Рішення від 18 грудня 2025 р. у справі №160/17474/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року Справа № 160/17474/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С

за участі секретаря судового засіданняКамінської С.В.

за участі:

представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом Соколовського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №160/17474/25 за первісною позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 332792,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю непогашеної заборгованості, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями, що не були сплачені в добровільному порядку, зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також пені та штрафних санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До Дніпропетровського окружного адміністративного від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, якими ОСОБА_1 визначено податкову заборгованість у розмірі 332792,95 грн, що виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань, а саме:

1) №0263422409 від 17.05.2024 р. у розмірі 302 155,03 грн.;

2) №0263502409 від 17.05.2024 р. - щодо сплати військового збору у розмірі 22 801,24 грн.;

3) №0081912409 від 20.02.2024 р. - щодо сплати донарахованих штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.

4) № 0263372409 від 17.05.2024 р. - щодо сплати донарахованих штрафних санкцій у розмірі 2040 грн.

5) №0090992409 від 26.02.2024 р. - щодо сплати донарахованих штрафних санкцій у розмірі 340 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначає, що спірні повідомлення про нібито завищення витрат у період здійснення підприємницької діяльності, обумовлені тим, що станом на момент проведення податкової перевірки, платником податків не надано первинної документації, що підтверджує витрати господарської діяльності та їх використання у власній господарській діяльності, разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що припинив підприємницьку діяльність у 2017 році, з початком повномасштабного вторгнення з метою збереження життя виїхав з постійного місця проживання, тому не знав про проведення податкової перевірки та не мав можливість подати необхідну первинну документацію.

29.07.2025 до суду надійшов відзив на первинний позов в якому відповідач за первинним позовом не погоджується з заявленим позовом та зазначає, що податковий борг не є узгодженим, оскільки відповідач не знав про наявність спірних ППР, доказів отримання зазначених ППР та податкової вимоги контролюючим органом не надано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

18.08.2025 до суду надійшов відзив на зустрічний позов від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому останній заперечує проти задоволення вимог заявлених у зустрічному позові та вказує, що станом на дату завершення перевірки ППФО ОСОБА_1 , на виконання вимог п.85.2 ст.85 ПКУ, не надав до перевірки жодного документу, що підтверджує здійснення господарської діяльності, в зв`язку із чим, 26.02.2024 було складено акт «Про ненадання документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» за №369/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , який 27.02.2024 направлено засобами поштового зв`язку (в порядку визначеному ст.42 ПКУ). При перевірці використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІКС «Податковий блок» (підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», «Облік платежів», Реєстрація ПП», «Аналітична система», ЦБД ДРФО.

20.08.2025 ОСОБА_1 до суду надіслано відповідь відзив на зустрічний позов, в якому останній зазначає, що 20.12.2017 р. він припинив підприємницьку діяльність із зняттям з обліку у контролюючому органі та державної реєстрації припинення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Після початку повномасштабного вторгнення, у зв`язку із потребою у сторонньому догляді ОСОБА_1 переїхав на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не отримував оскаржувані податкові повідомлення-рішення від Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з тим, що адресою ОСОБА_1 згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначена адреса: АДРЕСА_2 . за якою ОСОБА_1 не проживає з 2022 р. 16.06.2025 р. ОСОБА_1 отримав від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позов, з якого стало відомо про наявність податкової заборгованості відповідно до податкових повідомлень-рішень у розмірі 332 792,95 грн., що виникла за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки, проведеної з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 20.12.2017, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 20.12.2017. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який встановленого п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75. ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79, пп. 69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.13, ст.25, п. п.925 розд. VІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №2464), наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС) від 17.01.2024р. №130-п та у зв`язку з отриманням відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення господарської діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , проведена документальна позапланова перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2017р. по 20 грудня 2017р, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30 вересня 2015р. по 20 грудня 2017р.Україна, АДРЕСА_3 , відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту.

ППФО ОСОБА_1 , на виконання вимог п.85.2 ст.85 ПК України, не надав до перевірки: облік доходів та витрат, виписки банку (по рахунку № 26003053510656 Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2024 №130-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.01.2024 №18, за податковою адресою ОСОБА_1 були надіслані 17.01.2024 засобами поштового зв`язку, в порядку визначеному ст.42 ПК України. Відповідно до вимог п.85.2 ст.85 ПК України (про що зазначено у повідомленні від 17.01.2024 №18) платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані із предметом перевірки, такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Початок перевірки - 20.02.2024, про що зазначено у наказі від 17.01.2024 №130-п та повідомленні від 17.01.2024 №18. 20.02.2024 ППФО ОСОБА_1 не з`явився до податкового органу з метою надання документів та інформації, що пов`язані із предметом перевірки, в зв`язку із чим було складено запит від 20.02.2024 №1 (який надіслано засобами поштового зв`язку 20.02.2024, за податковою адресою ППФО Лисак С.В., в порядку визначеному ст.42 ПК України).

В запиті перелічено яку інформацію та її документальне підтвердження необхідно надати до перевірки (терміном надання 21.02.2024), а саме: облік доходів та витрат, виписки банку (по рахунку №26003053510656 відкритому в АТ КБ " Приват Банк") про рух грошових коштів у розрізі контрагентів, договори укладені із контрагентами, акти виконаних робіт та видаткові накладні укладені із контрагентами, документи пов`язані із місцем провадження господарської діяльності, платіжні документи (у разі готівкового розрахунку), інформацію щодо заборгованостей по розрахунках з контрагентами, інформацію щодо залишку ТМЦ, інформацію щодо формування націнки на ТМЦ, інформацію щодо транспортування ТМЦ, розшифровку «інших витрат» задекларованих у додатку до декларації про майновий стан і доходи, відомості нарахування та видачі заробітної плати найманим працівникам, трудові угоди, табелі обліку робочого часу.

20.02.2024 року ППФО Лисак С.В. не надав до перевірки жодного документу, про що складено акт від 20.02.2024 № 361/04-36-24-08/1969006539, який 20.02.2024 направлено засобами поштового зв`язку (в порядку визначеному ст.42 ПКУ) за податковою адресою Лисак С.В. документальною позаплановою невиїзною перевіркою підприємницької діяльності діяльності ППФО ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 20.12.2017, встановлені порушення:

- п.177.2 ст.177, пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПКУ - визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік в загальній сумі 218891,93 грн.,

- пп.1.2 п.161 підр.10 р. XX, ст.177 ПКУ - підлягає нарахуванню військовий збір у розмірі 18240,99 грн.,

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.63.3 ст.63 ПКУ, Порядка обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 в частині неподання інформації щодо об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення.:

№ 0263422409 від 17.05.2024 на суму 273 614,92 грн. (основний платіж 218 891,93 грн.; штрафних санкцій на суму 54 722,99 грн.)

№ 0263502409 від 17.05.2024 на суму 22 801,24 грн. (основний платіж з урахуванням часткової сплати у розмірі 3 089,10 становить 15 151,89 грн.; штрафних санкцій на суму 4 560,25 грн.)

№ 0081912409 від 20.02.2024 донараховано штрафних санкцій на суму 1 020,00 грн.;

№ 0090992409 від 26.02.2024 донараховано штрафних санкцій на суму 2 040,00 грн.;

№ 0263372409 від 17.05.2024 донараховано штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

Відповідно до ст. 59 ПК України, у зв`язку із несплатою Відповідачем до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога від 13.08.2024 №0024477-1310-0436, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та була повернута на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Через відсутність добровільної сплати грошових зобов`язань, контролюючий орган звернувся до суду.

Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Зокрема, глава 8 розділу ІІ цього кодексу визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також підстави та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається від обох сторін задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до абз. 1 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 640/23566/19.

Матеріали справи свідчать, що у первісній позовній заяві, представник позивача зазначає, що податковий борг виник внаслідок не сплати відповідачем податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, судом першої інстанції, під час розгляду справи встановлено, що податковим органом доказів наявності узгоджених податкових повідомлень-рішень, якими відповідачу визначено податкові зобов`язання, несплата яких слугувала підставою для звернення податкового органу до суду із позовом до суду не надано.

В обґрунтування вимог позову, податковий орган посилається на належне направлення та вручення податкової вимоги від 13.08.2024 №0024477-1310-0436. Разом з тим, жодних доказів щодо отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, які слугували підставою нарахування податкового боргу, матеріали справи не містять. Коринці податкових повідомлень-рішень підтверджують лише направлення вказаних рішень на незареєстровану належним чином адресу платника податків. Матеріали справи не містять доказів того, що податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу, за якою зареєстрований ОСОБА_1 .

Посилання контролюючого органу на те, що ОСОБА_1 не подавалась інформація про зміну податкової адреси, судом відхиляються, оскільки підприємницьку діяльність відповідач за первісним позовом припинив у 2017 році, тому не мав обов`язку повідомляти податковий орган про зміну податкової адреси. В свою чергу податковий орган не позбавлений права перевірити інформацію щодо платника податків, зокрема щодо адреси реєстрації.

Відтак, грошові зобов`язання, визначені у вищевказаних повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу та, відповідно, звертатись до суду про стягнення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у праві №826/18377/14.

З огляду на викладене суд приходить висновку про те, що позовна заява про стягнення податкового боргу задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічної позовної заяви про скасування податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В свою чергу, відповідно до ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто передбачення перевірки у плані-графіку проведення планових документальних перевірок є законною підставою також для проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Також суд зазначає, що відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України: “Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику)”.

Згідно з абз. другим п.42.5 цієї статті: “У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення”.

Отже, аналізуючи процитовані норми ПК, можна зробити висновок, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: 1) наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Звертаючись до фактів цієї справи, наказ про проведення документальної планової перевірки надавався відповідно до плану - графіка проведення перевірок фізичних осіб платників податків. Даний факт свідчить про існування у податкового органу правової підстави для проведення документальної планової (виїзної/невиїзної) перевірки.

Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп.21.1.1 та пп. 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 р. у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 р. у справі №600/6022/23-а.

Верховний Суд у питанні застосування положень п.79.2 ст.79 ПК України у взаємозв`язку з п.42.2 ст.42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Також, у постанові від 08.09.2021 р. у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 р. у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 р. у справі № 520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд зауважує, що підставою для донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій слугувала саме відсутність первинних документів, які б підтверджували задекларовані позивачем показники за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).

Позиція Верховного Суду, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці, є усталеною.

У постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 420/5932/20 Верховний Суд виснував, що підпунктом 20.1.6 статі 20 ПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту 16.1.5 статті 16 ПК України утворено спеціальну правову конструкцію, якою з метою забезпечення повноти та об`єктивності перевірки дотримання платником податків податкового законодавства контролюючому органу надано право запитувати отримувати, аналізувати під час проведення перевірок від платників податків копії первинних документів та інформацію, пов`язану з обчисленням, декларуванням та сплатою суб`єктом господарювання податків, зборів та інших платежів. Для платника ж передбачено обов`язок надавати згідно з належним чином оформленою письмовою вимогою документи, пов`язані із формування об`єкта оподаткування та сплатою податків.

В той же час, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20.

Так, судом встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення, 27.08.2020, у зв`язку із потребою у сторонньому догляді ОСОБА_1 переїхав на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не отримував оскаржувані податкові повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з тим, що адресою ОСОБА_1 згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначена адреса: АДРЕСА_2 . за якою ОСОБА_1 не проживає з 2022 р.

Наведені обставини підтверджено інформацією від Виконавчого комітету Криворізької міської ради (вих.12/7/4167 від 02.07.2025).

Таким чином, через сукупність обставин, а саме: відсутність належним чином повідомленого позивача під час проведення виїзної перевірки за податковою адресою, ненадання ним запитуваних податковим органом первинних документів, податковий орган змушений був вважати первинні документи відсутніми та використовувати дані з інформаційних систем податкового блоку.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , не пересвідчилося у дотриманні однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною п.79.2 ст.79 ПК України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

За таких обставин, суд доходить висновку, що проведена податкова перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, є незаконною, що нівелює її правові наслідки. Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем в належний порядок та у спосіб передбачений законом не доведено, правомірності та обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку передбаченому приписами ст. 139 КАС України.

У зв`язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, повний текст рішення складений в перший робочий день.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме:

- №0263422409 від 17.05.2024 року;

- №0263502409 від 17.05.2024 року;

- №0081912409 від 20.02.2024 року;

- №0263372409 від 17.05.2024 року;

- №0090992409 від 26.02.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07.01.2026 року.

Суддя О.С. Луніна