Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №179/773/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/773/26

1-кп/179/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12026042470000035 від 08.02.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжичі Броварського району Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2026 року близько 22.00 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 знаходився за місцем свого тимчасового проживання, а саме: в будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , де разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої.

Під час спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 раптово виникла словесна сварка, у ході якої ОСОБА_6 висловила словесну образу на адресу ОСОБА_4 , після чого схопила рукою за кофту ОСОБА_4 . У ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 . Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, знаходячись в зазначеному місці та в зазначений час, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взяв лівою рукою зі столу ніж, та реалізуючи свій прямий злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , знаходячись в кімнаті житлового будинку, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою помсти, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_6 , сидячи попереду навпроти останньої, тримаючи зазначений ніж у своїй лівій руці, замахом з ліва на право відносно осі свого тіла наніс один удар ножом в область грудної клітки ОСОБА_6 , спричинивши своїми умисними діями останній, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені, аорти, травматичного правобічного гемотораксу, гострої крововтрати, які за своїм характером, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, що в даному випадку привели до смерті потерпілого, згідно п. 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Після чого ОСОБА_4 , припинив свої протиправні дії, при цьому не вжив ніяких дій, направлених на надання допомого ОСОБА_6 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення по ст. 115 ч. 1 КК України визнав та суду пояснив, що він 07 лютого 2026 року прийшов з роботи до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Він разом з ОСОБА_6 сіли вечеряти та під час вечері вживали алкогольні напої, випили разом алкоголю десь літр. Потім ОСОБА_6 почала сварку. Він сидів у кімнаті, а ОСОБА_6 підійшла до нього, разом з ним поруч був ніж, він узяв ніж та наніс один удар з положення сидячі ОСОБА_6 . Під час нанесення удару ОСОБА_6 стояла, від удару ОСОБА_6 присіла на ліжко, та потім впала, як прилягла. Зранку коли він прокинувся, то сказав ОСОБА_6 , що прокидайся, пізніше підійшов до неї, а вона мертва. У скоєному розкаюється, зазначив, що розуміє, що він накоїв, позбавив людину життя.

Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов не заявляє.

Прокурор, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої. Тому суд на підставі ст. 325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без потерпілої.

Крім показань самого обвинуваченого, провина ОСОБА_4 в скоєні описаного кримінального правопорушення підтверджується і іншими перевіреними судом доказами.

Згідно протоколу огляду від 08.02.2026 в присутності понятих та за участю спеціаліста було оглянуто території домоволодіння та будинок АДРЕСА_1 . Під час огляду будинку у спальній кімнаті було виявлено труп ОСОБА_6 .

Згідно протоколу огляду від 10.02.2026 в присутності понятих та за участю спеціаліста було оглянуто будинок АДРЕСА_1 . Під час огляду було вилучено ніж кухонний у кількості 3 штук.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.02.2026 за участю ОСОБА_4 , проведеного у присутності понятих та захисника, ОСОБА_4 у адміністративній будівлі ВП 1 Самарівського РВП показав, що 07.02.2026 між ним та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої він схопив лівою рукою ножа, який лежав неподалік на столі, та наніс ОСОБА_6 удар лівою рукою в область грудної клітини один раз, від чого ОСОБА_6 присіла на ліжко та лягла. Після чого він ліг спати.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.02.2026 за участю ОСОБА_4 , останній, у присутності понятих та захисника, за адресою: АДРЕСА_1 , детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення 07.02.2026 та вказав механізм нанесення ним удару ножом ОСОБА_6 .

Згідно протоколу огляду від 10.02.2026 в присутності понятих було оглянуто цифрову відеокамеру, на яку здійснювалася зйомка слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 в приміщенні ВП № 1 Самарівського РВП та за місцем скоєння злочину в АДРЕСА_1 . Під час огляду було від копійовано дані слідчі дії на дисковий накопичувач DVD-R.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 20260204080000168 від 28.02.2026 при судово- медичній експертизі трупу ОСОБА_6 знайдено: рана на шкірі передньої поверхні грудної клітини справа у середній третині, між середньо – ключичною та передньою пахвовою лініями, у 4-му міжребір`ї, та проникає у праву плевральну порожнину, пошкоджуючи підшкірну жирову клітковину, міжреберні м`язи, пристінкову плевру, середню частку правої легені (дефект (ушкодження) з порушенням цілісності вісцеральної плеври правої легені з інтраальвеолярними крововиливами, в тому числі і в стінках дефекту, з розповсюдженими ділянками дистелектазів, подекуди з дрібними ділянками емфіземи), навколосерцеву сорочку, висхідний відділ аорти (дефект (ушкодження) стінки аорти з її розшаруванням, крововиливами у товщі, з масивними крововиливами, подекуди по типу гематоми, у товщі оточуючої жирової клітковини), де сліпо закінчується, недокрів`я міокарда, нерівномірне кровонаповнення легень, печінки, нирок, паренхіматозна дистрофія міокарда, нирок, хронічний активний гепатит, передцироз, дифузна інтраальвеолярна макрофагальна реакція, з ознаками гемосидероза, прояви хронічного бронхіта, етиловий спирт у крові.

Причиною смерті ОСОБА_6 стало проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з ушкодженням легені та аорти, яке привело до гострої крововтрати та травматичного правобічного гемотораксу, що підтверджується даними розтину трупу та даними додаткових методів дослідження.

Тілесні ушкодження у виді проникаючого колото – різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженнями легені та аорти, яке привело до гострої крововтрати та травматичного правобічного гемотораксу, у своїй сукупності за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя (згідно п. 2.1.3 й Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року), у даному випадку привели до смерті потерпілої, заподіяне колюче – ріжучим предметом з гострим ріжучим краєм, можливо лезом ножа.

Судово – таксологічним дослідженням крові із трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,95%, що у живих осіб може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

При експертизі трупа виявлені морфологічні ознаки хронічного активного гепатиту, хронічного бронхіту.

Згідно висновку додаткової судово – медичної експертизи № 20260104080000168Е від 03.03.2026 згідно протоколу слідчого експерименту від 10.02.2026 за участю ОСОБА_4 тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 наносилися ножом в область грудної клітини, що не суперечить механізму виникнення встановлених тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 692/750-БД від 12.03.2026 при серологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлений лише антиген В, що не виключає можливості належності її крові до групи В з ізогемаглютинінами анти – А за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 694/752-БД від 18.03.2026 в двох слідах на спортивних штанах підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (об`єкти №№ 10,11), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, в решті слідів на спортивних штанах (об`єкти №№ 8,9, 12-15) наявність крові не встановлена. При цитологічному дослідженні крові об`єктів №№ 10,11 статева належність їх не встановлена із -за недостатньої кількості в них формених елементів. При серологічному дослідженні об`єктів №№ 10,11 виявлений антиген В, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти – А за ізосерологічною системою АВ0.

Оскільки в слідах крові об`єктів №№ 10,11 виявлений антиген В, який є групоспецифічним для крові потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому не виключена можливість утворення вказаних слідів й за рахунок її крові.

Оскільки антиген В, виявлений в слідах крові об`єктів №№ 10,11 є групоспецифічним для групи В з ізогемаглютиніном анти – А за ізосерологічною системою АВ0, тому не можна виключати можливість утворення їх за рахунок крові особи (осіб) з вказаною групою крові.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 693/751-БД від 18.03.2026 на ножі (об`єкти №№ 1, 2) встановлена наявність крові та визначений гемоглобін людини, епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканини людини не знайдені.

Статева належність крові в слідах на ножі (об`єкти №№ 1, 2) невстановлена, через недостатню кількість придатних для дослідження (об`єкт № 1) та відсутність (об`єкт № 2) формених елементів крові. При визначеності групової належності крови в даних слідах, виявлено антиген В ізосерологічної системи АВ0.

Враховуючи отримані результати досліджень, можливо висловитися, що сліди крові на ножі (об`єкти №№ 1, 2), могли походити від особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти – А за ізосерологічною системою АВ0, можливо і від потерпілої ОСОБА_6 , беручи до уваги її групову характеристику крові.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 233МК від 03.04.2026 пошкодження на шматку шкіри з грудної клітини справа від трупа ОСОБА_6 , 1973 року народження, є колото-різаною раною і заподіяне сплощеним колюче-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 18,0 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,5 мм. (примітка: ширина клинка і товщина обуха приведені без урахування скорочувальних властивостей шкіри).

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 275МК від 09.04.2026 пошкодження на шматку шкіри з грудної клітини справа від трупа ОСОБА_6 , 1973 року народження, могло бути заподіяне клинком представленого на експертизу ножа.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Визнавши досліджені докази достовірними, належними та допустимими та, оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними та обставинами скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що інкриміноване ОСОБА_4 обвинувачення знайшло підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Про наявність прямого умислу ОСОБА_4 на вбивство потерпілої ОСОБА_6 вказує характер і локалізація нанесеного потерпілій поранення – ножом завдана колото-різана рана в область грудної клітини справа, де знаходяться життєво важливі органи, в тому числі легені. Обвинувачений ОСОБА_4 не міг не усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, та не міг не передбачати його суспільно небезпечні наслідки, оскільки загально відомо, що проникаючі колото-різані поранення можуть спричинити смерть людині.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст. 115 ч. 1 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.

Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його обвинувачують, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню обвинуваченої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин, що наслідком злочину є смерть людини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, не одружений, не працює, за місцем проживання не перебуває на обліку в медичних установах, групи інвалідності не має, позитивно характеризується з місця проживання.

ОСОБА_4 скоїв особливо тяжкий злочини і від його дій настали особливо тяжкі наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені.

Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семі до п`ятнадцяти років.

Суд також враховує, що під час судового засіданні обвинувачений ОСОБА_4 висловлював щирий жаль про вчинене, шкодує про наслідки своїх дій та розкаюється у вчиненому, тобто дав критичну оцінку своїм злочинним діям та готовність нести покарання.

Суд не залишає поза увагою і відсутність у потерпілої будь-яких претензій матеріального чи морального характерів до обвинуваченого.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги позицію державного обвинувачення, захисника та потерпілої, яка цивільний позов не подавала, при призначенні покарання поклалась на розсуд суду, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі у межах мінімальної санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд вважає, що перевиховання й виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливо без ізоляції від суспільства, а також не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки наслідком вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є смерть людини, тому застосування ст. 69 КК України безумовно буде занадто м`яким покаранням для обвинуваченого.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026, 12.02.2026 у відповідності до ст.174 КПК України необхідно скасувати у зв`язку з тим, що потреба у цьому заході забезпечення кримінального провадження відпала.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: оптичний СD-диск, який містить два відеофайлу із записом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12026042470000035 від 08.02.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження; ніж кухонний № 1, загальною довжиною близько 215 мм, довжина руків`я близько 112 мм, довжина клинка близько 103 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 22 мм, найбільша товщина клинка близько 1,6 мм, клинок та руків`я вироблені із металу сріблястого кольору; ніж кухонний № 2, загальною довжиною близько 283 мм, довжина руків`я близько 116 мм, довжина клинка близько 168 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 21,9 мм, найбільша товщина клинка близько 1,2 мм, руків`я вироблене із полімерного матеріалу коричневого кольору, клинок вироблений із металу сріблястого кольору; ніж кухонний № 3, загальною довжиною близько 310 мм, довжина руків`я близько 100 мм, найбільша довжина клинка (зі сторони леза) близько 210 мм, найменша довжина клинка 180 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 30,5 мм, найбільша товщина клинка близько 1,5 мм, руків`я вироблене із полімерного матеріалу сіро-зеленого кольору та частково перемотана ізоляційною стрічкою чорного кольору, клинок вироблений із металу сріблястого кольору; джемпер (толстовка) з капюшоном сірого кольору з написом «CHICAGO», спортивні штани чорного кольору з написом (на лівій штанині) «Аdidas» із синьо-білими лампасами (на синьому фоні – «Аdidas») зі слідами РБК, які зберігається у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 10.02.2026 ОСОБА_4 було затримано 10.02.2026.

Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого продовжувався ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2026.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026 включно.

У відсутність клопотань з боку учасників кримінального провадження про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого під час досудового розслідування і продовженого ухвалою слідчого судді і суду під час судового провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

З метою виконання вироку та запобіганню ризику, що обвинувачений може переховуватися від виконання призначеного йому покарання, запобіжний захід має бути продовжений до набрання вироком законної сили, тому міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Враховуючи факт застосування та продовження ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, враховуючи положення вищезгаданої статті, зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення з 10.02.2026, тобто з моменту фактичного затримання, із розрахунку день позбавлення волі за день попереднього ув`язнення.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбутого ним покарання, строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 10.02.2026 до набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» залишити до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 та 12.02.2026, скасувати.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази: оптичний СD-диск, який містить два відеофайлу із записом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12026042470000035 від 08.02.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

ніж кухонний № 1, загальною довжиною близько 215 мм, довжина руків`я близько 112 мм, довжина клинка близько 103 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 22 мм, найбільша товщина клинка близько 1,6 мм, клинок та руків`я вироблені із металу сріблястого кольору; ніж кухонний № 2, загальною довжиною близько 283 мм, довжина руків`я близько 116 мм, довжина клинка близько 168 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 21,9 мм, найбільша товщина клинка близько 1,2 мм, руків`я вироблене із полімерного матеріалу коричневого кольору, клинок вироблений із металу сріблястого кольору; ніж кухонний № 3, загальною довжиною близько 310 мм, довжина руків`я близько 100 мм, найбільша довжина клинка (зі сторони леза) близько 210 мм, найменша довжина клинка 180 мм, найбільша ширина клинка (біля руків`я) близько 30,5 мм, найбільша товщина клинка близько 1,5 мм, руків`я вироблене із полімерного матеріалу сіро-зеленого кольору та частково перемотана ізоляційною стрічкою чорного кольору, клинок вироблений із металу сріблястого кольору; джемпер (толстовка) з капюшоном сірого кольору з написом «CHICAGO», спортивні штани чорного кольору з написом (на лівій штанині) «Аdidas» із синьо-білими лампасами (на синьому фоні – «Аdidas») зі слідами РБК, які зберігається у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1