Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №136/734/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/734/25

провадження №1-кп/136/61/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020060000053 від 03.03.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Пишне, Долинського району Кіровоградської області та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянинка України, працює дояркою ТОВ «Рідні Лани», на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

24.02.2025 близько 15 години 15 хвилин, ОСОБА_3 в м. Вінниця сіла до маршрутного таксі сполученням м. Вінниця – с. Зозівка Липовецької ТГ Вінницького району Вінницької області, щоб доїхати до місця свого проживання.

Рухаючись в даному таксі та сидячи на пасажирському сидінні,

ОСОБА_3 помітила, що в незнайомої жінки (як потім виявилось – ОСОБА_5 ), яка сиділа попереду, з рук випала її жіноча сумка-рюкзак, яку ОСОБА_3 підняла з підлоги та взяла собі, щоб в подальшому повернути її власниці. Однак, проїхавши м. Липовець Вінницького району, Вінницької області, в ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна із зазначеної вище сумки-рюкзака, яка належала ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на крадіжку чужого майна, ОСОБА_3 24.02.2025 біля 16 години 25 хвилин, рухаючись в маршрутному таксі, між населеними пунктами м.Липовець - с.Зозів Липовецької ТГ Вінницької області, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконність своїх дій, достовірно розуміючи, що вчиняє протиправні дії в умовах воєнного стану, який введено на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та який неодноразово продовжувався, востаннє 06 лютого 2025 року на підставі Указу Президента України № 4220-IX від 15.01.2025 строком до 09.05.2025, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, відкрила один з відділів даної сумки-рюкзака, звідки таємно викрала наступні речі:

-мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», серії «Redmi 9-А» (М2006С3LG) з об`ємом пам`яті 2/32 GB в корпусі синього кольору, бувшого у використанні, вартість якого станом на 24.02.2025 складала 2800 грн. що підтверджєуться висновкомтоварознавчої екпертизи №580/25-21 від 07.03.2025;

-чохол-книжку чорного кольору торгової марки «4you», до мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9А», вартість якого з урахуванням зносу, станом на 24.02.2025 складала 73 грн 17 коп. що підтверджується висновком товарознавчої експертизи №583/25-21 від 07.03.2025;

-карту пам`яті торгової марки «Kingston» моделі «micro SDHC Class 10 UHS-I 16 Gb» бувшу у використанні, вартість якої з урахуванням зносу, станом на 24.02.2025 складала 165 грн. що підтверджується висновком експерта №583/25-21 від 07.03.2025;

-жіночий шкіряний гаманець торгової марки «KATANA», червоного кольору бувший у використанні, вартість якого з урахуванням зносу станом на 24.02.2025 складала 430 грн 80 коп., що підтверджується висновком експерта №581/25/21 від 07.03.2025, а також грошові кошти в сумі 2000 гривень, після чого ніким не помічена вийшла з маршрутного таксі на зупинці в с. Зозівка Липовецької ТГ Вінницького району Вінницької області, попрямувала до місця свого проживання з викраденим майном, яким у подальшому розпорядилась на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 завдала потерпілій ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 5468 грн 97 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала за обставин вказаних в обвинувальному акті, які підтвердила суду, погодившись з кваліфікацією вчиненого нею діяння, у вчиненому щиро розкаялася, просила суд суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні не з`явилася, однак надала заяву у якій зазначила, що будь-яких претензій до обвинуваченої по факту вчинення крадіжки не має та в подальшому мати не буде, оскільки обвинувачена відшкодувала їй матеріальну шкоду.

Суд переконався, що показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченої змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи те, що обвинувачена визнала свою винуватість та, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом також встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не має сумніву у добровільності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.349 КПК України.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками - крадіжка, поєднана з проникненням у житло та вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд керується положеннями ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, вину визнала повністю, щиро розкаялася в скоєному, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше не судима.

ОСОБА_3 є матір`ю двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 разом із неповнолітніми доньками – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та матір`ю пенсіонеркою ОСОБА_8 1954 р.н.

Як слідує із довідок виданих КНП «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради від 11.03.2025, ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра чи наркологічному обліку не перебуває та за допомогою не зверталася.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 не встановлено.

Обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості, справедливості та індивідуалізації покарання, при цьому враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілого, відсутності тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, тому суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано її діяння у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та інших обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та ізоляції її від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов`язків, що передбачені ст.76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк сприятиме формуванню у ОСОБА_3 звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Підстав для застосування ст.69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст. 100, 124 КПК України.

Судом встановлено, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження було вжито заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду від 06.03.2025, питання про яке суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України , суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 2 (один) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази:

-мобільний телефон марки Redmi 9А 2/32Gb, моделі M2006C3LG в корпусі синього кольору, ІМЕІ1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ2 НОМЕР_2 ;

- чохол до мобільного телефону Redmi 9А - марки «4уоu»;

- флеш-накопичувач Micro SD марки «Kingston» об`ємом пам`яті 16 GB;

-шкіряний гаманець червоного кольору марки «KATANA»;

-банківську карту «Raiffesisen Bank Aval» № НОМЕР_3 , банківську карту «Raiffesisen Bank Aval» № НОМЕР_4 , банківську карту «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , пластикову карту магазину «Копійочка» та пластикову картумагазину «Шик і Блиск», які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительці АДРЕСА_2 . - повернути законному володільцеві, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 06.03.2025.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 5513 (п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 04 коп.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_9