Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №307/997/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/997/25

Провадження № 1-кп/307/64/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , його законного представника ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката ОСОБА_10 , психолога ОСОБА_11 , психолога ОСОБА_12 , представника Служби у справах дітей Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області - начальника ОСОБА_13 , представника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025071160000031, відомості про яке 21 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно неповнолітнього

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, уродженця селища Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній ОСОБА_6 21 січня 2025 року близько 01 години зателефонував до ОСОБА_9 і замовив послугу по пасажирському перевезенню. Узгодивши вартість поїздки у сумі 300, 00 гривень, ОСОБА_9 на автомобілі «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхав до аптеки «Подорожник», що розташована в селищі Дубове, вул. Подольського, 29, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, де о 01 год. 20 хв. у салон автомобіля на заднє сидіння сіли неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 . Перед початком поїздки ОСОБА_9 сказав, що його послуги слід оплатити наперед, інакше він нікуди їхати не буде. Неповнолітній ОСОБА_6 дав ОСОБА_9 одну купюру номіналом 100, 00 гривень, однак, ОСОБА_9 сказав, що цього недостатньо для передоплати і ОСОБА_6 дав йому одну купюру номіналом 500, 00 гривень, після чого вони поїхали в сторону села Калини, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, в магазин, який знаходиться біля бару «Кілікія» та автомийки, де хотіли придбати алкогольні напої. Придбавши там дві пляшки горілки та пачку чипсів, о 01 год. 31 хв. вони повернулися на автомобілі ОСОБА_9 назад до аптеки «Подорожник», що розташована в селищі Дубове, вул. Подольського, 29, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, звідки їх забрав ОСОБА_9 . Під час висадки неповнолітній ОСОБА_15 вийшов з автомобіля, а неповнолітній ОСОБА_6 залишився там і почав просити у ОСОБА_9 повернути йому решту 200, 00 гривень з тих 500, 00 гривень, які він дав ОСОБА_9 перед початком поїздки, позаяк між ними була домовленість про те, що вартість проїзду буде коштувати 300, 00 гривень. На це ОСОБА_9 відмовився повернути решту 200, 00 гривень, мотивуючи тим, що попередньо домовлена сума за проїзд у нічну пору доби є замалою. З цього приводу між ними виник конфлікт, в ході якого на грунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли внаслідок відмови ОСОБА_9 повернути неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_6 решту коштів за проїзд в сумі 200, 00 гривень, неповнолітній ОСОБА_6 , перебуваючи на задньому сидінні автомобіля позаду водія, схопив ОСОБА_9 лівою рукою за шию та умисно завдав ОСОБА_9 декілька ударів правою рукою, зігнутою в кулак в обличчя, чим спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді травми носа у вигляді садна спинки зовнішнього носа, перелому носової перетинки зі зміщенням та порушенням носового дихання, а також тілесні ушкодження у вигляді синця правої половини обличчя, синця підборіддя, забою правої вушної мушлі у вигляд синця та набряку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я або незначну стійку втрату працездатності. У цей же час ОСОБА_9 завів двигун і розпочав рух на автомобілі, а неповнолітній ОСОБА_6 із заднього сидіння потягнувся до замка запалювання та вирвав зв`язку ключів і автомобіль зупинився. Після цього неповнолітній ОСОБА_6 кинув зв`язку ключів у салоні автомобіля, взяв із сидіння свою решту 200, 00 гривень, які туди вже поклав ОСОБА_9 , вийшов з автомобіля та пішов додому. Дії неповнолітнього ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 за участю його законного представника ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_8 показав, що 20 січня 2025 року вони з другом ОСОБА_15 були у нього вдома і десь після 22 години він подзвонив потерпілому ОСОБА_9 , який займається платним перевезенням пасажирів, та замовив у нього послугу по перевезенню їх з ОСОБА_15 до магазину на автомийці біля бару «Кілікія» на околиці селища Дубове, який працює цілодобово, і в якому можна придбати алкоголь. З ОСОБА_9 вони знайомі, позаяк платними послугами ОСОБА_9 по перевезенню він користується постійно. Через деякий час подзвонив ОСОБА_9 і сказав, що він на автомобілі чекає їх біля аптеки «Подорожник», що розташована в центрі селища Дубове. Через 5 хвилин вони з ОСОБА_15 підійшли до аптеки «Подорожник», де їх вже чекав на автомобілі ОСОБА_9 .. Вони сіли в салон автомобіля на заднє сидіння, де ОСОБА_15 сів позаду сидіння водія, а він сів позаду переднього пасажирського сидіння. ОСОБА_9 оцінив вартість своїх послуг у 300, 00 гривень та сказав, щоб вони відразу давали йому гроші, бо інакше він їхати не буде. Він дав ОСОБА_9 свої 500, 00 гривень однією купюрою і вони поїхали. Відстань з центри селища Дубове до магазину біля бару «Кілікія» та мийки, що розташовані на початку селища Дубове становить десь 3 кілометри. По прибуттю він вийшов з автомобіля та у магазині біля бару «Кілікія» за свої власні гроші купив дві пляшки горілки за 280, 00 гривень та пачку чипсів. У нього при собі були 1 500, 00 гривень, які він заробив на заробітках у Чехії. ОСОБА_9 теж вийшов з автомобіля та купив сигарети, а ОСОБА_15 залишився сидіти в автомобілі. Після вони з ОСОБА_9 сіли в автомобіль і поїхали назад в селище Дубове до аптеки «Подорожник». Він хотів покурити, однак, вікно не спускалося і вони з ОСОБА_15 помінялися місцями і він сів позаду водія ОСОБА_9 , відкрив вікно і покурив. Вони під`їхали до аптеки «Подорожник» і він сказав ОСОБА_9 , щоб він повернув йому решту 200, 00 гривень, позаяк вони домовлялися, що ОСОБА_9 їх відвезе за 300 гривень, та з купюри 500 гривень, яку він дав ОСОБА_9 перед початком поїздки, ОСОБА_9 по приїзду поверне йому 200, 00 гривень решти. На його прохання повернути йому 200, 00 гривень решти ОСОБА_9 відмовився повертати гроші та сказав, щоб він йому за поїздку в нічний час доби додав іще 200, 00 гривень, бо 500, 00 гривень йому недостатньо за його послуги. ОСОБА_15 взяв дві пляшки горілки, чипси і вийшов з автомобіля, а він залишився та почав просити у ОСОБА_9 свою решту в сумі 200, 00 гривень, на що той йому відповів, що гроші віддавати не буде, це його розізлило і він, сидячи позаду ОСОБА_9 на задньому сидінні, вхопив його лівою рукою за шию, а правою вдарив кулаком в обличчя, щоб він повернув йому його решту в сумі 200, 00 гривень. Він завдав ОСОБА_9 десь два удари кулаком в обличчя. Після чого ОСОБА_9 кинув йому на праве пасажирське сидіння 200, 00 гривень і свій телефон. Він взяв 200, 00 гривень і помилково взяв його телефон, який кинув на заднє сидіння, а свої 200, 00 гривень решти забрав собі. У цей час ОСОБА_9 завів автомобіль і почав рух разом з ним, він злякався і сказав, щоб ОСОБА_9 зупинився, однак він продовжував їхати, у зв`язку з чим, він вирвав ключі із замка запалювання, вибив коробку передач та автомобіль зупинився. Ключі він викинув у салоні автомобіля біля пасажирських дверей, а сам забрав свої 200, 00 гривень здачі та вийшов з автомобіля. Телефон ОСОБА_9 він залишив на задньому сидінні і більше нічого він не брав. Коли вийшов з автомобіля, то подзвонив ОСОБА_15 , який йому сказав, що він у нього вдома. Він також пішов до себе додому. Наступного дня зранку його розбудив батько і сказав, що дзвонив дільничний ОСОБА_16 і запитав його номер телефона. Батько поїхав у центру селища Дубове до аптеки «Подорожник», де його чекав дільничний ОСОБА_16 .. Десь через 10 хвилин батько повернувся і сказав, щоб він подзвонив ОСОБА_15 і вони йшли всі разом у відділення поліції. Прийшов ОСОБА_15 і вони втрьох з ОСОБА_15 та батьком десь о 11 годині прийшли у відділення поліції в селищі Дубовому, де зайшли у кабінет. У журналі їх ніхто не реєстрував, вони зайшли через задній вхід, де у них відразу відібрали мобільні телефони і включили у телефонах функцію «Режим польоту». Там у кабінеті був дільничний ОСОБА_16 , троє чоловіків у цивільному одязі та троє поліцейських у форменному одязі. Худий, високий, лисий чоловік у цивільному одязі сказав, що їм загрожує 15 років позбавлення волі із-за того, що він взяв із бардачка 2 500, 00 гривень та побив діда. Він їм сказав, що його друг ОСОБА_15 не винуватий, бо діда побив він. Коли вони почули про гроші, то почали сміятися, бо грошей ніхто від ОСОБА_9 не брав. Він їм пояснив, що гроші він не брав, а просив лише свою здачу з 500, 00 гривень. Поліцейські відвели ОСОБА_15 у другу кімнату та стали оглядати його мобільний телефон. У той час його батька поліцейські покликали на вулицю покурити. У відділенні поліції селища Дубового вони пробули десь годину, після чого працівник поліції приніс відеозаписи з бару «Кілікія» та аптеки «Подорожник», яке вони всі разом переглянули. У подальшому, десь о 12 годині під`їхав автомобіль темно-зеленого кольору «ВАЗ-2114» і працівник поліції наказав їм з ОСОБА_15 вдвох сідати в автомобіль. Батько запитав, куди вони їх везуть, на що вони відповіли, що відвезуть їх у відділ поліції в м. Тячів. В автомобілі вони були вдвох з ОСОБА_15 та ще троє працівників поліції. Його телефон та телефон ОСОБА_15 поліцейські забрали і поставили на панельку в салоні автомобіля. Батько залишився у селищі Дубовому біля відділення поліції. ОСОБА_15 був у поліції сам без батьків. Їх з ОСОБА_15 відвезли в м. Тячів, де в автомобілі поліцейські їх лякали арештом та казали, що до четверга посидять в ІТТ. Їх з ОСОБА_15 десь о 14 годині привезли у відділ поліції м. Тячів, де спитали їх прізвище та дату народження. Після чого їх вдвох з ОСОБА_15 завели у кабінет на першому поверсі відділу поліції зі скляними вікнами. Мобільні телефони від них забрали та поставили на стіл у кабінеті. Поліцейські сказали, щоб він дзвонив батькові, щоби батько приїхав у відділ поліції м. Тячів. Також поліцейські почали дзвонити мамі ОСОБА_15 та сказали, щоб вона також їхала в. м. Тячів у відділ поліції. У відділі поліції їх з ОСОБА_15 самих без батьків і адвоката тримали десь 2-3 години. Того дня вони з ОСОБА_15 , починаючи з 10 години, нічого не їли й не пили цілий день. Їм лише дозволили сходити в туалет у відділі поліції в м. Тячів. Телефони від них забрали та відключили і батьки не змогли їм додзвонитися. Умислу заволодіти майном потерпілого ОСОБА_9 в нього не було, він вже тривалий час працює у Чеській Республіці, де він добре заробляє, його сім`я добре матеріально забезпечена. Він хотів лише, щоб ОСОБА_9 повернув решту його грошей 200, 00 гривень, які ОСОБА_9 обіцяв йому повернути при закінченні поїздки, однак, ОСОБА_9 його обманув та гроші не повернув і така несправедлива поведінка ОСОБА_9 його образила та обурила. Вину визнав у тому, що завдав потерпілому удари кулаком в обличчя, при цьому пояснив, що будь-яких сторонніх предметів у руках він не мав, оскільки придбані дві пляшки горілки з автомобіля забрав ОСОБА_15 .. Запевняє, що грошей та будь-яке майно, що належало ОСОБА_9 він не брав.

Потерпілий ОСОБА_9 , будучи допитаний у судовому засіданні, показав, що 21 січня 2025 року йому подзвонили на мобільний телефон хлопці і сказали, щоб він їх відвіз купити 2 пляшки горілки. Він займається перевезеннями пасажирів на своєму легковому автомобілі, є пенсіонером. Хлопець, що йому дзвонив, назвався ОСОБА_17 з вулиці Жовтневої, що в селищі Дубове. Вони йому подзвонили вдруге і обіцяли оплатити йому за поїздку 600, 00 гривень. Він погодився і біля першої години під`їхав до аптеки «Подорожник», де двоє хлопців підійшли та сіли в автомобіль на заднє сидіння. Він від хлопців гроші не просив, вони самі йому їх запропонували. Вони перед поїздкою дали йому наперед 500, 00 гривень однією купюрою. Він їх відвіз на початок селища Дубового в сторону с. Калини, де розташована автомийка та магазин. ОСОБА_6 вийшов з автомобіля у магазин, і він також зайшов у магазин купити сигарети. Після цього вони поїхали назад у центру селища Дубове до аптеки «Подорожник». ОСОБА_15 вийшов не відразу, а сидів біля ОСОБА_6 і бачив як ОСОБА_6 його бив та просив гроші. Він завів автомобіль, почав рух і проїхав десь 50 метрів, і в цей час ОСОБА_6 вирвав ключі з автомобіля і автомобіль зупинився. Коли вони зупинилися біля аптеки, то відразу ОСОБА_6 лівою рукою обхопив його шию, а правою рукою завдавав удари в обличчя в кількості десь біля 10 ударів, просив гроші. Він дістав з кишені 500, 00 гривень, купюру, що дав йому ОСОБА_6 , і віддав її ОСОБА_6 , а також з підлокітника взяв 200, 00 гривень і 700, 00 гривень. Йому здалося, що удари йому завдали тупим предметом, можливо каменем. У цей час ОСОБА_15 вийшов з автомобіля і закрив дверку. ОСОБА_6 вийшов і хотів зайти зі сторони водія. ОСОБА_6 забрав 700, 00 гривень, а потім забрав 3 000, 00 гривень - три купюри по 1 000, 00 гривень. А всього забрав 3 700, 00 гривень і мобільний телефон, який був на сидінні. Ранком він знайшов на задньому сидінні автомобіля брелок з ключами. Після він поїхав додому, швидку не викликав. Дружина вдома десь о 02 годині почала дзвонити на його мобільний телефон і після декількох викликів слухавку взяв чоловік і сказав, що біля кафе «Верховина» знайшов його телефон. Вони з дружиною поїхали і забрали у цього чоловіка його телефон, який знаходився у робочому стані, була лише тріщина на екрані. Зранку десь о 09 годині він прийшов до відділення поліції і сказав дільничному ОСОБА_16 , щоб подивився чий номер йому дзвонив. Він хотів усно з`ясувати і заяву не підписував. Тоді ж близько 09 години до відділення поліції в селищі Дубове прийшли ОСОБА_6 з батьком та ОСОБА_15 сам без батьків. Там у відділенні поліції в селищі Дубове того ранку він видав працівникам поліції брелок з ключами, який він знайшов на задньому сидінні автомобіля, та свій телефон. Дільничний ОСОБА_16 відразу викликав опергрупу. Через 40 хвилин опергрупа вже була в селищі Дубове у відділенні поліції, вони його допитали, він розписався та пішов, а ОСОБА_6 з батьком та ОСОБА_15 залишилися у відділенні поліції. Ввечері йому подзвонили і сказали, що треба приїхати в м. Тячів у відділ поліції, куди він приїхав того ж вечора, і де від нього відібрали пояснення, а наступного дня він пройшов медичну експертизу. Вважає, що ОСОБА_6 треба позбавити волі. Шкоду йому не відшкодовано. Цивільного позову не заявив, хоча завдану йому шкоду оцінює у розмірі 100 000, 00 гривень.

Неповнолітній свідок ОСОБА_15 , будучи допитаним у режимі відеоконференції за участю його законного представника - матері ОСОБА_18 , яка була присутня безпосередньо у залі суду, показав, що 20 січня 2025 року він був у ОСОБА_6 вдома, де вони відпочивали. Вони з ОСОБА_6 друзі. Десь близько 22 години вони вирішили купити алкоголь і ОСОБА_6 зателефонував зі свого телефону таксисту ОСОБА_9 , щоб той їх відвіз у магазин біля автомийки на околиці селища Дубове і назад. Перший раз ОСОБА_9 не взяв слухавку. Коли у другий раз ОСОБА_6 йому зателефонував, то вони домовилися, що ОСОБА_9 їх відвезе за 300, 00 гривень. Вони разом з ОСОБА_6 прийшли до аптеки «Подорожник», де їх вже чекав ОСОБА_9 на автомобілі. Вони сіли на заднє пасажирське сидіння, де він сів позаду водія, а ОСОБА_6 сів позаду переднього пасажирського сидіння. Коли вони сіли в автомобіль, то ОСОБА_9 не починав рух, а відразу попросив наперед гроші за проїзд. ОСОБА_6 дав йому 100, 00 гривень, однак ОСОБА_9 сказав, що цих грошей мало і ОСОБА_6 забрав стогривневу купюру та віддав ОСОБА_9 одну купюру номіналом 500, 00 гривень і лише після цього ОСОБА_9 почав рух і вони поїхали в магазин біля автомийки. По прибуттю ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, пішов у магазин та купив там дві пляшки горілки і одну пачку чипсів, які поклав на заднє сидіння. Коли вони поверталися, то ОСОБА_6 хотів курити, а вікно біля нього не відкривалося і вони з ОСОБА_6 помінялися місцями та ОСОБА_6 пересів позаду водія. По дорозі конфлікту не виникало. Вони повернулися у те місце, звідки їх ОСОБА_9 забрав, тобто до аптеки «Подорожник», що в центрі селища Дубове. Коли автомобіль зупинився, то ОСОБА_6 сказав ОСОБА_9 , щоб повернув йому решту 200, 00 гривень, на що ОСОБА_9 відповів, що він їх опівночі возив і за це вони іще йому винні 200, 00 гривень, і він решту повертати їм не буде. Він забрав дві пляшки горілки та чипси і вийшов з автомобіля, при цьому задні двері були відкриті. ОСОБА_6 залишився в автомобілі та продовжував просити, щоб ОСОБА_9 повернув йому решту 200, 00 гривень, про що вони домовилися перед поїздкою. ОСОБА_9 решту грошей не повертав і ОСОБА_6 обхопив ОСОБА_9 лівою рукою, а правою рукою завдав два удари в область плеча та обличчя, при цьому казав ОСОБА_9 : «Поверніть мої 200, 00 гривень решти». Він сказав ОСОБА_6 , щоб він його залишив, але ОСОБА_6 це не почув. Він закрив дверку, поставив дві пляшки горілки у рукави, взяв чипси і пішов додому до ОСОБА_6 .. Через декілька хвилин ОСОБА_6 зателефонував і він йому сказав, що він вже біля його будинку. Через кілька хвилин повернувся ОСОБА_6 , вони попрощалися і він пішов до себе додому. З собою у них не було ані каміння, ані бруківки. Наступного дня зранку йому подзвонив ОСОБА_6 і сказав, що ОСОБА_9 заявив у поліцію з приводу тих подій, що відбулися вночі в автомобілі. Він прийшов до ОСОБА_6 і вони з ОСОБА_6 та його батьком близько 10-11 години поїхали у відділення поліції в селищі Дубове, де їх завели в кабінет поліції, де знаходилося 6 або 7 працівників поліції, троє з яких були у форменому одязі, а інші були у цивільному одязі. У кабінет їх завели без батька ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 сказав працівникам поліції, що ОСОБА_9 бив він і його завели в іншу кімнату, де включили мікрофон і він почав відповідати на їх запитання та розповідати про подію. Після цього його пояснення йому дали прочитати і він їх підписав. Після працівник поліції приніс відеозаписи з бару «Кілікія» та аптеки «Подорожник», яке вони всі разом переглянули. Далі працівники поліції сказали, що відвезуть їх у відділ поліції в м. Тячів. У відділенні поліції селища Дубове вони пробули десь до 13 години. Вони з ОСОБА_6 та трьома працівниками поліції поїхали на автомобілі «ВАЗ» зеленого кольору у відділ поліції в м. Тячів. Батько ОСОБА_6 залишився у Дубовому. Там у відділі поліції м. Тячів від них забрали телефони. ОСОБА_6 просив, щоб йому дали телефон подзвонити бабусі, однак, поліцейські йому в цьому відмовили. Їх розсадили по різних кімнатах і там у поліції в м. Тячів вони пробули десь 2- 3 години, а потім приїхала його мама, його допитали за участю психолога і відпустили. Коли вони з мамою вийшли з поліції то на вулиці вже було темно. ОСОБА_6 з поліції не відпустили і він там залишився. Починаючи з 10 години того дня, вони з ОСОБА_6 нічого не їли і не пили. Їм лише дозволили сходити в туалет у відділі поліції в м. Тячів. ОСОБА_6 хотів повернути решту своїх грошей в сумі 200, 00 гривень, бо вони на початку поїздки домовилися з ОСОБА_9 про оплату 300, 00 гривень, а по поверненню ОСОБА_9 повинен був повернути решту в сумі 200, 00 гривень. У ОСОБА_6 постійно були свої гроші, бо він працює за кордоном, де добре заробляє.

Законний представник свідка ОСОБА_15 - ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що після того як батько ОСОБА_6 їй повідомив, що їх дітей відвезли у м. Тячів, то вона відразу подзвонила на «102» і спитала чому поліцейські забрали її неповнолітнього сина, то у телефлонній розмові їй відповіли, що поліцейські мали право забрати дітей у відділ поліції без батьків. Лише о 16 годині їй передзвонили з відділу поліції м. Тячів та сказали, що треба приїхати в м. Тячів у поліцію, бо там знаходиться її неповнолітній син.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона працює листоношею у селищі Дубове та розносить соціальні виплати отримувачам. Пам`ятає, що 17 січня 2025 року вона принесла ОСОБА_9 соціальну допомогу в розмірі 14 448, 00 гривень, за які ОСОБА_9 розписався у відомості.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона являється цивільною дружиною потерпілого ОСОБА_9 20 січня 2025 року біля 02 години чоловік приїхав додому побитий і сказав, що його побили двоє хлопців, які сиділи на задньому сидінні в його автомобілі. Сказав, що телефон забрали і вирвали брелок з ключів, а ключі залишилася. Вона подзвонила на його номер і слухавку підняв чоловік і сказав, що телефон знайшли під магазином «Киїстар» чи «АВС». Вони з чоловіком поїхали на автомобілі і забрали телефон від чоловіка, який його знайшов. Чоловік на вулиці був сам. Зранку о 08-09 годині чоловік поїхав у поліцію, а після поїхав на автомобілі в м. Тячів у лікарню та повернувся додому ввечері. За день до того вона йому дала гроші в сумі 3 000, 00 гривень. Чоловік сказав, що від нього викрали кошти в сумі 3 000, 00 гривень, 500, 00 гривень і 200, 00 гривень.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що того вечора він відпочивав зі знайомою дівчиною і після закриття о 22 годині кафе «Лофт» вони купили пиво і сиділи на лавках десь біля 3 годин і пили пиво. Далі вони гуляли по тротуару і біля магазину «ВСВ» він почув музику і дівчина побачила, що на узбіччі проїзної частини світиться екран телефона. Він підняв телефон, взяв слухавку і почув голос жінки, яка сказала чому вони побили її чоловіка, на що він їй відповів, що вони лише знайшли телефон і чоловіка не били. Жінка сказала, що вони виїжджають за телефоном. Після під`їхала та жінка з чоловіком, якого він знає як таксиста, і він їм ввідав мобільний телефон. Також показав, що момент, під час якого вони знайшли мобільний телефон він зняв на відеокамеру свого мобільного телефону. Це були три короткі відеозаписи, один тривалістю 01 хв. 47 сек., а другий - 01 хв. 50 сек., третій - 01 хв. 48 сек.. Вони з дівчиною були у важкому стані алкогольного сп`яніння, тому вони без причин почали знімати відео того як знайшли телефон.

Заслухавши учасників судовго розгляду кримінального провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з Керівними принципами Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, Держави-учасниці повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, щоб їх найкращим інтересам приділялася першочергова увага в усьому, що стосується або зачіпає їхні інтереси.

Національним законодавством України визначено охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності її внутрішньої політики.

Також у квітні 2022 року Україна подала заявку на членство в Європейському Союзі та активно реалізує державну політику на цьому напрямі, що зобов`язує державу запровадити європейські підходи до забезпечення прав дитини у системі правосуддя.

Вимоги національного та міжнародного права зобов`язують здійснення правосуддя щодо дітей відповідно до Конвенції про права дитини 1989 року, Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, 2010 року, інших актуальних стандартів, зокрема Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства 2007 року, Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, а також Заключних зауважень Комітету ООН з прав дитини щодо об`єднаних п`ятого та шостого періодичних звітів України від 13.09.2022.

Так, з 2019 року ювенальними прокурорами на підставі спільного наказу Офісу Генерального прокурора та Міністерства юстиції України від 21.01.2019 № 172/5/10 впроваджено пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення».

На підставі спільного наказу Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України № 2176/5/501/176 від 22 липня 2024 року запроваджено пілотний проєкт «Програма відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення».

Поняття «Правосуддя, дружнє до дітей» слід розуміти як правосуддя, яке доступне, відповідне віку, швидке, добре виконане, адаптоване та націлене на задоволення потреб і прав дитини, яке поважає права дитини (Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей).

Відповідно до п. 15.1 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), дитина повинна мати право бути представленою адвокатом, а також мати право на звернення за безоплатною правничою допомогою. Це право гарантуються як дітям, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, так і дітям-жертвам чи свідкам злочину. Так, згідно з Керівними принципами, що стосуються правосуддя з питань, пов`язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів (ст. 22), діти-жертви і свідки злочинів повинні користуватися правом на ефективну допомогу, зокрема правничу.

У кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, а також стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, участь захисника є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнів у тому, що особа є повнолітньою (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 52 КПК).

За ч. 1 ст. 488 КПК, якщо підозрюваний є неповнолітнім, разом із ним до кримінального провадження залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі або члени сім`ї, а також представники органів опіки та піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ч. 2 ст. 44 КПК).

Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного є обов`язковою при проведенні з ним усіх слідчих (розшукових) та процесуальних дій і передусім спрямована на його психологічну підтримку.

Особливості здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх (які вчинили кримінальні правопорушення) визначені главою 38 КПК.

Приймаючи рішення про початок кримінального провадження щодо неповнолітнього, слідчий, дізнавач, прокурор вирішують низку питань стосовно доцільності розслідування, з`ясування обставин, які виключають кримінальну відповідальність неповнолітнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК досудове розслідуваннярозпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Слідчий, дізнавач який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

При цьому необхідно неухильно дотримуватися вимог ч. 2 ст. 484 КПК стосовно здійснення досудового розслідування виключно дізнавачами, слідчими, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (з урахуванням ч. 13 ст. 615 КПК).

На початку досудового розслідування прокурор має перевірити додержання вимог ч. 2 ст. 484 КПК щодо здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх слідчим, дізнавачем, які є спеціально уповноваженими керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань указаної категорії (з урахуванням положень ч. 13 ст. 615 цього Кодексу).

Прокурор також має орієнтувати слідчого, дізнавача на недопущення фактів незаконного затримання та обрання запобіжних заходів, притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього. Встановивши факт незаконного затримання неповнолітнього, прокурор у кримінальному провадженні звільняє його постановою, яка підлягає негайному виконанню, про що повідомляються неповнолітній, його захисник та законний представник.

Здійснення досудового розслідування дізнавачем, слідчим, якому відповідні повноваження не надано тягне визнання зібраних доказів недопустимими та ухвалення щодо неповнолітніх реабілітуючих судових рішень.

За ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Сукупність таких обставин у кримінально-процесуальній науці вважається предметом доказування, який визначено у ч. 1 ст. 91 КПК.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

За змістом статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, невід`ємною складовою якого є здійснення процесуальних дій уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів статей 412, 438 КПК.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, відповідно до вимог ст. 484 КПК кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

На вимогу суду в судовому засіданні прокурор надала постанову про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у даному кримінальному провадженні від 21 січня 2025 року відповідно до якої до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні входять прокурори Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_22 .. Старшим прокурором групи прокурорів визначено ОСОБА_3 ..

Також на вимогу суду в судовому засіданні прокурором надано доручення заступника начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 15 січня 2025 року, відповідно до якого уповноважено на здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо дітей, які перебувають у конфлікті та контакті із законом (щодо неповнолітніх) ювенальних слідчих: старшого слідчого слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_23 , слідчого слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 та слідчого слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 .

Також на вимогу суду в судовому засіданні прокурор надала постанову про визначення групи слідчих та старшого групи слідчих від 21 січня 2025 року, відповідно до якої до групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні входять: старший слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_23 , слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 , старший слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 , слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_26 , слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_27 , заступник начальника слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_28 , старший слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_29 та слідчий слідчого відділення Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_30 . А згідно постанови про визначення слідчого, який буде проводити досудове розслідування від 21 січня 2025 року визначено старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_23 , який буде проводити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування неповнолітній ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, зокрема у здійсненні нападу на потерпілого ОСОБА_9 , поєднаному зі спричиненням легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, з метою заволодіння грошовими коштами в сумі 3 000, 00 гривень та мобільним телефоном марки «Редмі А 9», спричиненні матеріальної шкоди на загальну суму 3 810, 00 гривень.

На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано суду такі докази.

Так, згідно рапорту старшого чергового Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_31 від 21 січня 2025 року судом встановлено, що 21 січня 2025 року о 14:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21 січня 2025 року о 14:14 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлення від ПОГ ОСОБА_32 про те, що до нього звернувся гр-н ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 , який повідомив, що сьогодні 21 січня 2025 року о 01:10 на вулиці Подольського в смт. Дубове в салоні його автомобіля «Шкода Октавія», державний знак НОМЕР_1 , двоє невідомих осіб (мешканці смт. Дубове), яких він підвозив, нанесли йому незначні тілесні ушкодженя та відкрито відібрали від нього мобільний телефон «Редмі 9А» № НОМЕР_2 та гроші в сумі 3 000, 00 гривень, після чого втекли у невідомому напрямку. Потребує СОГ. Результат відпрацювання: рапорт Тячівський РВП ГУНП в Закарпатській області, слідство, слідчий ОСОБА_27 від 21 січня 2025 року 17:29: 21 січня 2025 року близько 01 години 30 хвилини неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , знаходячись на задньому сидінні в салоні автомобіля таксі марки «Шкода», моделі «Октавія», д.н.з НОМЕР_1 в смт. Дубове по вул. Подольського, № 29, навпроти аптеки «Подорожник» здійснив напад з метою заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_3 , а саме, вимагаючи гроші, почав душити лівою рукою, в ході чого наніс близько десяти ударів правою рукою, стиснутою в кулак в область голови та обличчя водія ОСОБА_9 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді гематоми та саден обличчя, закритої черепно-мозкової травми, в подальшому з переднього правого сидіння заволодів мобільним телефоном марки «Редмі 9А», з підлокітника вказаного автомобіля забрав грошові кошти в сумі 3 000, 00 гривень, із замка запалювання автомобіля вирвав зв`язку ключів (ключ від автомобіля відчепився від зв`язки та залишився в замку). У цей момент водій автомобіля ОСОБА_9 завів двигун автомобіля та розпочав рух, а ОСОБА_6 на ходу вистрибнув з автомобіля. Неповнолітній ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. На місці події вилучено мобільний телефон, зв`язку ключів та змиви з салону автомобіля.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000031 від 21 січня 2025 року встановлено, що 21 січня 2025 року о 17:13:04 внесено відомості за заявою ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України, та короткий виклад обставин тотожний змісту викладу обставин, зазначених у вищенаведеному рапорті слідчого СВ Тячівского РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_27 від 21 січня 2025 року 17:29, а також у цьому витязі вказано слідчих, які здійснюють досудове розслідування, зокрема, ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_33 , які, як встановлено судом із доручення заступника начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 15 січня 2025 року, не уповноважені на здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх та не є ювенальними слідчими. Водночас, суд зазначає, що цей витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно неповнолітнього обвинуваченого.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21 січня 2025 року, яку прийняв ПОГ ОСОБА_16 , встановлено, що ОСОБА_9 звернувся із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин: 21 січня 2025 року близько 01:10 у смт. Дубове по вул. Подольського у салоні автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з НОМЕР_1 , двоє невідомих йому громадян спричинили йому тілесні ушкодження та відібрали мобільний телефон «Редмі А9», та грошові кошти в сумі близько 3 000, 00 гривень.

21 січня 2025 року слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_27 з 16 год. 20 хв. до 16 год. 55 хв. проведено огляд місця події та складено протокол огляду місця події, в якому зазначено, що проведеним оглядом встановлено, що об`єктом огляду є вулиця Подольського в с-щі Дубове навпроти будинку № 29, де розташована аптека «Подорожник», перед будівлею до проїзної частини розташований тротуар шириною близько 3,5 метри. На проїзній частині дороги розташований автомобіль «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , який на момент огляду відкритий. На полику задньої сідушки з правої сторони виявлено зв`язку ключів, яку упаковано в паперовий пакет. Також було здійснено змиви з ручки коробки передач, з ручки з правої дверки, з лівої ручки задніх дверей та підлокотника. Також на передньому сидінні наявний мобільний телефон марки «Редмі 9А», який вилучено та упаковано в спец пакет. Під час огляду виявлено та вилучено мобільний телефон, зв`язку ключів та змиви.

Оцінюючи як доказ цей протокол огляду місця події від 21 січня 2025 року, суд визнає такий доказ недопустимим, позаяк задокументована в ньому слідча дія огляд місця події проведена слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_27 , який з огляду на ч. 2 ст. 484 КПК не уповноважений на здійснення розслідувань щодо неповнолітніх, тобто не є ювенальним слідчим.

Так, ККС ВС у постанові від 23.10.2018 у справі № 158/2313/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77393408) визнав обґрунтованими висновки апеляційного суду про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи на предмет визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, оскільки вона призначена на підставі рішення посадової особи, яка з огляду на ч. 2 ст. 484 КПК не уповноважена на здійснення розслідувань щодо неповнолітніх.

У той же час, суд бере до уваги ті обставини, що під час проведення огляду місця події було вилучено належні потерпілому ОСОБА_9 речі, а саме: мобільний телефон марки «Редмі 9А» та зв`язку ключів, у заволодінні яких сторона обвинувачення звинувачує неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 .. Вказане свідчить про те, що мобільний телефон марки «Редмі 9А» та зв`язка ключів не вибували з володіння потерпілого ОСОБА_9 і відповідно не знайшли свого підтвердження доводи сторони обвинувачення про незаконне заволодіння такими неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6 , що підтверджує достовірність показів неповнолітнього ОСОБА_6 , наданих суду в ході розгляду справи.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, складеного 21 січня 2025 року в м. Тячів слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 , встановлено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року.

Після затримання неповнолітнього ОСОБА_6 21 січня 2025 року з 20 год. 40 хв. по 20 год. 55 хв. старшим слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_29 було проведено слідчу дію у виді пред`явлення особи ОСОБА_6 для впізнання потерпілим ОСОБА_9 , згідно якої ОСОБА_9 на фотознімку № 2 впізнав ОСОБА_6 , про що слідчим ОСОБА_29 було складено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та довідку до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 21 січня 2025 року.

Оцінюючи як докази, зазначені протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та довідку до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 21 січня 2025 року, суд визнає такі докази недопустимими, позаяк проведена слідча дія пред`явлення особи ОСОБА_6 для впізнання потерпілим ОСОБА_9 проведена старшим слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_29 , який з огляду на ч. 2 ст. 484 КПК не уповноважений на здійснення розслідувань щодо неповнолітніх, тобто не є ювенальним слідчим.

Крім того, судом встановлено, що слідча дія пред`явлення особи ОСОБА_6 для впізнання потерпілим ОСОБА_9 проведена без залучення захисника, що є грубим порушенням норм кримінального процесуального права, оскільки на момент проведення вказаної слідчої дії 21 січня 2025 року з 20 год. 40 хв. по 20 год. 55 хв. неповнолітній ОСОБА_6 був у статусі затриманої особи. Тому протокол пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілого відповідно до статті 89 КПК України суд визнає недопустимим доказом.

Так, ККС ВС у постанові від 23.10.2018 у справі № 158/2313/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77393408 визнав обгрунтованими висновки апеляційного суду про зміну вироку суду першої інстанції, а саме: перекваліфікацію дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК, який мотивував своє рішення, зокрема, й тим, що слідча дія пред`явлення осіб для впізнання від 12.10.2015 року була проведена без залучення захисників, що є грубим порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки на момент проведення вказаної слідчої дії неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були у статусі затриманих осіб. Тому апеляційний суд правильно визнав, що протоколи пред`явлення особи впізнання за участю потерпілого та свідка ОСОБА_1 відповідно до статті 89 КПК, є недопустимими доказами.

З висновку судово-медичної експертизи № 13 від 22 січня 2025 року встановлено у ОСОБА_9 виявлено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я: травма носа у вигляді садна спинки зовнішнього носа, перелому носової перетинки зі зміщенням та порушенням носового дихання.

Інші тілесні ушкодження: синець правої половини обличчя, синець підборіддя, забій правої вушної мушлі у вигляд синця та набряку віднесені до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, чи незначну стійку втрату працездатності. Давність виникнення цих тілесних ушкоджень може відповідати заявленій даті 21 січня 2025 року та ці тілесні ушкодження притаманні для наслідків ударів кулаками рук сторонніх людей.

Натомість сторона обвинувачення в обвинувальному акті звинувачує ОСОБА_6 у завданні ОСОБА_9 5-ти ударів по голові, які спричинили ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

У той же час такі тілесні ушкодження, що зазначені в обвинувальному акті, не відповідають висновку судово-медичної експертизи № 13 від 22 січня 2025 року, де у переліку тілесних ушкоджень немає жодної згадки про виявлені травми голови, чи тілесні ушкодження в області голови потерпілого ОСОБА_9 .

Вказане свідчить про те, що обвинувальний акт містить суперечності між викладеними в ньому фактичними обставинами та наданим доказом - судово-медичною експертизою, що свідчить про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили завдання неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6 кулаком правої руки потерпілому ОСОБА_9 5-ти ударів по голові, які спричинили ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

З протоколу огляду предмету від 21 січня 2024 року (у даті міститься помилка 2024 рік замість правильного 2025 рік) встановлено, що оглянуто мобільний телефон потерпілого ОСОБА_9 марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Цей мобільний телефон також оглянуто в судовому засіданні та встановлено, що у ньому містяться вхідні дзвінки з телефону ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_20 .. У той же час ані неповнолітній обвинувачений ОСОБА_34 , ані потерпілий ОСОБА_9 не заперечують наявність здійснених дзвінків.

З протоколу огляду предмету від 21 січня 2024 року (у даті міститься помилка 2024 рік замість правильного 2025 рік) встановлено, що оглянуто мобільний телефон марки «IPhone 12 Pro», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із SIM-карткою НОМЕР_9 , власником якого є неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У судовому засіданні цей мобільний телефон судом не оглядався, позаяк прокурор відмовилася від дослідження цього речового доказу.

З протоколу огляду предмету від 22 січня 2025 року встановлено, що оглянуто мобільний телефон «Редмі 12С», який належить цивільній дружині ОСОБА_9 ОСОБА_20 ..

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 30 січня 2025 року встановлено ринкову вартість мобільного телефону марки «Редмі 9А», бувшого у використанні, яка з рахуванням ознак зносу станом цін на 21 січня 2025 року становить 810, 00 гривень.

Згідно відомостей про виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за січень 2025 року ОСОБА_9 отримав 14 427, 48 гривень.

З протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 10 лютого 2025 року та дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що на телефон ОСОБА_9 , який виявив та видав свідок ОСОБА_21 , надійшов виклик від цивільної дружини ОСОБА_20 , яка просила ОСОБА_35 повернути мобільний телефон. Вказаний доказ вчергове підтверджує, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 мобільним телефоном потерпілого не заволодів, позаяк телефон, зі слів свідка ОСОБА_36 , знаходився на узбіччі вулиці.

З протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 10 лютого 2025 року та переглянутого судом відеозапису встановлено, що 21 січня 2025 року о 01:15:26 зі сторони села Калин їде автомобіль, який розвернувся в сторону Калин та зупинився на правому узбіччі, о 01:20:00 підійшли двоє людей, які сіли на заднє сидіння в автомобіль і о 01:21:22 автомобіль розпочав рух та виїхав з поля зору камери відеоспостереження. У подальшому, о 01:31:16 автомобіль повертається зі сторони с. Калин, розвертається та зупиняється на тому місці, з якого попередньо вирушив, о 01:31:35 із задньої правої дверки вийшла людина і стоїть біля автомобіля та дивиться в салон, о 01:31:50 людина закрила двері та пройшлась позаду автомобіля, після чого стала чекати, а о 01:32:10 пішла в сторону вулиці Гагаріна. О 01:32:37 автомобіль різко розпочав рух та виїхав з поля зору камери. О 01:34:00 видно як із сторони села Калини на великій швидкості їде автомобіль та повернув на вулицю біля Будинку культури. У цей же час видно як на відео біжить особа зі сторони села Калини та повернула на вулицю Гагаріна. На вказаному відео неможливо встановити ані марку, ані номерні знаки автомобіля та впізнати людей, зафільмованих на ньому.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 11 березня 2025 року та оглянутого судом його відеозапису встановлено, що слідчий експеримент проведено за участі потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_21 , який вже був раніше допитаний у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, за яких цей свідок відзняв відео, як він знайшов телефон потерпілого. Під час проведення слідчого експерименту потерпілий відтворив події нанесення йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та словесно підтвердив, що ОСОБА_6 заволодів його коштами в той час, коли автомобіль зупинив біля аптеки, де відразу ОСОБА_6 почав наносити йому удари та відібрав кошти, а саме: з підлокотника він взяв 3 200, 00 гривень і 500, 00 гривень він дав йому з кармана, а всього заволодів його коштами в сумі 3 700, 00 гривень, тобто це були три купюри по 1 000,00 гривень, одна купюра 500,00 гривень і одна купюра 200, 00 гривень.

Однак, під час цього слідчого експерименту слідчим не відтворено моменту відкриття підлокотника ОСОБА_6 , що ставить під сумнів такі покази потерпілого з огляду на невеликі розміри легкового автомобіля та ті обставини, що для можливості відкриття підлокотника потерпілому слід було відхилитися вліво і підняти праву руку, однак, з огляду на його покази, в яких він ствердив, що ОСОБА_6 відібрав у нього кошти в той момент, коли автомобіль зупинився біля аптеки, тобто в полі зору та досяжності камери відеоспостереження, то такі покази потерпілого під час огляду судом відеозаписів не підтверджені, позаяк на них не зафіксовано момент підняття ОСОБА_6 підлокотника з метою забрати з нього кошти, так і не зафільмовано моменту передачі ОСОБА_9 коштів ОСОБА_6 під час бійки у автомобілі.

Щодо участі свідка ОСОБА_36 у вказаному слідчому експерименті, то стороною обвинувачення не доведено, яким чином вказаний свідок ОСОБА_37 причетний до події, що мала місце в автомобілі потерпілого ОСОБА_9 , і що цей свідок міг підтвердити, будучи присутнім під час слідчого експерименту, оскільки він не був присутній під час події, що мала місце 21 січня 2025 року в цьому автомобілі за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .. Також стороною обвинувачення не доведено, якими слідчими діями саме у цьому кримінальному провадженні встановлено цього свідка, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили, що свідок ОСОБА_21 через тривалий час після події особисто, з власної ініціативи, з`явився у поліцію і надав слідчому відеозаписи з його телефону, та що свідок ОСОБА_21 дізнався, що саме той телефон, який він знайшов, є речовим доказом у кримінальному провадженні. Такі суперечності та прогалини слідства дають підстави вважати, що свідок ОСОБА_21 співпрацює з поліцією та за цих обставин його покази викликають сумнів у їх достовірності та правдивості.

З протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 10 лютого 2025 року та переглянутого судом відеозапису встановлено, що 21 січня 2025 року о 01:15:40 зі сторони села Калин їде автомобіль, який розвернувся в сторону Калин та зупинився на правому узбіччі, о 01:20:00 підійшли двоє людей, які сіли на задні сидіння в автомобіль, у подальшому автомобіль проїхав вперед, зупинився, включилося у салоні світло. О 01:20:55 видно як водію щось подала людина, яка сиділа позаду нього і відразу забрала назад предмет, схожий на купюру, однак через кілька секунд знову протягнула водію предмет, схожий на купюру, який водій забрав собі та о 01:21:22 автомобіль розпочав рух та виїхав з поля зору камери відеоспостереження. У подальшому, о 01:31:16 автомобіль повертається зі сторони с. Калин, розвертається та зупиняється на тому місці, з якого попередньо вирушив, о 01:31:35 із задньої правої дверки вийшла людина і стоїть біля автомобіля та дивиться в салон, де в цей час спостерігається рух людей, де людина, яка сидить позаду водія завдає водію удар рукою, після чого обхопила рукою його шию і в цей час у салоні автомобіля виключилося світло, а людина, яка напередоні вийшла із авто, пішла в сторону вулиці Гагаріна. У цей же час у автомобілі відкрились задні праві дверцята, включилося у салоні автомобіля світло і видно як людина тягнеться через водія до ключа замка запалювання та коробки передач і на цьому відео закінчилося. О 01:59:14 автомобіль їде в сторону села Красна, а через кілька хвилин повернувся в сторону села Калини.

Судом встановлено, що переглянуті судом відеозаписи повністю підтверджують правдивість показів неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , який послідовно, будучи допитаним у судовому засіданні декілька разів, показав, що перед поїздкою він дав ОСОБА_9 спочатку купюру номіналом 100, 00 гривень, однак, цих коштів ОСОБА_9 було мало і він відмовився їхати, на що він відразу подав ОСОБА_9 купюру номіналом 500, 00 гривень, після чого вони поїхали. Також підтверджено правдивість показів неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він наніс удари кулаком в обличчя ОСОБА_9 , а потім, коли той розпочав рух, нагнувся вперед, щоб забрати ключі із замка запалювання та виключити коробку передач, щоб автомобіль зупинився.

У той же час на цих відеозаписах не знайшли свого підтвердження покази потерпілого ОСОБА_9 , який протягом як досудового розслідування, так і протягом судового розгляду плутався у показах, говорив непослідовно, зокрема, під час подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення вказав, що ОСОБА_6 відібрав від нього мобільний телефон, хоча сам підтвердив, що свій мобільний телефон та брелок від ключів видав працівникам поліції у відділенні поліції в Дубовому. Також потерпілий ОСОБА_9 весь час плутався у сумі коштів, якими, з його слів, заволодів неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 .. Так на досудовому слідстві він заявив про суму у 3 000, 00 гривень, що також відображено у обвинувальному акті. Вже під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_6 заволодів його коштами в сумі 3 700, 00 гривень. Під час судового розгляду він плутався, давав суперечливі покази про те, що він сам дістав з кишені 500, 00 гривень однією купюрою, що дав йому ОСОБА_6 , і віддав її ОСОБА_6 , а з підлокітника ОСОБА_34 взяв 200, 00 гривень і 700, 00 гривень. У подальшому під час допиту повідомив, що ОСОБА_6 забрав 700, 00 гривень, а потім забрав 3 000, 00 гривень - три купюри по 1 000, 00 гривень. А всього забрав 3 700, 00 гривень і мобільний телефон, який був на сидінні.

Свідок - цивільна дружина ОСОБА_20 показала, що потерпілий ОСОБА_9 , з яким вони проживають у незареєстрованому шлюбі, сказав, що від нього викрали кошти в сумі 3 000, 00 гривень, 500, 00 гривень і 200, 00 гривень.

Будь-яких доказів, які б підтверджували вину неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 в умисному нападі на потерпілого ОСОБА_9 з метою заволодіння його коштами в сумі 3 000, 00 гривень та мобільним телефоном стороною обвинувачення не надано та ці звинувачення не підтверджені жодними доказами, наданими строною обвинувачення, з яких протокол огляду місця події, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та довідку до протоколу пред`явлення особи для впізнання визнано судом недопустимими, а суперечливі, непослідовні, голослівні, покази потерпілого ОСОБА_9 , окрім як показами свідка ОСОБА_20 , яка є його цивільною дружиною і які суд до уваги не бере з огляду на зацікавленість свідка у дачі показань на користь свого цивільного чоловіка, не підтверджені жодними доказами та не узгоджуються з матеріалами справи.

Частина третя вказаної статті 337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, перекваліфікація злочину судом допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Верховний Суд у своєму рішенні від 19.10.2021 у справі № 552/2540/20 вказав, що закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред`явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.

Під час судового розгляду неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував завдання потерпілому ОСОБА_9 ударів правою рукою, зігнутою в кулак в обличчя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 13 від 22 січня 2025 року у потерпілого ОСОБА_9 виявлено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я: травма носа у вигляді садна спинки зовнішнього носа, перелому носової перетинки зі зміщенням та порушенням носового дихання. Також виявлено тілесні ушкодження: синець правої половини обличчя, синець підборіддя, забій правої вушної мушлі у вигляд синця та набряку, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, чи незначну стійку втрату працездатності.

Органом досудового розслідування не надано суду допустимих та належних доказів доведеності винуватості неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та судом вичерпано можливості для їх здобуття.

Тому суд вважає, що дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 за таких обставин слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Під час судового розгляду судом встановлено істотні порушення прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та неповнолітнього свідка ОСОБА_15 , які допущені працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, та які призвели до свавільного, незаконного позбавлення свободи, незаконного затримання та порушення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за таких обставин.

Частиною 2 ст. 52 КПК України закріплено обов`язкову участь захисника щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років.

У силу ч. 1 ст. 48 КПК України слідчий зобов`язаний надати затриманій особі допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника.

За ч. 1 ст. 488 КПК, якщо підозрюваний є неповнолітнім, разом із ним до кримінального провадження залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі або члени сім`ї, а також представники органів опіки та піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ч. 2 ст. 44 КПК).

Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного є обов`язковою при проведенні з ним усіх слідчих (розшукових) та процесуальних дій і передусім спрямована на його психологічну підтримку.

У судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 , неповнолітній свідок ОСОБА_15 підтвердили, що 21 січня 2025 року близько 10 години їх запросили до віділення поліції в селищі Дубове.

Ту обставину, що близько 10 години 21 січня 2025 року у віділенні поліції в селищі Дубове були неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 разом з батьком та неповнолітній свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні також підтвердив потерпілий ОСОБА_9 , який теж знаходився у цьому відділенні поліції.

Надалі у відділенні поліції селища Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 працівники поліції у окремих кімнатах допитали у відсутності їх законних представників та захисників.

У подальшому, близько 13 години цього дня працівники поліції посадили неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 у поліцейський службовий автомобіль, у якому, крім неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , були троє працівників поліції, які відібрали їх мобільні телефони та доставили їх до відділу поліції в місто Тячів. Таке доставлення працівниками правоохоронних органів до відділу поліції, з огляду на вимоги ст. ст. 209, 210 КПК України свідчить про те, що неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 фактично були затримані уповноваженою службовою особою без участі законних представників та захисників, участь яких у даному кримінальному провадженні є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття.

Однак, у матеріалах провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_15 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України.

У той же час у матеріалах справи міститься протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, складений 21 січня 2025 року в м. Тячів слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 , в якому зазначено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року, тоді як докази у справі підтверджують його затримання близько 13 години 21 січня 2025 року.

Суд встановив, що неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_15 з часу, від коли їх посадили у поліцейський службовий автомобіль перебували під контролем представників правоохоронного органу з моменту затримання близько 13 години 21 січня 2025 року до моменту звільнення неповнолітнього ОСОБА_15 до 18 години 21 січня 2025 року, та відповідно до моменту складення протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітнього ОСОБА_6 , 01 грудня 2007 року до 18 години 20 хвилини 21 січня 2025 року без документування позбавлення їх свободи, із затримкою складання протоколу про затримання.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_15 перебували у незареєстрованому затриманні, що, за визначенням ЄСПЛ, означає «повне заперечення фундаментально важливих гарантій у статті 5 Конвенції і становить найбільш тяжке порушення цього положення» [14]. Як зазначав ЄСПЛ, відсутність записів про дату, час і місце затримання, ім`я затриманого, підстави для затримання та ім`я особи, що здійснила затримання, має вважатися несумісним із самою метою статті 5 Конвенції. [15] Це також несумісне з вимогою законності за Конвенцією. [16]

Суд відзначає, що внаслідок порушення вимог статті 210 КПК про затримання неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 не було відомо посадовій особі, що відповідає за перебування затриманих відповідно до статті 212 КПК. Таким чином, ця особа не могла проконтролювати належне поводження із затриманими та дотримання їх прав, забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманих, час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров`я затриманих.

Таким чином, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 опинилися у ситуації, в якій їх благополуччя цілком залежало від ставлення тих осіб, під контролем яких вони фактично перебували.

Так, у судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 повідомили, що за весь час їх затримання вони були позбавлені доступу до води та їжі.

На повторний запит суду начальник Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області 18 липня 2025 року надіслав суду копію з Журналу відвідувачів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області за 21 січня 2025 року, з якого встановлено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_4 , та неповнолітнього ОСОБА_15 , мешканця АДРЕСА_5 , 21 січня 2025 року о 14 годині 53 хвилині було доставлено до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області працівником СКП Новаком.

Окремо у даному кримінальному провадженні слід звернути увагу на ту обставину, що 21 січня 2025 року о 14:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21 січня 2025 року о 14:14 за адресою: АДРЕСА_2 , є повідомлення від ПОГ ОСОБА_32 про те, що до нього звернувся гр-н ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 , який повідомив про вчинене стосовно нього кримінальне правопорушення, що мало місце 21 січня 2025 року о 01:10 на вулиці Подольського в смт. Дубове в салоні його автомобіля «Шкода Октавія», державний знак НОМЕР_1 .

У той же час до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України внесено о 17:13:04 21 січня 2025 року.

Ця обставина свідчить про те, що на час затримання працівниками правоохоронних органів неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (яке відбулося близько 13 години 21 січня 2025 року в селищі Дубове) не було зареєстровано ані повідомлення про кримінальне правопорушення (таке було зареєстровано ПОГ ОСОБА_16 лише о 14:15 21 січня 2025 року) ані не були внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (такі були внесені о 17:13:04 21 січня 2025 року), отже можна стверджувати, що неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_15 свавільно та несправедливо були позбавлені свободи без законних підстав.

Крім того, слідчий ОСОБА_27 у рапорті, який ним був складений 21 січня 2025 року 17:29: зазначив, що неповнолітній ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тоді як офіційне затримання ОСОБА_6 згідно протоколу про затримання відбулося о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року, тобто у рапорті ОСОБА_27 підтвердив факт затримання неповнолітнього ОСОБА_6 раніше, аніж це задокументовано у протоколі про затримання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2025 року у справі «Биче та Шахотін проти України» зазначено, що заявника було затримано о 14 год. 25 хв. 01 травня 2024 року, протокол про затримання складено лише о 23 год. 45 хв. 01 травня 2024 року, в якому зазначено, що його, як стверджувалося, затримали о 16 год. 30 хв., тоді як докази підтверджували затримання о 14 год. 25 хв.. Судом встановлено незадокументоване позбавлення свободи або затримка у складанні протоколу затримання (рішення у справах «Бєлозоров проти Росії та України», порушення п. 5 ст. 5 Конвенції - відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою - право на відшкодування шкоди за порушення пункту 1 статті 5 Конвенції не передбачено у національній правовій системі.

Кримінально -процесуальний закон зобов`язовує прокурора орієнтувати слідчого, дізнавача на недопущення фактів незаконного затримання та обрання запобіжних заходів, притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього. Встановивши факт незаконного затримання неповнолітнього, прокурор у кримінальному провадженні звільняє його постановою, яка підлягає негайному виконанню, про що повідомляються неповнолітній, його захисник та законний представник.

Судом встановлено, що на встановлений факт незаконного затримання неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_15 будь-якого реагування з боку прокурора не відбулося.

Також у матеріалах справи міститься висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 січня 2025 року, відповідно до якого о 21 год. 45 хв. 21 січня 2025 року проведено освідування неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в результаті освідування ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено.

На час проведення цього освідування неповнолітній ОСОБА_6 був у статусі затриманої особи. Суд констатує, що його освідування було проведено без постанови прокурора та у відсутності законного представника або захисника, що є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону.

У той же час на запит суду директор КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області надав оригінал акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 4 від 21 січня 2025 року, з якого вбачається, що на огляд неповнолітнього ОСОБА_6 направив ст. о/у ОСОБА_38 . Також у витязі з Журналу освідчень на ступінь алкогольного сп`яніння приймального відділення вбачається, що на освідування неповнолітнього ОСОБА_6 доставив ст. о/у ОСОБА_38 . Також суду надано копію направлення від імені ст. о/у СКП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, в якому він просить провести освідування на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 241 КПК України перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

Проте, працівником поліції вказані вимоги закону було порушено та не пред`явлено постанову прокурора, а також не забезпечено участь у освідуванні законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_6 .

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними статтею 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 статті 65 КК України).

Згідно вимог ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Згідно ст. 485 КПК України обставинами, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, визначені: 1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров`я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов`язану з психічною хворобою, повинно бути також з`ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; 3) умови життя та виховання неповнолітнього; 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Обов`язковим у даному виді проваджень є і з`ясування судом умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого з додержанням положень ст. 487 КПК України, зокрема, 1) склад сім`ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім`ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім`ї; 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; 3) зв`язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

За результатами оцінки потреб неповнолітнього ОСОБА_6 , складеного фахівцем Центру надання соціальних послуг, встановлено, що умови проживання та виховання відповідають базовим потребам дитини, факти насильства чи неналежного догляду не виявлено.

З акту обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_6 встановлено хороші умови, в будинку чисто, тепло, наявні меблі та електроприлади, санітарно- гігієнічний стан не порушено. У двоповерховому будинку наявні три дитячі кімнати, одна з яких створена для хлопця. Є всі належні умови для його виховання.

Неповнолітній ОСОБА_6 позитивно характеризується по місцю навчання та по місцю проживання.

Батько неповнолітнього ОСОБА_6 ОСОБА_39 та мати ОСОБА_40 характеризуються позитивно, користуються повагою та авторитетом серед мешканців селища Дубового.

Згідно досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 від 20 травня 2025 року встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Виправлення неповнолітнього ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до довідки КНП «Тячівська районна лікарня» неповнолітній ОСОБА_6 на обліку у лікарів психіатра, нарколога та фтизіатра не значиться.

Обставинами, які пом`якшують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 згідно зі ст. 66 КК України суд визнає визнання вини у завданні тілесних ушкоджень потерпілому та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставиною, яка обтяжує покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 згідно зі ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь небезпеки скоєного кримінального проступку та особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , який винним себе визнав у завданні тілесних ушкоджень потерпілому, характеризується по місцю проживання позитивно, раніше не судимий, умови його життя, який проживає разом з обома батьками, сестрою та братом у повній сім`ї, його стан здоров`я, який на обліку у лікарів психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває, рівень культури та соціально-психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 повністю усвідомлював значення своїх дій і в повній мірі міг керувати ними.

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує дані про його особу, умови його життя та виховання, вплив дорослих на його виховання та поведінку, рівень розвитку та ті обставини, що він по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, під час досудового та судового розгляду ОСОБА_6 проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження.

Враховуючи наявність таких пом`якшуючих обставин як визнання вини у завданні потерпілому тілесних ушкоджень, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства з обранням йому за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу і таке покарання буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і можливість його виправлення в умовах суспільства не втрачена.

Відповідно до ч. 5 с. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, складеного 21 січня 2025 року в м. Тячів слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 , встановлено, що неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 18 годині 20 хвилині 21 січня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року негайно звільнено з-під варти в залі суду неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року застосовано до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24 години 21 березня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_6 у виді штрафу врахувати попереднє ув`язнення з 18 години 20 хвилини 21 січня 2025 року по 23 січня 2025 року та цілодобовий домашній арешт з 23 січня 2025 року по 21 березня 2025 року та повністю звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 (Вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2025 року скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районногойонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року, у кримінальному провадженні № 12025071160000031, відомості про яке 21 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: мобільного телефону марки «IPhone 12 Pro», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із SIM-карткою НОМЕР_9 , власником якого є неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в паперовому конверті в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області. Арештоване майно - мобільний телефон марки «IPhone 12 Pro», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із SIM-карткою НОМЕР_9 , власником якого є неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно повернуто власнику неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 року скасовано частково арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року, в частині заборони користування мобільним телефоном марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , який знаходиться в спеціальному пакеті НПУ №WAR 0005569 в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, та зв`язкою ключів, яка знаходиться в паперовому конверті в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, що належать власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025071160000031, відомості про яке 21 січня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Арештоване майно - мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , та зв`язку ключів, власником яких є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , із забороною їх відчуження та розпорядження до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна в частині заборони відчуження та розпорядження мобільним телефоном марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , та зв`язкою ключів, що належать власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року.

Речові докази - мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , та зв`язку ключів, власником яких є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 .

Речовий доказ - мобільний телефон марки «IPhone 12 Pro», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із SIM-карткою НОМЕР_9 , власником якого є неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Речові докази - змив з ручки коробки передач, змив з ручки дверей ззаді по правій стороні, змив з лівої ручки дверей ззаді, змив з підлокітника, після набрання вироком законної сили, знищити.

Речові докази - диск CD-R без маркування з двома відеозаписами з назвами «відео» та «відео 1», надані свідком ОСОБА_21 , диск CD-R без маркування з відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані в селищі Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, та надані Дубівською селищною радою Тячівського району Закарпатської області, диск CD-R без маркування з відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані в селищі Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, та надані ОСОБА_41 , після набрання вироком законної сили, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільного позову не заявлено. Процесуальні витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 (Вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 у виді штрафу врахувати попереднє ув`язнення з 18 години 20 хвилини 21 січня 2025 року по 23 січня 2025 року та цілодобовий домашній арешт з 23 січня 2025 року по 21 березня 2025 року та повністю звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 (Вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна в частині заборони відчуження та розпорядження мобільним телефоном марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , та зв`язкою ключів, що належать власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року.

Речові докази - мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 9A 2/32Gb», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із SIM-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , та зв`язку ключів, власником яких є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 .

Речовий доказ - мобільний телефон марки «IPhone 12 Pro», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , із SIM-карткою НОМЕР_9 , власником якого є неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Речові докази - змив з ручки коробки передач, змив з ручки дверей ззаді по правій стороні, змив з лівої ручки дверей ззаді, змив з підлокітника, після набрання вироком законної сили, знищити.

Речові докази - диск CD-R без маркування з двома відеозаписами з назвами «відео» та «відео 1», надані свідком ОСОБА_21 , диск CD-R без маркування з відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані в селищі Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, та надані Дубівською селищною радою Тячівського району Закарпатської області, диск CD-R без маркування з відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані в селищі Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, та надані ОСОБА_41 , після набрання вироком законної сили, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику і захиснику, та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя: ОСОБА_1