Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №219/8132/19 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 219/8132/19

Провадження № 2/211/469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Рагозіної С.О.,

при секретарі – Мариненко Е.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, ОСОБА_2 про визнання права спільною сумісною власністю подружжя, зняття з нього арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гуревич Р.Г. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом, який в послідуючому уточнив до відповідачів Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, ОСОБА_2 про визнання права спільною сумісною власністю подружжя, зняття з нього арешту. В обґрунтування позову позивач вказав, що позивачка з 23.06.1979 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . В період шлюбу 11.04.2003 року вони придбали автомобіль TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 . Вважає, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. Однак у відповідності до постанови про опис та арешт майна ( коштів) боржника від 03.06.2019 року, яка прийнята приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. ( ВП № 59018787) було описано та накладено арешт на спірний транспортний засіб. Вказане виконавче провадження здійснюється в рамках виконання постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду по цивільній справі, в якій стягувачем виступає ПАТ «Банк Національний кредит», а відповідачем є чоловік позивачки ОСОБА_2 , сума стягнення складає 672888,45 грн. Вважає, що арешт накладений приватний виконавцем незаконно, так як спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Просив суд визнати транспортний засіб TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя та зняти арешт з вказаного автомобіля.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з Дружківського міського суду Донецької області цивільна справа надійшла до суду.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05 серпня 2019 рокуу цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 29 серпня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача адвокат Гуревич Р.Г. до суду скерував заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягає.

В матеріалах справи наявна заява представника відповідача ПАТ «Банк Національний Кредит» про розгляд справи без їх участі. Відповідач ОСОБА_2 також надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 23.06.1979 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

В період шлюбу 11.04.2003 року транспортний засіб TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 був зареєстрований у МРЕВ ДАІ м. Артемівськ за ОСОБА_2 .

Згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень СК України, з урахуванням відповідних положень ЦК України, цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Відтак, при вирішенні справи суд застосовує положення КпШС України, який був чинним на час набуття сторонами частини спірного майна /житлового будинку та причепа/, а також положення СК України, в період дії якого сторонами придбано спірний автомобіль.

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із частиною першою статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них (роздільним майном).

Статтею 28 КпШС України визначено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Аналогічні норми містяться і в статтях 60, 70 СК України, частині третій статті 368, частині другій статті 372 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення ( ч.1, 2 ст. 70 СК України).

Об`єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що зазначено у ч. 1 ст. 61 СК України.

Отже, спірний транспортний засіб TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 нажито сторонами під час перебування у шлюбі, а тому зазначене майно, виходячи з приписів ст. 22 КпШС України та ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 .

Щодо вимоги позивача про зняття арешту зі спірного транспортного засобу.

Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 59018787 на виконання виконавчого документу № 2/219/132/2018 виданого 30.01.2019 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» 661375,43 грн. на відшкодування шкоди та судового збору у розмірі 11513,02 грн.

У відповідності до постанови про опис та арешт майна ( коштів) боржника від 03.06.2019 року, яка прийнята приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. ( ВП № 59018787) було описано та накладено арешт на спірний транспортний засіб TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Національний Кредит» з ринку, під час здійснення ліквідаційної процедури, Фондом та Уповноваженою особою на ліквідацію в ПАТ «Банк Національний Кредит» було вжито всіх заходів, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 48, ст. 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щодо відчуження активів неплатоспроможного банку.

В Єдиний операційно-інформаційній системі Фонду ( далі –ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів та рахунків, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Згідно з останньої Відомості уповноваженої особи на ліквідацію, щодо стану кредитного портфелю юридичних осіб та фізичних осіб ПАТ «Банк Національний Кредит» станом на 01.02.2020 року, зазначені боржники не обліковуються.

За даними ЄОІС в ПАТ «Банк Національний Кредит» інформація щодо контрагентів банку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 – відсутня.

Частиною першою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Крім того, частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема,

- надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; (пункт 2_

- отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах (пункт 3);

- погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п.7);

- отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (п.8); тощо.

Згідно ч.5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", у всіх інших випадках, не зазначених в ч.4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно повідомлення ТСЦ 1442 РСЦ МВС у Донецькій області № 44870/19 від 04.08.2019 року знято обтяження з транспортного засобу TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 , тому в частині позову щодо зняття арешту з транспортного засобу, слід відмовити, оскільки відсутній предмет спору.

Оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, ОСОБА_2 про визнання права спільною сумісною власністю подружжя, зняття з нього арешту - задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб TOYOTA RAV, 2001 року випуску, сірий д.н. НОМЕР_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 , 1957 року народження та ОСОБА_1 , 1955 року народження.

В іншій частині позовних відмовити.

Судовий збір слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. О. Рагозіна