Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №175/9045/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/9045/25

Провадження № 2-о/175/154/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпровська районна рада Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпровська районна рада Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, зазначена заява було розподілена до провадження судді Бойка О.М.

В заяві просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.03.2018 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви заявник вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом проживала до моменту настання його смерті.

Смерть Померлого підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21.11.2024 відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 250 від 21.11.2024.

Померлий та Заявник, з моменту виникнення стосунків, проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу більше 5 років.

Так, подружні відносини виникли з моменту початку їх спільного проживання за місцем фактичної реєстрації Заявника: АДРЕСА_1 , що відбулось внаслідок одноосібного переїзду Померлого з власного помешкання до Заявниці на початку 2018 року, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ані дітей, ані дружини, ані будь-яких інших родичів на момент переїзду до Заявника у Померлого не було.

За час проживання однією сім`єю як подружжя Померлий та Заявник вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, разом доглядали за житлом. Вони не приховували свої відносини перед третіми особами. Про те, що вони спільно проживають однією сім`єю знали родичі, сусіди, колеги, друзі тощо, які неодноразово збиралися у них вдома на святкування урочистих подій і просто приходили в гості. Він піклувався про неї, завжди намагався бути поруч, в усьому підтримати.

Згодом, в зв`язку з небезпекою проживання через збройну агресію рф за вказаною адресою, вищезазначені особи прийняли рішення про зміну місця проживання та на початку 2023 року переїхали до Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_2 .

За вказаною адресою Померлий та Заявниця були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб за однією адресою, що підтверджується, виданими відділом соціального захисту населення Підгородненської міської ради Дніпропетровської області: довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2023 №1238-7001726108 на ім`я ОСОБА_2 , та де фактично останній і помер; довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2023 №1238-7001726007 на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, на час смерті Померлого, Заявник проживала разом з ним і вважає себе такою, що фактично прийняла спадщину за законом після його смерті.

14.03.2025 року Заявник звернулась до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №388 про прийняття спадщини (спадкова справа у нотаріуса № 174/2025, заведена 14.03.2025, спадкова справа у спадковому реєстрі № 73799284,), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80465010, виданого 14.03.2025.

23.05.2025 року Заявник звернулась до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна (грошові внески у АТ КБ «ПРИВАТБАНК») Померлого.

Державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підтвердження родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вважає себе такою, що постійно проживала однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу із спадкодавцем більше п`яти років, у зв`язку з чим звертається до суду з цією заявою про встановлення юридичного факту, а саме: постійного проживання однією сім`єю чоловіка ( ОСОБА_2 ) та жінки ( ОСОБА_1 ) без шлюбу більше п`яти років.

В судовому засіданні заявник та представник заявника не з`явились. Надали заяву в якій вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

У відповідальності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом проживала до моменту настання його смерті.

Смерть Померлого підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21.11.2024 відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 250 від 21.11.2024.

Померлий та Заявник, з моменту виникнення стосунків, проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу більше 5 років.

Так, подружні відносини виникли з моменту початку їх спільного проживання за місцем фактичної реєстрації Заявника: АДРЕСА_1 , що відбулось внаслідок одноосібного переїзду Померлого з власного помешкання до Заявниці на початку 2018 року, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ані дітей, ані дружини, ані будь-яких інших родичів на момент переїзду до Заявника у Померлого не було.

За час проживання однією сім`єю як подружжя Померлий та Заявник вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, разом доглядали за житлом. Вони не приховували свої відносини перед третіми особами. Про те, що вони спільно проживають однією сім`єю знали родичі, сусіди, колеги, друзі тощо, які неодноразово збиралися у них вдома на святкування урочистих подій і просто приходили в гості. Він піклувався про неї, завжди намагався бути поруч, в усьому підтримати.

Згодом, в зв`язку з небезпекою проживання через збройну агресію рф за вказаною адресою, вищезазначені особи прийняли рішення про зміну місця проживання та на початку 2023 року переїхали до Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_2 .

За вказаною адресою Померлий та Заявниця були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб за однією адресою, що підтверджується, виданими відділом соціального захисту населення Підгородненської міської ради Дніпропетровської області: довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2023 №1238-7001726108 на ім`я ОСОБА_2 , та де фактично останній і помер; довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2023 №1238-7001726007 на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, на час смерті Померлого, Заявник проживала разом з ним і вважає себе такою, що фактично прийняла спадщину за законом після його смерті.

14.03.2025 року Заявник звернулась до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №388 про прийняття спадщини (спадкова справа у нотаріуса № 174/2025, заведена 14.03.2025, спадкова справа у спадковому реєстрі № 73799284,), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80465010, виданого 14.03.2025.

23.05.2025 року Заявник звернулась до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до майна (грошові внески у АТ КБ «ПРИВАТБАНК») Померлого.

Державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю підтвердження родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вважає себе такою, що постійно проживала однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу із спадкодавцем більше п`яти років, у зв`язку з чим звертається до суду з цією заявою про встановлення юридичного факту, а саме: постійного проживання однією сім`єю чоловіка ( ОСОБА_2 ) та жінки ( ОСОБА_1 ) без шлюбу більше п`яти років.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

У пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Аналогічне бачення застосування правил окремого провадження висвітлюється в роз`ясненнях Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме - відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження. Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року.

В даному випадку, докази фактичного прийняття спадщини заявником після померлого чоловіка нотаріусом не прийняті у зв`язку з неможливістю виконання приписів Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, оскільки відповідно до п.4 глави 10 розділу 2 такого «При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців із спадкодавцем є: ..., копії рішень суду, щодо набрання законної сили, про встановлення факту родинних чи інших відносин».

Вказані обставини позбавляють Заявника можливості вирішення даного спору в позасудовому порядку та позбавляє його можливості реалізувати своє право на спадкування через органи нотаріату.

З наданих до заяви додатків вбачається, що Соледарська міська рада Бахмутського району Донецької області Довідкою б/н "Про фактичне місце проживання громадян без реєстрації (перебування) на території Соледарської міської об`єднаної териториторіальної громади" від 30.06.2025 року повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 15 березня 2018 року по 27 лютого 2023 року без реєстрації проживав гр. ОСОБА_2 , та відповідно підтвердила фактичне місце спільного проживання громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за складеним Актом "Щодо засвідчення факту проживання без реєстрації (перебування) на території Соледарської міської об`єднаної територіальної громади" від 30.06.2025, що був підписаний сусідами-свідками та власником будинку.

В свою чергу Заявник надала до суду: копії фотографій щодо спільного проживання з гр. ОСОБА_2 , документи, в яких відображаються догляд одне за одним (свідоцтво про поховання, посвідчення про повідомлення, замовлення художньої роботи), платіжні інструкції про сплату житлово-комунальних послуг, що підтверджують необхідні обставини, визначені Конституційним судом України, який у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї є ведення спільного господарства, доказом якого можуть бути свідчення надання взаємної допомоги, спільне харчування, інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин тощо.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року було витребувано від Другої Дніпровської державної нотаріальної контори (49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд.1) належним чином завірену копію спадкової справи №174/2025, заведену 14.03.2025 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 березня 2026 року до суду надійшла копія спадкової справи, з якої вбачається, що за спадщиною після померлого ОСОБА_2 зверталась лише ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Згідно вимог ст. 74 сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб, Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує над`е, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Тобто Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші фактичні «сімейні» зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази заявника на обґрунтування заявлених вимог, суд вирішує дану справу з врахуванням наступних мотивів та норм права.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що заяву подано правомочною особою, яка перебуває в родинних відносинах з особою стосовно якої вирішується питання встановлення факту.

При таких обставинах суд вважає, що встановлення факту проживання однією сім`єю, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для заявника юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні цієї заяви, судом не встановлено.

Як вбачається з ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, діючим законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, воно не пов`язано з наступним вирішенням спору про право і встановити його іншим шляхом неможливо, у зв`язку із чим, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 263-265, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпровська районна рада Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.03.2018 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бойко О.М.