Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №183/12934/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/12934/25

Провадження № 2/183/4221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №75445851 від 02 червня 2021 року у сумі 18 658,90 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 червня 2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, відповідач) укладено Договір позики № 75445851 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачеві грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн, строк позики - 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису EEnYa5n1EA, що надісланий на вказану відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня Позикодавець, на виконання п.1 Договору позики № 75445851 від 02 червня 2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачеві у власність грошові кошти в розмірі 6 500,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75445851 від 02 червня 2021 року.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75445851 від 02 червня 2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 892,65 грн, з яких: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 392,65 грн - сума заборгованості за відсотками.

Ураховуючи умови Договору позики №75445851 від 02 червня 2021 року та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 3 233,75 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 18 658,90 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 158,90 грн - сума заборгованості за відсотками. Указану суму заборгованості, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Не погоджуючись з пред`явленим позовом відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилалась на те, що 25 січня 2021 року у неї були викрадені документи, у зв`язку з чим нею було подано заяву до правоохоронних органів, що підтверджується витягом з ЄРДР. Крім того, у червні 2021 року відповідач перебувала на тимчасово непідконтрольній території, у зв`язку з тяжким станом здоров`я дідуся, за яким здійснювала догляд до моменту його смерті та поховання, що підтверджується відповідними медичними документами та свідоцтвом про смерть. Також посилається на те, що у зазначений період не мала можливості користуватися мобільним телефоном, банківськими рахунками та платіжними картками, а відтак не могла оформлювати будь-які кредитні зобов`язання. Звертає увагу суду про наявність у неї статусу внутрішньо переміщеної особи. Також вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору саме відповідачем, зокрема відсутні докази належної електронної ідентифікації особи, використання особистого номера телефону, електронного підпису чи іншого підтвердження її волевиявлення на укладення договору. Саме по собі використання персональних даних відповідача не підтверджує факту укладення нею кредитного договору. Посилаючись на норми ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», просить суд поновити строк на подання відзиву, прийняти його до розгляду та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також просить розглянути справу за її відсутності у зв`язку із сімейними обставинами, навчанням та трудовою діяльністю.

Представником позивача адвокатом Ткаченко Ю. О. подано відповідь на відзив, у якій остання заперечує доводи відповідача щодо неукладення договору позики та зазначає, що спірний договір був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Вважає, що договір позики №75445851 був підписаний відповідачем шляхом акцепту оферти із використанням одноразового ідентифікатора, який, на думку позивача, є належним електронним підписом та підтверджує волевиявлення відповідача на укладення договору. Позивач зазначає, що використання одноразового ідентифікатора було неможливим без попередньої реєстрації відповідача в системі, входу до особистого кабінету та підтвердження відповідних дій. Також посилається на наявну у матеріалах справи довідку про ідентифікацію та практику Верховного Суду щодо допустимості укладення кредитних договорів в електронній формі. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надала належних доказів використання її персональних даних третіми особами, не оскаржувала договір у встановленому порядку та не зверталась до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії. Представник вважає, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР не підтверджує факту шахрайства чи недійсності правочину. Також представник звертає увагу, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за договором у розмірі 3 233,75 грн, що, на його думку, додатково підтверджує факт укладення договору та отримання кредитних коштів. У відповіді на відзив зазначено, що заперечення відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та концепції «негативного доказу», без надання належних доказів на спростування позовних вимог. У зв`язку із викладеним позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, у яких остання заперечила проти доводів, викладених у відповіді на відзив, зазначивши, що не укладала з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» кредитного договору, не підписувала його у паперовій чи електронній формі, не вводила одноразових ідентифікаторів та не вчиняла жодних дій, спрямованих на отримання кредиту. Також вказала, що позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного отримання нею коштів або належності їй банківської картки, на яку нібито були перераховані кошти. Крім того, відповідач послалася на надані до суду матеріали щодо викрадення її документів, що, на її думку, підтверджує можливість незаконного використання її персональних даних третіми особами. Вона зазначила, що жодних платежів за спірним договором не здійснювала, а сам факт використання одноразового ідентифікатора не доводить її особистого волевиявлення на укладення договору. Також вказала, що позивач безпідставно перекладає на неї обов`язок доведення обставин, яких вона не вчиняла, тоді як саме позивач повинен довести факт укладення договору та виникнення зобов`язань. У зв`язку з викладеним просила суд урахувати подані заперечення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

29 грудня 2025 року через канцелярію суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, яка передана судді 30 грудня 2025 року.

Ухвалою судді від 30 грудня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою сторонам було встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень. А також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» направив заяву, у якій просив проводити розгляду справи за відсутності представника, позові вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій просила урахувати доводи викладені у відзиві на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також просила про застосування позовної давності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом установлено, що згідно з довідкою про ідентифікацію 02 червня 2021 року ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за електронною поштою veronika.zdor1994@gmail.com та 02 червня 2021 року о 21:10:00 їй направлено одноразовий ідентифікатор еEnYa5n1EA (а.с. 14).

02 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75445851 (на умовах повернення в кінці строку позики). За Договором сума позики вказана 6 500,00 грн. Строк позики 29 днів. Процентна ставка базова)/день) - 1,99%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%. Дата надання позики 02 червня 2021 року. Дата повернення позики (останній день) 01 липня 2021 року. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Позичальник доручає Позикодавцю ініціювати списання коштів із відповідного банківського рахунку Позичальника із використанням реквізитів платіжних карток, що були зазначені Позичальником при отриманні/поверненні Позики, сплаті Процентів за користування, та направляти їх на виконання грошових зобов`язань Позичальника за цим Договором. Позичальник доручає Позикодавцю здійснювати таке списання виключно з дати повернення Позики. Списання може бути здійснено необмежену кількість разів, але у сумі, що не перевищує фактичної заборгованості Позичальника на день такого списання. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором еEnYa5n1EA (а.с. 13).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором позики, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції про перерахування відповідачеві грошових коштів 02 червня 2021 року на рахунок Позичальника у розмірі, указаному у Договорі позики (а.с. 16). Крім того указане підтверджується наданою відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260226/80817-БТ від 28 лютого 2026 року, з якої убачається, що на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 02 червня 2021 року зараховано платіж у розмірі 6 500,00 грн (а.с. 117-119).

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого та на підставі Акту прийому-передачі інформації, Реєстру права вимог № 3, Акту звірки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 75445851 від 02 червня 2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем (а.с. 29-36).

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого та на підставі Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, Акту прийому-передачі інформації, Реєстру заборгованості, Акту звірки ТОВ «Фінансова компанія управління активами відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 75445851 від 02 червня 2021 року (а.с. 37-44).

З наданого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики № 75445851 від 02 червня 2021 року убачається, що станом на 13 червня 2025 року заборгованість відповідача складає 18 658,90 грн, з якої: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 158,90 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 5-7).

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Матеріали справи свідчать, що Договір позики укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені в ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як установлено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Щодо посилання відповідача на втрату документів як на обставину, що нібито унеможливлювала укладення договору позики, суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається не неможливість укладення кредитного договору у зв`язку з тим, що у неї були викрадені документи і з цього приводу 25 січня 2021 року вона подала заяву до поліції. З копії Витягу з ЄРДР 12021135370000086, наданого відповідачем до відзиву убачається, що 25 січня 2021 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України. Короткий виклад обставин зазначений у витязі «25.01.2021 до ЧЧ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невідома особа здійснила крадіжку документів на її ім`я, з магазину «АТБ» за адресою: АДРЕСА_1 (ЖЄО 1670 від 25.01.2021)».

У той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме документи, оформлені на її ім`я, були викрадені, їх перелік, реквізити, а також відсутні будь-які докази того, що саме зазначені документи були використані третіми особами при укладенні спірного кредитного договору.

При цьому, варто звернути увагу, що в реквізитах Договору позики № 75445851 від 02 червня 2021 року указані відомості, зокрема «паспорт № НОМЕР_2 ». Відповідачем на підтвердження надання їй статусу ВПО надано довідку від 14 жовтня 2022 року №3005-5002235668, у якій, міститься інформація про документи, які посвідчують особу відповідача, а саме «паспорт зразка 2016: НОМЕР_3 , виданий 4439 18.09.2019-18.09.2029». Також у виписці, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду, зазначені, зокрема, реквізити паспорта громадянина України ОСОБА_1 , а саме: «паспорт громадянина України (ID картка) НОМЕР_2 , виданий 4439 18.09.2019».

Одночасно з цим, відповідачем на надано доказів, що після «втрати документів на її ім`я», остання зверталась із заявою про закриття рахунку, а також з повідомленням про втрату документів, що унеможливило здійснення саме нею будь-яких платіжних операцій за рахунком.

Указане свідчить про актуальність персональних даних відповідача ОСОБА_1 , а саме паспорта громадянина України та відсутність їх зміни чи втрати на момент укладення договору позики. Ураховуючи наведене суд приходить до висновку, що відповідач не втратив та користується паспортом громадянина України, реквізити якого зазначені у Договорі позики № 75445851 від 02 червня 2021 року.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту перерахування суми кредитних коштів саме на його ім`я та на належну йому картку та відсутності доказів підписання кредитного договору саме позивачем, суд вважає, що указане спростовується матеріалами справи з огляду на таке.

У реквізитах сторін Договору позики № 75445851 від 02 червня 2021 року міститься зазначення рахунку відповідача « НОМЕР_4 ».

Як вже зазначалось вище, з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260226/80817-БТ від 28 лютого 2026 року, убачається, що на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 02 червня 2021 року зараховано платіж у розмірі 6 500,00 грн. Також з указаної виписку убачається, що відповідачем у цей же період часу, а саме з 02 червня 2021 року до 05 червня 2021 року, було здійснено платежі з придбання товарів, зарахування на цю картку соціальних виплат та здійснення переказів (а.с. 117-119).

Відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та паспортних даних, які є персональними даними, не належить до загальнодоступних відомостей та підлягають захисту від неправомірного розголошення чи доступу третіх осіб, його платіжної картки, електронної пошти, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Ураховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме позичальник має доступ до свого банківського рахунку і він мав можливість представити суду виписку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Разом із тим, відповідач, посилаючись у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не надав суду виписки по його рахунках в банківських установах, у тому числі по картковому рахунку НОМЕР_4 , який зазначив у договорі, як номер особистого платіжного засобу, ні доказів про відсутність у нього такого рахунку, чим не спростував доказів, наданих стороною позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту викрадення саме паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків та платіжної банківської картки, на яку видано кредитні кошти. Наданий відповідачем витяг з ЄРДР № 12021135370000086 не містить жодних ідентифікуючих відомостей щодо документів, які були викрадені, зокрема не містить інформації про серію, номер чи вид документів. Крім того, суд звертає увагу, що у довідці внутрішньо переміщеної особи від 14 жовтня 2022 року міститься посилання на паспорт громадянина України, виданий на ім`я відповідача у 2019 році, реквізити якого також зазначені у договорі позики, укладеному у червні 2021 року, що свідчить про актуальність та використання відповідачем вказаного документа після обставин, на які вона посилається.

На час розгляду справи судом сторонами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості відповідачем за Договором позики, про причини несвоєчасного погашення заборгованості.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у ТОВ «ФК«ЄАПБ», як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Також, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 встановлено, що відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, ураховуючи надання позивачем договорів факторингу, умов цих договорів, які передбачають перехід права вимоги моментом підписання відповідного реєстру боржників, у ТОВ «Фінпром Маркет», як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики, оскільки стороною позивача підтверджений факт укладення відповідачем з первісним кредитором відповідного договору, видачі коштів у позику, перехід права вимоги за договором до позивача, а відповідачем не доведено укладення договору іншою особою, повного виконання договору у частині повернення грошових коштів як первісному кредиторові, так і позивачеві.

У той же час, суд не погоджується з розміром відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, з огляду на таке.

Відповідно до умов кредитного договору, строк користування позикою чітко визначений пунктом 2.2 та становить 29 днів (з 02 червня 2021 року до 01 липня 2021 року включно), що означає, що базова процентна ставка (1,99% на день) застосовується виключно в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Позивачем заявлено до стягнення відсотки, нараховані до 29 вересня 2021 року, тобто за період, який виходить за межі установленого договором строку його дії. При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами правові підстави для продовження нарахування відсотків після спливу строку кредитування, зокрема відсутні докази належного застосування умов щодо простроченого користування позикою, передбачених договором, а також відсутні розрахунки, які б підтверджували обґрунтованість заявленої суми.

Хоча договором і передбачена окрема ставка за понадстрокове користування позикою (2,70% на день), її застосування є можливим виключно за умови належного доведення факту прострочення, порядку нарахування та коректного розрахунку заборгованості відповідно до умов договору та вимог закону. Натомість позивачем не надано деталізованого та перевіряємого розрахунку, який би підтверджував правомірність нарахування відсотків за межами строку дії договору.

У позовній заяві позивач посилається на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - Правила), якими передбачено порядок та строк пролонгації договору.

Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики №75445851, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку та строку пролонгації договору позику. Водночас суд звертає увагу на те, що вказані Правила не підписані відповідачем. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді указаної справи.

Отже, нарахування відсотків після 01 липня 2021року здійснено поза межами строку дії договору без належного правового та доказового обґрунтування, що суперечить умовам договору та положенням цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань і доказування (ст. 81 ЦПК України). У зв`язку з цим заявлені до стягнення відсотки в частині їх нарахування за період після закінчення строку договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, позивач набув внаслідок укладення договорів факторингу право вимоги від первісного кредитора, суд убачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором позики в частині тіла кредиту у розмірі 6 500,00 грн та відсотків в розмірі 3 751,15 грн.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність за заявою відповідача.

Згідно із Законом від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався. В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23 грудня 2022 року № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 квітня 2023 року.

За ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Карантин на підставі коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв на території України з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України без перерв. Крім цього, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Поряд з цим, Законом від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон № 4434) передбачено відновлення строків позовної давності. Закон № 4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Закон № 4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон опубліковано в офіційному виданні «Голос України» 03 червня 2025 року № 108. Тому, Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року і саме з цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. Отже, хоча норми «Прикінцевих та перехідних положень» ЦКУ, якими призупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, але, фактично строки позовної давності за правочинами, які вчинені у період з 02 квітня 2020 року почали свій облік від 04 вересня 2025 року. Таким чином, строк позовної давності до правочину, вчиненого 02 червня 2021 року при зверненні з позовом 28 листопада 2025 року позивачем не пропущено.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 4 500,00 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог 54,94% (задоволено 10 251,15 грн із заявлених 18 658,90 грн), з ОСОБА_2 на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 330,87 грн (54,94% від 2422,40 грн). У решті судовий збір покладається на позивача.На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики (АНУЇТЕТ) № 75445851 від 02 червня 2021 року, яка утворилась станом на 13 червня 2025 року, у загальному розмірі 10 251 гривня 15 копійок, яка складається з: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 751,15 грн - сума заборгованості за відсотками.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати в сумі 4 830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) гривень 87 копійок, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 1 330,87 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено та підписано 06 травня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна