Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №297/1323/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/1323/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Михайлишин В. М., розглянувши матеріали, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кишинів, Республіка Молдова, мешканця АДРЕСА_1 , оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №34/26 від 07.05.2026 року: 07 травня 2026 року о 09 годині 55 хвилин було встановлено, що оператор мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , відповідно до висновку комунального некомерційного підприємства «Берегівська лікарня ім. Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» від 07.05.2026 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, перебував у стані алкогольного сп`яніння – 2,48 % проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

В суд ОСОБА_1 доставлений не був.

У відповідності до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду даної справи не є обов`язковою.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги доправ, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

З отриманих судом матеріалів, в тому числі даних протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достовірно відомо про факт складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.

Незважаючи на вказані обставини, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в призначений день до розгляду справу в суд не з`явилась.

Вивчивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення №34/26 від 07.05.2026 року; копію військового квитка ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026 року, згідно якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння 2,48 проміле; Витяг з наказу №111 від 06.05.2024 року; суд вважає, що громадянин ОСОБА_1 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Зокрема, частина 3 статті 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 266-1 КУпАП).

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 266-1 КУпАП).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року №32 затверджено Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, військовослужбовець/військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

З урахуванням викладеного, оцінюючи викладені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який перебував у стані алкогольного сп`яніння під час перебування на військовій службі, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яке було вчинено в умовах особливого періоду.

На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення в умовах особливого періоду – воєнного стану, будучи військовослужбовцем, а також з метою недопущення в майбутньому вчинення ним аналогічного правопорушення суд вважає, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При цьому, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1 ст.ст. 294, 326 КУпАП № 1-12/2018(3911/15) від 23.11.2018 року № 10-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- положення частини першої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким встановлено, що постанови про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього кодексу, набирають законної сили з моменту їх винесення;

- положення статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Отже, на підставі наведеного адміністративне стягнення щодо ОСОБА_1 у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті слід виконувати після набрання постановою законної сили, тобто через десять днів з дня винесення постанови.

Керуючись ч. 3 ст. 172-20, ст. 283, п. 1 ст. 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 15 (п`ятнадцять) діб.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН