Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №190/1680/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 12 травня 2026 р.

Справа: №190/1680/25

Суддя: Малаховська І. Б.

Справа № 190/1680/25

1-кп/214/418/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні, у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 42025041330000308 від 06.03.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, на вихованні має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймав посаду вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки, у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимий, востаннє – 21.10.2021 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України , вид покарання позбавлення волі на термін 1 рік 6 місяців, вирок набрав законної сили 23.11.2021 року

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч.5 ст.407 КК;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженка с. Семенівка, П`ятихатського району, Дніпропетровської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , заміжня, на вихованні має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судима

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою), перебуваючи на посаді вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, ст. 17 Закону України «Про оборону України», затвердженого Законом України № 1932-XII від 06.12.1991 року та ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», затвердженого Законом України № 2232-XII від 25.03.1992 року, 07 липня 2024 року близько 08 год. 00 хв. під час бойового чергування, в якому перебував згідно БР № 1074 дск від 29.06.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою) самовільно залишив бойову позицію «ПІДВАЛ» в районі населеного пункту Піщане Харківської області, де рішенням командира механізованої роти капітана ОСОБА_8 згідно БР № 1066 дск від 28.06.2024 командира військової частини НОМЕР_1 (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою), БР№ 1068 дск від 28.06.2024 командира військової частини НОМЕР_1 (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою) був призначений кулеметником та виконував бойові завдання на позиції «ШТОРМ» поблизу населеного пункту Піщане Харківської області згідно задумів та наказів командира механізованої роти капітана ОСОБА_8 та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 12 червня 2025 року близько 07 год. 42 хв., під час проведення обшуку у приміщенні будинку АДРЕСА_3 не був виявлений.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовця, тривалістю понад 3 доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи умисно, групою осіб, а саме з законною дружиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом подачі заяви на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою), про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ями військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.11.2016 № 884 у зв`язку із зникненням безвісти солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запросила здійснювати в подальшому перерахування виплат, належних солдату ОСОБА_3 , а саме основних, щомісячних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення на доданий до заяви рахунок НОМЕР_4 та в подальшому достовірно знаючи про місцезнаходження чоловіка, про те, що він живий та здоровий, продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу в умовах воєнного стану не повідомляла про це жоден Державний орган та з 14.08.2024 по 19.02.2025 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 незаконно отримали від військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою) на рахунок НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ) відкритий в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відкриту на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 881242,40 гривень (вісімсот вісімдесят одна тисяча двісті сорок дві гривні сорок копійок), розпорядившись ними, шляхом зняття готівкових коштів, чим спричинили державі збиток на вказану суму.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого групою осіб, у великих розмірах.

ОСОБА_5 , діючи умисно, групою осіб, а саме з законним чоловіком – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом подачі заяви на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою), про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ями військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.11.2016 № 884 у зв`язку із зникненням безвісти солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запросила здійснювати в подальшому перерахування виплат, належних солдату ОСОБА_3 , а саме основних, щомісячних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення на доданий до заяви рахунок НОМЕР_4 та в подальшому достовірно знаючи про місцезнаходження чоловіка, про те, що він живий та здоровий, продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу в умовах воєнного стану не повідомляла про це жоден Державний орган та з 14.08.2024 по 19.02.2025 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 незаконно отримали від військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України (яка підпорядковується військовій частині НОМЕР_2 , оскільки не є окремою юридичною особою) на рахунок НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ) відкритий в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відкриту на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 881242,40 гривень (вісімсот вісімдесят одна тисяча двісті сорок дві гривні сорок копійок), розпорядившись ними, шляхом зняття готівкових коштів, чим спричинили державі збиток на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, протягом періоду часу з 14.08.2024 по 19.02.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно – небезпечних наслідків, з метою легалізації незаконно набутих грошових коштів, які отримала шахрайським шляхом від військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України на належний їй рахунок НОМЕР_4 (карта НОМЕР_5 ) відкритий в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перебуваючи в м. Жовті Води, Кам`янського району, Дніпропетровської області, діючи умисно з метою легалізації коштів, здобутих внаслідок суспільно-небезпечного діяння, яке передувало легалізації, з належного їй банківського рахунку НОМЕР_4 , відкритий у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перерахувала грошові кошти на карту НОМЕР_7 відкриту у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на ім`я ОСОБА_9 наступними транзакціями 10000,00 грн., 10000,00 грн., 3000,00 грн., 7000,00 грн., 5000,00 грн., 7000,00 грн., на загальну суму 42000,00 грн., з призначенням платежу (Переказ коштів з рахунку через: Our POS --> Our VISA Cards 414949______5012).

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_5 , розпорядилася грошовими коштами на загальну суму 42000,00 грн., шляхом здійснення вищевказаних фінансових операцій, чим спричинила потерпілому Державі в особі військової частини НОМЕР_2 , майнову шкоду.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом набуття, розпорядження майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також їх оцінка

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.5 ст.407; ч.2 ст.28, ч.4 ст.190 КК України визнав, визнав вимоги цивільного позову, зазначив, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення невірно вказано формулювання обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України в частині зазначення періодів часу самовільного залишення військової частини оскільки він тиждень був у полоні. Не погоджуючись з обвинуваченням в цій частині, інші обставини обвинувального акту ним визнавались.

В судовому засіданні обвинувачений дав покази, що він служив у складі ВЧ НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_4 . 28.06.2024 його разом з солдатом ОСОБА_10 відправили на бойову позицію, де вони знаходились приблизно 21 день. Через два тижня перебування на позиції у них розрядились батареї в раціях. Приблизно 06.07.24 ОСОБА_11 викликали на позицію «дорога» щоб передати заряджені батареї для рацій, але він потрапив в полон і не повернувся на позицію. В цей же день після обстрілу ОСОБА_3 пішов на пошуки Короля і також потрапив в засаду, був взятий в полон. Обвинуваченого тримали тиждень в ангарі, на відстані 1 км. від його позиції, повинні були через тиждень відправити на окуповану територію. Приблизно 13-14 липня вночі коли його вели в бік окупованої території під супроводом конвою у складі чотирьох російських військових, почався обстріл. Внаслідок обстрілу один з чотирьох конвойних був поранений і троє відволіклись на це. Скориставшись ситуацією, ОСОБА_3 заволодів автоматом пораненого, вбив трьох військових та почав рухатись у напрямку своєї території. Повернувшись на своє місце дислокації, він зв`язався зі своїм командиром роти ОСОБА_12 (на прізвище «француз») щоб його забрали з посадки. «Француз» відповів, щоб він більше не телефонував на цей номер, якщо буде потрібно з ним зв`яжуться і що він може робити що схоче.

Він добрався до найближчого селища Ківпарівка, знайшов там військових іншої ВЧ, дізнався, що його військову частину розбили під час обстрілів. З цієї причини обвинувачений більше не телефонував нікому зі своєї ВЧ. Він направився пішки додому, прийшов до дружини через два місяці. В ТЦК не ходив. Дізнався від дружини, що вона отримує на нього гроші як за безвісті зниклого. Нікого, в тому числі ВЧ НОМЕР_1 , не повідомив про своє повернення додому після полону. Обвинувачений сказав дружині також нікого не сповіщати про його повернення, продовжувати отримати гроші. Після побутової сварки з дружиною він поїхав до матері та був викритий під час обшуку.

На уточнюючі запитання суду обвинувачений пояснив, що 06.07.24 робив «self» на свій телефон і в цей же день опинився в полоні, в якому знаходився до 14 липня. Через давність подій можливо, що він плутає дати. В судовому засіданні розкаявся, просив строго не карати, він має на утриманні малолітню дитину та опинився у складній ситуації, через ризики життям, пов`язані з війною.

Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні цивільний позов та вину у вчиненні кримінальних правопорушень та обставини. викладені в обвинувальному акті, визнала повністю. Щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень пояснила, що її викликали в ТЦК 11.07.24 р. та вручили сповіщення про загибель чоловіка, взяли ДНК сина та повідомили, що слід прийти написати заяву для отримання виплат за зниклого без вісті чоловіка. Вона оформила заяву та почала отримувати виплати. Наприкінці жовтня 2024 року за місцем її мешкання з`явився живий чоловік ОСОБА_3 . Вона повідомила чоловіку, що отримує гроші за нього як дружина безвісті зниклого військовослужбовця, запропонувала йому сходити в ТЦК, але він запитав, чи хоче вона щоб він загинув. В лютому 2025 року чоловік після сварки поїхав до своєї матері і його викрили під час обшуку. Нею не було відшкодовано збитків, вона влаштувалась на роботу і має намір відшкодувати шкоду. Щиро кається та просить врахувати, що у неї є малолітній син 2017 р.н., який проживає з нею та перебуває на її утриманні.

На виконання вимог статті 349 КПК України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Після зміни показів обвинуваченого ОСОБА_3 в частині періодів самовільного залишення військової служби, зазначених стороною обвинувачення судом змінено порядок дослідження доказів та визначено доцільність дослідження доказів у повному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Представник потерпілого ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_13 підтримав цивільний позов та пояснив, що злочином була завдана матеріальна шкода. З обвинуваченим особисто не знайомий. В зв`язку з відсутністю військовослужбовця рапортом або наказом командира ВЧ призначається службове розслідування, яке може бути проведено будь-яким офіцером Вч.

Представник потерпілого ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_14 , повідомив, що він є помічником командира, пояснив, що було проведено службове розслідування і ОСОБА_3 було визначено статус СЗЧ, він перебував на військовій службі, повинен був приймати участь в бойових діях за наказом командира. ОСОБА_3 вважався у ВЧ безвісті зниклим, за заявою його дружини щомісяця перераховувались грошові виплати до моменту встановлення місця перебування обвинуваченого, після чого він вважався таким, що самовільно залишив військову службу.

Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК.

Клопотань про допит свідків від сторони обвинувачення та захисту не надходило.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , крім визнання ними вини, підтверджується сукупністю досліджених письмових та речових доказів, досліджених в судовому засіданні, а саме:

-Матеріалами службового розслідування за актом про службове розслідування за фактом безвісно відсутніх солдата ОСОБА_3 від 30.09.2024 року, висновками якого запропоновано направити сім`ї сповіщення про безвісно відсутнього солдата ОСОБА_3 та здійснювати подальше нарахування грошового забезпечення членам сім`ї ОСОБА_3 згідно його пасади, включаючи додаткову винагороду за ПКМУ №168 від 28.02.2022 р. за наявності заяви (Т.2 а.с.64-72);

-Інформаційний лист ВЧ НОМЕР_1 від 13.04.2025 №1561/206/ЗП із зазначенням відомостей про виплату ОСОБА_5 , дружині військовослужбовця ОСОБА_3 , виплат належних останньому сум грошового забезпечення за період з 01.07.2024 р. по 31.01.2025 р. за її заявою та відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, затверджених Постановою КМУ №884 від 30.11.2016 в сумі 902 536,13 грн. ((Т.2 а.с.74,88);

-Інформація ІНФОРМАЦІЯ_6 про відсутність відомостей про перетин державного кордону України солдатом ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період 08.11.2017 по 16.05.2025 р.р. (Т.2 а.с.92);

-З інформації ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.05.2025 р. №2531 вбачається відсутність відомостей щодо трупу ОСОБА_3 у моргах за період з 07.07.2024 по дату відповіді (Т.2 а.с.95);

-З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 від 23.05.2025 р. вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (Т.2 а.с.110);

-З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 від 14.05.2025 року відсутність інформації на громадянина ОСОБА_3 у Реєстрі територіальної громади (Т.2 а.с.113);

-З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_11 від 14.05.2025 вбачається, що ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією 13.05.2024 р. до ВЧ НОМЕР_8 (Т.2 а.с.124);

-Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_12 відомості про місце проживання ОСОБА_3 в Реєстрі територіальної громади відсутні (Т.2 а.с.127);

-ОСОБА_3 має військовий квиток НОМЕР_9 , призваний 14.05.2024 року за мобілізацією (ВЧ НОМЕР_8 ), є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , заповнив анкету 15.06.2024 року. Згідно наказів командира ВЧ НОМЕР_1 №169, НОМЕР_10 ОСОБА_3 зарахований солдатом до списків особового складу військової частини із встановленням окладу, видів доплат та премій (Т.2 а.с.135-138);

-Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.07.2024 р. №200 ОСОБА_3 вважати безвісно відсутнім під час виконання бойового завдання з 13.07.2024 р. (Т.2 а.с.140);

-Згідно службової характеристики ОСОБА_3 характеризується в.о. командира ВЧ НОМЕР_3 позитивно, за медичною допомогою не звертався, йому нараховувались за час військової служби за списками по особовому складу ВЧ по 01.02.2025 р. виплати грошового забезпечення в розмірі 926 146, 15 грн. (Т.2 а.с.147-151);

-З власноруч оформленої заяви на командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 29.07.2024 р. звернулась із проханням виплачувати належні її чоловікові, солдату ОСОБА_3 , який є безвісно відсутнім з 07.07.2024 р. на її картковий рахунок в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». До заяви долучені в якості додатків свідоцтво про шлюб з ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (Т.2 а.с.153-160);

-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.05.2025 р. та описом речей та документів, які вилучені на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ, вилучених в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (Т.2 а.с.249-251);

-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.06.2025 р. та описом речей та документів, які вилучені на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ, вилучених в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (Т.3 а.с.46-58);

-Постановою слідчого ОСОБА_18 про визнання речовим доказом від 07.06.2025 цифрового носія диску з записом інформації, вилученої в АТ ІНФОРМАЦІЯ_4 » по картковому рахунку № НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_5 (Т.3 а.с.59-60);

-Протоколом огляду від 07.06.2025 р. розпочатого об 11-00 ст. слідчим ОСОБА_19 в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , цифрового носія - з записом інформації, вилученої в АТ ІНФОРМАЦІЯ_4 » по картковому рахунку № НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_5 із додатком у виді таблиці про 14 трансакцій на загальну суму 881242,40 коштів за зниклого безвісно з 12.08.2024 р. по 19.02.2025 р., та за переод часу з 29.09.2024 р. по 25.02.2025 р. на суму 42 000 грн. на картковий рахунок в АТ ІНФОРМАЦІЯ_14 на ім`я ОСОБА_9 НОМЕР_7 (Т.3 а.с.61-74);

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2025 р. слідчого ОСОБА_19 запропоновано свідку ОСОБА_22 впізнати по фото особу ОСОБА_3 , який впізнаний на фото №2, згідно довідки до протоколу на фото№2 ОСОБА_3 ((Т.3 а.с.75-77);

-Протоколом обшуку від 12.06.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2025, заступником начальника СВ ВП №7 ОСОБА_23 , за участі спеціаліста ОСОБА_24 , в присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , в присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , було оглянуто територію домоволодіння у АДРЕСА_3 , де було виявлено ОСОБА_3 , яким добровільно видано мобільний телефон Леново чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_12 ; IMEI2: НОМЕР_12 та кредитні картки: ІНФОРМАЦІЯ_5 № НОМЕР_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 (Т.3 а.с.85-88);

-Постановою слідчого заступника начальника СВ ВП №7 ОСОБА_23 ,від 12.06.2025 визнано речовими доказами мобільний телефон «LENOVO» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_12 ; IMEI2: НОМЕР_12 та кредитні картки: ІНФОРМАЦІЯ_5 № НОМЕР_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 (Т.3 а.с.91-92);

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.06.2026 о 07:42 за адресою АДРЕСА_3 затриманий підозрюваний ОСОБА_3 в присутності понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 (т.3 а.с.98-107);

-Протоколом отримання зразків для експертизи від 12.06.2025 відібрані зразки букальних епітеліїв у ОСОБА_3 (Т.3 а.с.126);

-Протоколом обшуку від 12.06.2025 р. слідчим ОСОБА_19 за участі спеціаліста ОСОБА_31 , заступника начальника СКП ВП №7 ОСОБА_32 , в присутності понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , проведений обшук за адресою мешкання ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон Huawei модель JNY-LX1, мобільний телефон марки Samsung червоного кольору, банківська карта № НОМЕР_16 « ІНФОРМАЦІЯ_16 », купюра 1000 – ГЛ1017021, банківська карта № НОМЕР_17 МКВ, НОМЕР_18 ІНФОРМАЦІЯ_17 , квитанція на придбання іноземної валюти, блокнот з записами (Т.3 а.с.148-153);

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 07.02.2025 про визнання речовими доказами мобільний телефон Huawei модель JNY-LX1, мобільний телефон марки Samsung червоного кольору, банківська карта № НОМЕР_16 « ІНФОРМАЦІЯ_16 », купюра 1000 – ГЛ1017021, банківська карта № НОМЕР_17 МКВ, НОМЕР_18 ІНФОРМАЦІЯ_17 , квитанція на придбання іноземної валюти, блокнот з записами, шприц ємністю 0,5 мл з прозорою речовиною, квитанцією №300 про прийняття речових доказів (Т.3 а.с.153-156)

-Інформацією, зазначеною в запиті т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.06.2025 року до начальника ВП №7 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області про надання інформації стосовно підтвердження або спростування фактів встановлення місця перебування солдата ОСОБА_3 , який рахується безвісно зниклим та за період з 01.07.2024 по 31.01.2025 р. виплачуються відповідні виплати від держави (Т.3 а.с.196)

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 14.07.2025 про визнання речовими доказами цифрового носія – диску з записом допиту свідка ОСОБА_35 марки « My media» 4,7 Gb (Т.4.а.с.26,27);

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 14.07.2025 про визнання речовими доказами цифрового носія – диску з записом додаткового допиту свідка ОСОБА_36 марки « My media» 4,7 Gb (Т.4.а.с.32-33);

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 17.07.2025 про визнання речовими доказами флеш носія PATRIOT 32Gb p з відеозаписом обшуку від 12.06.2025 на території домоволодіння АДРЕСА_3 ; флеш носій марки KINGSTON 62 Gb з відеозаписом обшуку від 12.06.2025 в приміщенні квартири АДРЕСА_5 (Т.4.а.с.47-49);

-Протоколом пред`явлення особи за фотознімками від 16.07.2025 р. свідку ОСОБА_37 за участі понятих було запропоновано впізнати за фото особу ОСОБА_5 , якою було оформлено заяву на виплати на ВЧ НОМЕР_1 на чоловіка ОСОБА_3 . Свідок опізнав за формою обличчя, інших його рис особу на фото під №3. Згідно довідки - додатку до протоколу пред`явлення особи за фотознімками від 16.07.2025 р. на фотознімку №3 перебуває фото ОСОБА_5 ( Т.4 а.с.51-53);

-Протоколом за результатами проведення візуального спостереження за місцем від 11.06.2025, за яким виявлено місце перебування ОСОБА_3 29.05.2025 за адресою АДРЕСА_3 (Т.4 а.с.70);

-Протоколом за результатами проведення візуального спостереження за місцем від 25.06.2025, за яким виявлено місце перебування ОСОБА_3 12.06.2025 за адресою АДРЕСА_3 (Т.4 а.с.71);

-Протоколом за результатами проведення візуального спостереження за місцем від 12.06.2025, за яким виявлено місце перебування ОСОБА_3 12.06.2025 за адресою АДРЕСА_1 (Т.4 а.с.72);

-Протоколом за результатами проведення візуального спостереження за місцем від 11.06.2025, за яким виявлено місце перебування ОСОБА_3 30.05.2025 за адресою АДРЕСА_3 (Т.4 а.с.74);

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 25.07.2025 про визнання речовими доказами цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом допиту свідка ОСОБА_9 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_38 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_39 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_22 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом допиту свідка ОСОБА_40 (Т.4.а.с.151-152);

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 29.07.2025 р. із встановленням змісту збережених фотографій із родиною із зображенням ОСОБА_3 на телефоні Huawei модель JNY-LX1 IMEI: НОМЕР_19 , НОМЕР_20 із фото таблицею, фото датовані 25.10. та 28.10.2024, липня 2024 р., травня 2025 р. (Т.4 а.с157-165);

-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 29.07.2025 р. із встановленням змісту збережених фотографій із родиною із зображенням ОСОБА_3 на телефоні Samsung модель Galaxy A02 IMEI: НОМЕР_21 згідно якого вбачається відсутність інформації у мессенджерах, телефонній книзі (Т.4 а.с166-167);

-Витягами з розрахунково-платіжних відомостей на солдата ОСОБА_3 за період з 01.07.2024 по 31.01.2025 р. (Т.4 а.с174-201);

-Висновком судового експерта №СЕ-19/104-25/29323-ЕК від 30.07.2025 р. про документальне підтвердження надходження грошових коштів з ВЧ НОМЕР_2 як виплат з ГЗ зник. Безвісно на ім`я ОСОБА_5 на рахунок НОМЕР_4 АТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » за період з серпня 2024 року по лютий 2025 на загальну суму 881242,40 грн.; про документальне підтвердження перерахування грошових коштів від ОСОБА_5 з рахунку НОМЕР_4 АТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » на картковий рахунок НОМЕР_22 за період з серпня 2024 р по люти1 2025 на загальну суму 42420 грн. (Т.4 а.с.203-212);

-Висновком судового експерта №СЕ-19/104-25/29321-ЕК від 31.07.2025 р. про документальне підтвердження нарахування військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 грошового забезпечення за період з серпня 2024 року по січень 2025 включно на загальну суму 752 101,15 грн.(Т.4 а.с.214-225);

-Постановою слідчого ОСОБА_19 від 02.08.2025 р. про визнання речовими доказами 2 паперових конверти б/н з копіями матеріалів кримінального провадження №42025041330000308.(Т.4 а.с.226-228)

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , її захисник не оспорювали допустимість та належність доказів, покладених в основу обвинувачення, погоджується з їх змістом.

Докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України досліджувались судом та аналізувались з урахуванням факту, що обвинувачений повністю та беззаперечно визнає обставини самовільного залишення військової частини проте вважав, що в обвинувальному акті невірно зазначений період самовільного залишення військової частини без врахування періоду перебування його у полоні протягом тижня з 06.07.24 року. Проте, в судовому засіданні обвинуваченим також були надані пояснення щодо можливості сплутати та не запам`ятовувати точні дати через сплив часу та він не наполягав на точності дат у своїх показах. В іншій частині обставини обвинувального акту беззаперечно визнавались обвинуваченим ОСОБА_3 .

Згідно з статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого. При оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Судом не приймаються до уваги наступні письмові матеріали кримінального провадження, надані прокурором для дослідження, на які він посилається як на докази, оскільки вони не являються процесуальними джерелами доказів в розумінні ч.2 ст. 84 КПК України, а саме: витяги з ЄДРДР кримінального провадження №42025041330000308; інформаційну довідку по кримінальному провадженню №42025041330000308; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності; Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості квартири АДРЕСА_5 Води Листом т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.06.2025 року ; копії документів військової частини :довіреність ВЧ НОМЕР_2 , витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №326 від 10.11.2024 року, наказ Головнокомандувача ЗСУ №1658 від 22.12.2024 року про призначення командира ВЧ НОМЕР_2 полковника ОСОБА_41 , посвідчення офіцера НОМЕР_23 ОСОБА_42 ; відповіді на запит з центів зайнятості; протокол отримання зразків для експертизи. Окремо, що стосується витягу з ЄРДР, то суд зазначив, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Сукупність досліджених доказів, зазначених вище, представлених стороною обвинувачення узгоджуються між собою, які судом приймаються в якості належних, допустимих, достовірних, будучи достатніми у своєму взаємозв`язку, що беззаперечно вказують на причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого їм судом кримінальних правопорушень.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд дійшов послідовного висновку на підставі досліджених в справі доказів та встановлених фактичних обставин, про визнання винуватими:

обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

- за ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення місця служби військовослужбовця, тривалістю понад 3 доби, вчиненому в умовах воєнного стану;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого групою осіб, у великих розмірах;

обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

- ч. 1 ст. 209 КК України, за ознаками: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхомнабуття, розпорядження майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.

Надаючи оцінку попередній кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_5 , органом досудового розслідування та під час пред`явлення обвинувачення в суді, суд враховую, що на час вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України діяла наступна редакція Закону про кримінальну відповідальність № 3233-IX від 13.07.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023 за ч.4 с.190 КК України :

Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Зазначена редакція Закону не передбачає ознаки «вчинення злочину в умовах воєнного стану» та підлягає виключенню судом під час кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого групою осіб, у великих розмірах.

Мотиви призначення покарання.

Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинені обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України є тяжкими злочинами.

Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинені обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.209, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України є тяжкими злочинами.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає наявність малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд визнає наявність малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні та щире каяття за вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 209 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України. Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із меж, установлених у санкції статтей, що передбачають відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.407 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, раніше судимий, одружений, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується за місцем служби позитивно, шкода завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована. Крім того, з матеріалів досудової доповіді щодо обвинуваченого вбачаються високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення.

Виходячи із характеру вчинених злочинів, характеристики обвинуваченого, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання з урахуванням статті 69, 69-1, 75 КК України.

Суд, виходячи із положень статті 65 КК України, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочинів, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_3 не можливо без ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому має бути призначене покарання лише у виді позбавленням волі.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити за правилами частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів.

Щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , суд, визначаючи ступінь тяжкості злочину виходить з особливостей конкретних злочинів та обставин їх вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд виходить із меж, установлених у санкції статей, що передбачають відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.209 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, раніше не судима, одружена, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з матеріалів досудової доповіді щодо обвинуваченої вбачаються середній ризик за висновком досудової доповіді вчинення повторного кримінального правопорушення, характеризується за місцем проживання позитивно, шкода завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована.

Відповідно до положень ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Верховним Судом у Постанові від 10 липня 2018р. у справі № 148/1211/15-к зазначено, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, – тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» – означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість злочинів, характеристики обвинуваченої, наявності двох пом`якшувальних покарання обставин, визнання нею вини та щире каяття, суд вбачає підстави для призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням статей 69-1 та 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Враховуючи, що санкція статті ч.1 ст.209 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, суд вважає, що конфіскація майна не підлягає призначенню з урахуванням положень ст. 77 КК України, що містить перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та якими не передбачено можливості призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у таких випадках.

Відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №404/2081/22 викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст. 55 КК України (застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю):

«зміст ст. 55 КК не містить законодавчих заборон чи обмежень щодо призначення такого додаткового покарання в залежності від того, чи обіймав обвинувачений певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а саме позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з розпорядженням та управлінням фінансовими коштами – державними соціальними виплатами строком на два роки.

Остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначається за правилами частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Військовою частиною НОМЕР_2 під час судового розгляду був заявлений цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення суми завданої матеріальної шкоди через незаконні виплати дружині зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 в розмірі 881 242,40 грн.

В судовому засіданні вимоги цивільного позову обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнані повністю.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За приписами ст..206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час судового розгляду не встановлено що визнання відповідачами цивільного позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про його задоволення у визначений позивачем спосіб.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року в справі № 190/980/25, пр. 1-кс/190/214/25 на квартиру АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_5 скасувати після набрання вироку законної сили, враховуючи попередній висновок про відсутність підстав для призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна обвинуваченої ОСОБА_5 .

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз відповідно до статті 124 КПК слід стягнути з обвинувачених.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.12, ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України, -

Ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст. 407 КК України – у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України – у виді 5 (п`ять ) років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначивши ОСОБА_3 , остаточне покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 12 червня 2025 року, зарахувавши на підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_3 термін попереднього ув`язнення з 12 червня 2025 року по дату набрання законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироку законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209 та ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 209 КК України - із застосуванням ст.69-1 КК Україниу виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України – із застосуванням ст.69-1 КК України,у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначивши ОСОБА_5 , остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.1 ст.77 КК України призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з розпорядженням та управлінням фінансовими коштами – державними соціальними виплатами.

Цивільний позов Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_24 ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_25 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 881 242, 40 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_25 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз в загальному розмірі 21 393,60 грн.

Скасувати арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 року в справі № 190/980/25, пр. 1-кс/190/214/25 на квартиру АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_5 - після набрання вироку законної сили.

Матеріали кримінального провадження в 3 томах залишити зберігати при обвинувальному акті .

Речові докази:

- у вигляді цифрового носія диску з записом інформації, вилученої в АТ ІНФОРМАЦІЯ_4 » по картковому рахунку № НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_5 зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «LENOVO» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_12 ; IMEI2: НОМЕР_12 повернути власнику;

- кредитні картки: ІНФОРМАЦІЯ_5 № НОМЕР_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон Huawei модель JNY-LX1, мобільний телефон марки Samsung червоного кольору повернути власнику;

- банківська карта № НОМЕР_16 « ІНФОРМАЦІЯ_16 », купюра 1000 – ГЛ1017021, банківська карта № НОМЕР_17 МКВ, НОМЕР_26 , квитанція на придбання іноземної валюти, блокнот з записами,- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- шприц ємністю 0,5 мл з прозорою речовиною, за квитанцією №300 про прийняття речових доказів на зберігання знищити;

- у вигляді цифрового носія – диску з записом допиту свідка ОСОБА_35 марки « My media» 4,7 Gb, у вигляді цифрового носія – диску з записом додаткового допиту свідка ОСОБА_36 марки « My media» 4,7 Gb, цифрового носія – диску з записом допиту свідка ОСОБА_35 марки « My media» 4,7 Gb, флеш носія PATRIOT 32Gb p з відеозаписом обшуку від 12.06.2025 на території домоволодіння АДРЕСА_3 ; флеш носій марки KINGSTON 62 Gb з відеозаписом обшуку від 12.06.2025 в приміщенні квартири АДРЕСА_5 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом допиту свідка ОСОБА_9 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_38 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_39 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом додаткового допиту свідка ОСОБА_22 ; цифрового носія – диску марки « My media» 4,7 Gb із записом допиту свідка ОСОБА_43 ; 2 паперових конверти б/н з копіями матеріалів кримінального провадження №42025041330000308 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua