку становить 800 000 грн, а сума страхового відшкодування визначена у розмірі 545 560 грн.

Як вбачається, згідно з платіжним дорученням № 84 від 31.01.2023 року, ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» здійснило виплату страхового відшкодування на користь страхувальника у розмірі 545 560 грн.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР3423770, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна».

Як вбачається з платіжної інструкції № 15331 від 02.05.2024 року, АТ «Страхова компанія «Країна» перерахувало на користь ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5468/23.

Згідно з договором відступлення права вимоги № 210525 від 21.05.2025 року, укладеним між ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» та ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів», до позивача перейшло право вимоги до відповідача, що також підтверджується реєстром боржників, який є додатком до вказаного договору.

Згідно з доказами виконання умов договору відступлення права вимоги, позивач здійснив оплату за вказаним договором, у зв`язку з чим набув статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Як вбачається з повідомлення від 21.05.2025 року, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги.

Згідно з письмовою вимогою від 18.06.2025 року, позивач звертався до відповідача з вимогою про добровільне погашення заборгованості у розмірі 385 560 грн, однак така вимога залишена без виконання.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, однак відповідач належних дій щодо погашення заборгованості не вчинив.

Надані докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин справи і підтверджують заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 20 ЦК України вказано, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.22 ЦК вказано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страховика, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України "Про страхування" передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі N 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Судом встановлено, що 20.09.2022 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу — автомобіля SEAT TARRACO, 2019 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Вказаний договір є договором майнового страхування у розумінні статей 980 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

Дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного транспортного засобу та автомобіля Volkswagen Passat під керуванням відповідача ОСОБА_1 сталася 09.12.2022 року. Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, зокрема неврахування дорожньої обстановки та виїзду на смугу зустрічного руху, відбулося зіткнення транспортних засобів, унаслідок чого вони отримали механічні пошкодження.

Факт вини відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлений постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.12.2022 року у справі № 299/7073/22, яка набрала законної сили.

Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням викладеного, суд вважає вину відповідача ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП доведеною, оскільки він допустив порушення вимог ПДР України, що перебували у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що підтверджено постановою суду.

Судом також встановлено, що страхувальник належним чином виконав умови договору страхування, своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку та надав усі необхідні документи. На підставі страхового акта від 27.01.2023 року страховиком визначено розмір завданих збитків, який становив 800000 грн, та суму страхового відшкодування у розмірі 545560 грн, яка була фактично виплачена страхувальнику 31.01.2023 року, що підтверджується платіжними документами.

Отже, після виплати страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги до відповідача як особи, винної у заподіянні шкоди.

Суд звертає увагу, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5468/23 зазначена страхова компанія здійснила часткове відшкодування шкоди у розмірі 160000 грн.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у невідшкодованій частині покладається безпосередньо на відповідача.

З урахуванням здійснених виплат, невідшкодована сума шкоди становить 385 560 грн (545560 грн – 160000 грн), що підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростована.

Судом також встановлено, що 21.05.2025 року між первісним кредитором — ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Вказаний правочин відповідає вимогам статей 512–514 Цивільного кодексу України, укладений у належній формі, а доказів його недійсності або невиконання суду не надано.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої у спорах, що виникають із суброгаційних правовідносин, відбувається заміна кредитора у зобов`язанні без зміни його змісту, а новий кредитор набуває усіх прав первісного кредитора в обсязі здійсненої страхової виплати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги, а також про необхідність добровільного виконання зобов`язання, однак жодних дій щодо погашення заборгованості не вчинив.

Оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів: факт настання страхового випадку; факт та розмір здійсненої страхової виплати; наявність вини відповідача у спричиненні шкоди; факт часткового відшкодування шкоди страховиком відповідача; наявність та розмір невідшкодованих збитків; правомірність переходу до нього права вимоги.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність підстав для його цивільно-правової відповідальності.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про підставність вимоги про стягнення з відповідача 385560 грн. виплаченого розміру страхового відшкодування (різниці).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі.

Процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 133 і частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Між ТОВ «Міжнародний альянс захисту кредиторів» та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Альянс правосуддя» 16 червня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги №1606/25-МАЗК, у відповідності до змісту якого позивачем сплачено 8500 грн. за надання правничої допомоги.

У відповідності до п.4.3 Договору про надання правничої допомоги №1606/25-МАЗК від 16 червня 2025 року суму у розмірі 8500 грн. сплачено за комплекс дій: підготовку, підписання та відправлення боржникові досудових вимог, витребування та збір необхідних для розгляду справи в суді доказів в строки (терміни), встановлені чинним законодавством України, підготовку, підписання та подання до суду позовної заяви з метою захисту прав та інтересів клієнта, підготовку, підписання та подання до суду інших необхідних процесуальних документів, необхідність у яких викликана захистом прав та інтересів клієнта під час судового провадження, а також інших документів правового характеру, представництво клієнта в судах під час здійснення судочинства, вчинення будь яких інших процесуальних дій, необхідних для винесення судом рішення на користь клієнта, отримання копій судових рішень судів, виконавчих документів та інших процесуальних документів.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) обґрунтованість, 4) розумність і співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також значення справи для сторін.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Пехом М.В., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до часткового задоволення, у розмірі 2500 грн.

На підставі вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5743,14 грн., враховуючи той факт, що судом позовні вимоги позивача задоволені повністю.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідно до яких у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 139, 141, 263 265, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Альянс захисту кредиторів", в особі представника Пех Максима Валерійовича до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Гарант і я" про стягнення страхового відшкодування (виплату) в порядку суброгації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів», суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 385560 (триста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів», витрати зі сплати судового збору у розмірі 5743 (п`ять тисяч сімсот сорок три) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів», витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредиторів», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6, код ЄДРПОУ 45161767.

Представник позивача, Пех Максим Валерійович, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Третя особа Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Гарант і Я», місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174 Львівської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Виноградівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийДочинець С. І.