Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №183/13140/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13140/25

№ 1-кп/183/1647/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, військовослужбовця військової служби в посаді курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 31.01.2018 Приморським районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 01.02.2018 Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 13.04.2018 Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворих покарань по вирокам Приморського районного суду м. Маріуполь від 31.01.2018 та Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 01.02.2018 більш суворим за даним вироком, остаточно призначити покарання 4 роки позбавлення волі. 21.06.2018 ухвалою Апеляційного суду Донецької області змінено за вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 13.04.2018 та вважається засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання за даним вироком, відбуте частково покарання за попереднім вирокам Приморського районного суду м. Маріуполь від 31.01.2018 та Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 01.02.2018 з 10.11.2017 до 12.04.2018. Строк покарання обчислювати з 13.04.2018 та в іншій частині вирок залишити без змін;

- 16.05.2018 Приморським районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 13.04.2018 остаточно призначити покарання 5 років позбавлення волі ;

- 26.09.2018 Орджонікідзівським районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 29.11.2019 Іллічівським районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Орджонікідзівського районного суду м. Маріуполь від 26.09.2018, більш суворим, призначено даним вироком остаточне покарання 5 років 5 місяців позбавлення волі;

- 04.08.2025 року Шевченківським районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст.309 КК України засуджений до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

- 07.01.2026 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, приєднано покарання не відбуте за вироком Шевченківського районного суду м. Дніпра від 04.08.2025, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2025 за №144, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_2 та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно з ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_4 , розташувались в с. Зарічне Самарівського району Дніпропетровської області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).

Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді курсанта 3 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 05 червня 2025 року не з`явився вчасно на службу без поважних з лікувальної консультації у КП «Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району», до розташування підрозділу в районі населеного пункту с. Зарічне Самарівського району Дніпропетровської області, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися до 13 листопада 2025 року, тобто до часу обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на території Дніпропетровської області.

Крім того, 12 жовтня 2025 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_4 знаходився у приміщенні хірургічного відділення КНП Самарівського ПМСД, розташованого за адресою: вул. Гідності, №№40, м. Самар, Дніпропетровської області, де побачив у приміщенні службової роздягальні сумку із речами, яка належить ОСОБА_5 . В цей момент у ОСОБА_4 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаної жіночої сумки з майном, що може в ній знаходитись.

Реалізуючи свій прямий умисел, у вказані дату та час ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи таємно, умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи у приміщенні службової роздягальні Хірургічного відділення КНП Самарівського ПМСД, за адресою: вул. Гідності, №40 в м. Самар Дніпропетровської області, таємно викрав жіночу суму сірого кольору. у якій знаходились грошові кошти в сумі 10 800 гривень та 450 доларів США, що згідно курсу НБУ (станом на 12 жовтня 2025 року = 41,5062) прирівнюється до 18 677 гривні 79 копійок, які належать ОСОБА_6 , взяв їх в руки та тримаючи при собі вийшов з викраденим майном з приміщення хірургічного відділення КНП Самарівського ПМСД, тим самим викрав їх.

Після чого, ОСОБА_4 , з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 29 477 гривню 79 копійок.

Крім того, 12 жовтня 2025 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 прийшов до готельно-ресторанного комплексу «Релакс» за адресою: вул. Гідності, 2А в м. Самар Дніпропетровської області, де заселитись до номеру №115 та зареєструвався на своє ім`я.

Перебуваючи у належному «ТОВ НОВОМОСКОВСЬКА СПОРТИНА БАЗА» номері №115 готельно-ресторанного комплексу «Релакс» за адресою: вул. Гідності, 2А в м. Самар Дніпропетровської області, маючи вільний доступ до майна, яке знаходиться у вищевказаному номері у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, ОСОБА_4 в період часу з 20 години 40 хвилин 12 жовтня 2025 і не пізніше ніж 07 година 20 хвилина 13 жовтня 2025 року, перебуваючи в №115 готельно-ресторанного комплексу «Релакс» за адресою: вул. Гідності, 2А в м. Самар Дніпропетровської області, усвідомлюючи, що майно, яке знаходиться в номері йому не належить, маючи реальну можливість заволодіти ними непомітно для їх власника та персоналу готельно-ресторанного комплексу «Релакс», ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою викрадення демонтував з метою викрадення панель для змиву унітазу чорного кольору, матовий марки Grohe (38732KF0) вартістю 3 932 гривні 33 копійки, лійку для верхнього душу прямокутної форми, чорного кольору, виготовлена з пластику з душової системи Grohe Cubeo, прихованого монтажу з Tempesta 250, з металевим коліном вартістю 17 140 гривень, лійку для гігієнічного душу Inspai-Varius, Matt Black (k35) прямокутна QТ 2567 Qtap вартістю 758 гривень 13 копійок, змішувач для умивальнику Grohe Eurosmart M-Size (233242433) вартістю 5 491 гривні, кульовий кран з маркуванням ECO PN 20 1/2 DN 15 вартістю 79 гривень, коліно каналізаційне з маркуванням ASG-Plast PP-H STRB DN 32x45 DINEN 1451 B DIN 4102 В1 вартістю 34 гривні 16 копійок, донний клапан чорного кольору Ledeme SANITARY WARE вартістю 600 гривень. Після чого, вказані речі, ОСОБА_4 сховав серед своїх особистих речей в рюкзаку та 13 жовтня 2025 року о 07 годині 20 хвилин, залишив готельно-ресторанний комплекс «Релакс» за адресою: вул. Гідності, 2А в м. Самар Дніпропетровської області з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому «ТОВ НОВОМОСКОВСЬКА СПОРТИНА БАЗА» матеріальну шкоду на загальну суму 27 468 гривень 78 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Пояснив, що дійсно за вказаних у обвинувальному акті обставин не з`явився вчасно до військової частини через відчуття страху та проводив час на власний розсуд у м. Дніпрі. Також вказав, що дійсно перебуваючи в хірургічному відділенні лікарні викрав жіночу сумку, в якій були грошові кошти, у тому числі долари, які він пізніше обміняв на гривні в декількох обмінниках валют. Викраденими коштами розпорядився на власний розсуд. В подальшому заселився в готельно-ресторанний комплекс «Релакс», з якого викрав багато різного майна, серед якого були предмети сантехніки. Викрадене майно подарував іншій особі. Зазначив, що кається у вчиненому, готовий нести покарання, а також бажає продовжувати проходити військову службу. Цивільний позов визнає у повному обсязі.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочини, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового провадження проти цього не заперечують.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом було з`ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють вищенаведені обставини та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Отже суд, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, а також таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України відповідно.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є рецидив кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має намір продовжити проходити військову службу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, за місце проходження служби характеризується посередньо.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння злочинів, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, призначити ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 та за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі у межах санкції відповідних статей із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, на підставі яких визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим та законним з урахуванням всіх фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, буде відповідати принципу співмірності конкретних кримінальних протиправних діянь, вчинених обвинуваченим з призначеним йому покаранням та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Крім того, враховуючи, що кримінальні правопорушення за цим вироком вчинено ОСОБА_4 до постановлення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.01.2026 року, яким останнього засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, остаточне покарання обвинуваченому підлягає призначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із втратою, знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, необхідність докладання додаткових зусиль та витрачання часу на поновлення порушеного права, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що під час судового розгляду кримінального провадження було доведено протиправні винні дії обвинуваченого, наслідки цих дій у вигляді завданої шкоди потерпілому та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та наслідками, обвинувачений цивільний позов визнав у повному обсязі, тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності, дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Разом з тим, під час досудового розслідування у кримінальному провадженню було проведено судово-товарознавчі експертизи, вартість проведення яких склала 400 та 520 гривень, які було проведено судовим експертом ОСОБА_7 , проте, враховуючи, що експерт ОСОБА_7 не є державним експертом, вказані витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.01.2026 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк частково відбутого покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.01.2026 року, а саме з 13.11.2025 року по день набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення судових експертів Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 5348 гривень 40 копійок, а саме за проведення: судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-25/41861-Д від 28.10.2025 - 3119,90 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-25/47080-Д від 28.10.2025 - 2228,50 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2025 року на: панель для змиву унітазу чорного кольору, матовий марки Grohe (38732KF0); лійку для верхнього душу прямокутної форми, чорного кольору, виготовлена з пластику з душової системи Grohe Cubeo, прихованого монтажу з Tempesta 250 з металевим коліном; лійку для гігієнічного душу Inspai-Varius, Matt Black (k35) прямокутна QT 2567 Qtap; змішувач для умивальнику Grohe Eurosmart M-Size (233242433); кульовий кран з маркуванням ECO PN 20 1/2 DN 15; коліно каналізаційне з маркуванням ASG-Plast PP-H STRB DN 32x45 DINEN 1451 B DIN 4102 B1; донний клапан чорного кольору Ledeme SANITARY WARE - скасувати.

Речові докази:

- панель для змиву унітазу чорного кольору, матовий марки Grohe (38732KF0); лійку для верхнього душу прямокутної форми, чорного кольору, виготовлена з пластику з душової системи Grohe Cubeo, прихованого монтажу з Tempesta 250 з металевим коліном; лійку для гігієнічного душу Inspai-Varius, Matt Black (k35) прямокутна QT 2567 Qtap; змішувач для умивальнику Grohe Eurosmart M-Size (233242433); кульовий кран з маркуванням ECO PN 20 1/2 DN 15; коліно каналізаційне з маркуванням ASG-Plast PP-H STRB DN 32x45 DINEN 1451 B DIN 4102 B1; донний клапан чорного кольору Ledeme SANITARY WARE – повернути власнику «ТОВ Новомосковська спортивна база»;

- DVD-R диск із записом з камер відеоспостереження готельно-ресторанного комплексу «Релакс» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування майнової шкоди – 29477 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди – 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1