Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №465/1301/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/1301/26

3/465/1264/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

13.05.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 212066 від 09.02.2026, ОСОБА_1 29.01.2026 близько 08 год. 40 хв. по АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою. погрожував фізичною розправою, чим своїми діями вчинив шкоду психологічному здоров`ю, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав. Пояснив, що обставини викладені у протоколі не відповідають дійсності.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвокат Мацієвська А.І. просила провадження у справі закрити. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 212066 від 09.02.2026 року не відповідає вимогам закону, оскільки містить суперечності щодо дати події правопорушення, а також не містить відомостей про понятих чи свідків, які б підтвердили факт вчинення правопорушення. На думку захисника, такі недоліки свідчать про неналежне оформлення протоколу та ставлять під сумнів достовірність викладених у ньому обставин.

Крім того, захисник звертає увагу, що матеріали справи містять повідомлення зі служби «102» від 30.01.2026 року, тоді як у протоколі зазначено іншу дату події - 29.01.2026 року, що свідчить про неузгодженість доказів між собою. Також зазначається, що письмові пояснення учасників події не підтверджують факту заміни замка чи вчинення психологічного насильства.

Захисник вказує, що сам по собі сімейний конфлікт не свідчить про наявність складу домашнього насильства, а матеріали справи не містять доказів того, що дії ОСОБА_1 спричинили шкоду психічному здоров`ю потерпілої, викликали побоювання за безпеку чи мали ознаки психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Також наголошується на відсутності доказів умислу у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а наявні у справі докази є недостатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Гнідець О. в судове засідання не з`явились. Дата та час судового засідання були узгоджені з сторонами на попередньому судовому засіданні 23.04.2026 та про що сторони розписались.

13.05.2026 на адресу суду від представника потерпілої адвокат Гнідець О. М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищезазначеного клопотання про відкладення розгляду справи з підстав того, що дата та час судового засідання були заздалегідь узгоджені з учасниками справи таз метою недопущення затягування розгляду справи.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду пояснення у яких зазначає, що 29.01.2026 року ОСОБА_1 вчиняв щодо неї психологічне домашнє насильство: нецензурно висловлювався, ображав, погрожував їй та членам її сім`ї, поводився агресивно у присутності їхнього малолітнього сина. За словами потерпілої, після конфлікту вона була змушена залишити місце проживання разом із дитиною та переночувати у знайомих через страх за свою безпеку.

Також потерпіла вказала, що 30.01.2026, повернувшись додому, не змогла потрапити до квартири, оскільки відповідач змінив замки у дверях. У зв`язку з цим вона викликала поліцію та звернулась із заявою про домашнє насильство.

Крім того, потерпіла повідомила, що подібна поведінка з боку ОСОБА_1 носила систематичний характер: він продовжував ображати її, погрожувати, виганяти з дому та агресивно поводився у присутності дитини. Зокрема, 15.04.2026 після чергового конфлікту та виклику поліції щодо нього було винесено терміновий заборонний припис.

Потерпіла зазначила, що дії ОСОБА_1 негативно вплинули на її психоемоційний стан та стан дитини, у зв`язку з чим вона зверталася за психологічною допомогою.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до положень ч. 2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17) ч.1ст.1 Закону).

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне правопорушення від 09.02.2026 серії ВБА № 212066, реєстрацію ЄО №1901 від 30.01.2026, заяву та пояснення потерпілої ОСОБА_3 від 30.01.2026, пояснення ОСОБА_1 від 09.02.2026.

Інших доказів винуватості ОСОБА_1 наданих суду не було.

Суд критично оцінює долучений потерпілою висновок психолога від 23.03.2026 та довідку ГО «Центр «Жіночі перспективи», оскільки зазначені документи складені через значний проміжок часу після подій, які, за твердженням потерпілої, мали місце 29.01.2026 року, а відтак самі по собі не можуть достовірно підтверджувати обставини саме події від 29.01.2026, факт вчинення щодо потерпілої домашнього насильства у вказаний день чи причинно-наслідковий зв`язок між описаними подіями та встановленим психологічним станом потерпілої.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

В протоколі зазначено, що зі слів потерпілої її психічному здоров`ю була завдана шкода. Інших відомостей щодо вказаного питання матеріали справи не містять.

На переконання суду вказана обставина не може ґрунтується лише на одному доказі - поясненні потерпілої, а на сукупності даних, які демонструють причинно - наслідковий зв`язок між протиправними діями певної особи та станом потерпілої. Це можуть бути медичні та психологічні висновки, відомості щодо встановленого діагнозу (тривожні розлади, депресія) зафіксовані зміни стану здоров`я, історія звернень за медичною допомогою, призначене лікування. Такими доказами можуть бути показання самої особи, в сукупності з поясненнями свідків (родичів, колег, друзів), які можуть описати зміни в поведінці, емоційному стані, функціонуванні (сон, робота, соціальна взаємодія) до і після події.

Для наявності складу адміністративного правопорушення за даною статтею, потрібно доведення заподіяння шкоди психологічному здоров`ю потерпілого. Однак, таких доказів матеріали справи не містять.

В даному контексті слід зазначити, що вчинення домашнього насильства, внаслідок якого не була і не могла бути заподіяна шкода, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином судом не встановлено факту вчинення ОСОБА_1 дій, які б у своїй сукупності утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, під час судового розгляду даної справи не встановлено в діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_4 немає.

Відповідно до п. 1) ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю доказів про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя З.М. Коліщук